Вченим вдалось встановити дату та причину загибелі Всесвіту

Новину повідомляє «Преса України».Вчені з американського університету Вандербільта знайшли нові докази того, що наш Всесвіт загине приблизно через 22 мільярди років через великий розрив.

Зазвичай фізики визначають рівняння стану Всесвіту як відношення тиску темної енергії до її щільності. Величина, яку вони отримують і визначає еволюцію нашого Всесвіту. Але наразі неможливо сказати чому дорівнює дана величина. Якщо вона матиме від’ємний знак, то гіпотеза Великого розриву виявиться справедливою.

Відповідно до неї, Всесвіт припинить своє існування через прискорене розширення, яке спричинить розпад матерії.

Фізики зазначають, що їх дослідження дали змогу переглянути роль темної матерії, яку ввели для пояснення спостережуваного прискореного розширення Всесвіту.

Луценко більше не хоче очолювати фракцію БПП. Написав заявуП'ятниця, 03 липня 2015, 10:37 
доповнено

Зміни в Конституції дадуть «ДНР» і «ЛНР» статус автономій – Гриценко

Таку думку висловив лідер партії «Громадянська позиція», екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, новину передає «Преса України».Окуповані бойовиками території Донецької та Луганської областей фактично отримають статус автономних республік після внесення запропонованих президентом Петром Порошенком змін до Конституції.

За його словами, це передбачає закладений у законопроекті особливий порядок місцевого самоврядування.

«В цю Конституцію президент Порошенко заклав норму вписану Путіним, отой особливий статус для Донбасу. .. Я готовий з президентом поряд сісти, якщо хочете, покласти руки на поліграф, і хай він мені попробує це довести. Тому що ті зміни до Конституції, які він запропонував, вони дають окупованим територіям фактично статус автономних республік, при чому з такими правами, які не снилися ні Луцьку, ні Кіровограду, ні Сумам, ні іншим», - заявив Гриценко.

Екс-міністр оборони зазначив, що відсутність у проекті змін словосполучення «особливий статус» є лише маніпуляцією.

«Не можна маніпулювати, тому що слів "особливий статус" насправді немає в тому проекті, який вніс Порошенко, але там є особливий порядок місцевого самоврядування. Це гра слів, і це я називаю маніпуляцією», - додав він.

Як відомо, президент Петро Порошенко вніс до Верховної Ради пропозиції щодо зміни до Конституції в частині децентралізації влади. Відповідний законопроект було зареєстровано в парламенті 1 липня під номером 2217а.

Гройсман веде себе як людина, яка хоче приховати шахрайство - Соболєв

Про це під час свого інтерв'ю на одному з українських телеканалів сказав народний депутат України Єгор Соболєв, новину передає "Преса України".Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман робить як людина, яка хоче приховати шахрайство.

"Самопоміч" вимагала в парламенті, щоб міністр екології Ігор Шевченко відзвітував. Він повинен піти у відставку, але звільнення має відбуватися при обговоренні. Спікер працював як людина, яка хоче приховати шахрайство, а не викривати його", - сказав він.

Крім того, парламентарій відзначив, що в четвер, 2 липня він не побачив у парламенті діючої коаліції, і він з депутатами з Радикальної партії Олега Ляшка веде дискусію чи є сенс залишатися в коаліції.

"Мені здається, що коаліції сьогодні взагалі не було. Коли ми ввечері відстоювали незалежність Антикорупційної прокуратури та Антикорупційного бюро від нинішньої Генеральної прокуратури, яку вони повинні були заарештувати, а не підкорятися їм, з нами залишилася тільки радикали на чолі з Олегом Ляшком. Ми дискутуємо над питанням, чи є сенс нам залишатися об'єднаними, адже ми хочемо боротися з корупцією, а наші "партнери" чинять опір", - сказав він.

Нагадаємо, раніше Єгор Соболєв заявив, що новий голова СБУ Василь Грицак навіть не може пояснити свою декларацію про доходи.

Новий глава СБУ навіть пояснити свою декларацію не може - Соболєв

Таку думку під час свого інтерв'ю на одному з українських телеканалів висловив народний депутат України Єгор Соболєв, новину передає "Преса України".Українські правоохоронні органи, незважаючи на перемогу народу під час Революції Гідності, так і не заробили.

"Після більш ніж півтора року після перемоги Євромайдану жоден правоохоронний орган так і не запрацював, а на фронті залишається бездарне військово-політичне керівництво. СБУ, МВС та ГПУ продовжують кришувати корупцію. На місця тих, кого ми звільняємо, припадають такі ж особи, які породжені старою системою", - сказав він.

Депутат також зазначив, що нинішній глава СБУ Василь Грицак навіть не може толком пояснити свою декларацію.

"Основна претензія до Грицака – він не може пояснити свою декларацію. На питання, де взялися гроші, ми від нього почули стандартну відповідь – заробила дружина", - сказав парламентарій.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що фракція "Самопоміч" фактично выйшла з коаліції у Верховній Раді.

Нардепи вимагають від Порошенка скасувати указ про нагородження Охендовського орденомНародні депутати від БПП Мустафа Найєм і Сергій Лещенко та від ВО «Свобода» Юрій Левченко зареєстрували офіційний запит до президента Петра Порошенка з вимогою скасувати указ про нагородження голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського орденом Ярослава Мудрого V-го ступеня.

 Про це на своїй сторінці в Facebook написав нардеп Мустафа Найєм.

«Сам факт такого указу кидає тінь на главу держави і його адміністрацію», – йдеться в заяві.

Як зазначив Найєм, Охендовський свого часу захищав перемогу Віктора Януковича у 2004 році, потрапив до комісії за квотою Партії регіонів, неодноразово закривав очі на явні факти порушення виборчого законодавства під час місцевих виборів 2010 року, парламентських виборів 2012 років і довиборах в 2013 році.

«Запит буде направлений до глави держави у разі, якщо буде проголосований в залі 226-ма голосами. Сподіваємося на колег з усіх фракцій», – заявив народний депутат.

«Одночасно я звернувся до голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна з проханням надати копію подання на нагороду пану Охендовському. Сподіваюся, скоро ми дізнаємося ім’я і мотиви людини, яка порахувала потрібним нагородити орденом людину, яка не тільки не гідна такого заохочення, а й дискредитує орден», – додав Найєм.

 

Що ми робимо неправильно? Підсумки змарнованого півріччя Валерій Пекар, для УП _ Вівторок, 30 червня 2015, 09:43

1. ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ

Останнє засідання Національної ради реформ проходило досить гаряче. Поважному зібранню були запропоновані промовисті цифри, що означають, станом на даний момент, фактичний провал реформ в Україні.

Стисло, ситуація виглядає таким чином: з Коаліційної угоди виконано лише 39% того, що мало бути виконано до кінця травня. З плану на 2015 рік виконано лише 11%, а вже минуло півроку. 85% заходів, що припадають на цей рік, заплановано на кінець року, що означає невідворотне невиконання. Парламент прийняв лише 34% запропонованих урядом законопроектів, а 19% взагалі зняв з розгляду.

Цифри не брешуть. Це означає, що треба визнати:

1) Фактичну недієздатність парламентської коаліції — вона тримається як примотана старим скотчем (хотілося використати сталий вислів "тримається на чесному слові", але якраз чесного слова там і нема). Не набирається проста більшість на найбільш необхідні реформи, і тим більше слабо віриться у конституційну більшість 300 голосів для конче необхідної судової реформи, для децентралізації, для зняття недоторканості з депутатів і суддів заради перемоги справедливості щодо злочинців. Темп роботи парламенту, як порівняти з обсягом роботи, є категорично незадовільним.

2) Фактичну недієздатність коаліційного уряду, що складається приблизно рівною мірою з реформаторів та антиреформаторів. Ще у грудні минулого року ми з колегами попереджали, що коаліційний уряд не зробить реформ, так воно і сталося. Технократи-реформатори повністю скуті старими процедурами, блоковані середньою ланкою бюрократів, перевантажені поточними операціями, затиснені своїми супротивниками в уряді.

3) Розрив між парламентом та урядом. Навіть призначений коаліцією коаліційний уряд не має політичної підтримки, а партії не несуть політичної відповідальності за своїх міністрів та за підтримку очолюваних ними реформ.

4) Час згаяно, а це означає зменшення довіри, зубожіння населення, втрату можливостей економічного відновлення та зростання обороноздатності країни, збільшення ризиків реваншу та остаточної геополітичної поразки.

Отже, реформи загальмували, і це не #зрада окремих політиків чи урядовців, а системна неспроможність, передбачена із самого початку. Провал зафіксовано ще у березні, і від того часу декілька місяців витрачено на спробу масованим припливом нових урядовців та волонтерів досягти переламного успіху. Отримано величезну кількість тактичних перемог, і слава всім тим, хто до цього доклав зусиль. Але стратегічно система підтвердила свою нездатність до змін. Маємо визнати: Гідра майже приватизувала зусилля і нових урядовців, і громадських волонтерів.

Ще раз підкреслимо: велика кількість змін вже зроблена, і фактично всі основні реформаторські процеси зрушили з місця. Це заслуга порівняно невеликої когорти людей як в уряді, так і в парламенті.

Але…

Але ці реформи не дійшли до пересічного громадянина, сім’ї, підприємства, містечка. Для них все залишилося, як було: та сама відсутність правосуддя і справедливості, те саме свавілля бюрократів та силовиків, та сама монополізація на рівні не лише цілої країни, а й будь-якого міста чи області, де є місцеві "міні-олігархи".

В плюсах порівняно з минулим — гордість за країну, що встояла під ударом агресора. В мінусах — війна, втрата заощаджень та підвищені тарифи. В цілому баланс однозначно негативний.

Кажуть, що прірву неможливо перескочити на дев’яносто дев’ять відсотків, а лише на сто. Так і тут: середній показник готовності реформ на рівні десь 30%, який дає система моніторингу реформ, означає, що нормативні документи написані, але не набрали чинності і тим більше не втілилися у реальні зміни. Що далі, то темп буде нижчий, бо складність завдань збільшуватиметься, а спротив зростатиме.

Ми отримали багато тактичних перемог, але прямуємо до стратегічної поразки. Адже можна виграти всі бої та програти війну. Невизнання поразки пришвидшує остаточну поразку. Значить, потрібно визнати факт та поміняти підходи.

2. УРОКИ ПОРАЗКИ

Детальний аналіз причин повільності реформ був написаний ще у лютому, і ви можете його перечитати, бо все актуально. Основна стратегічна, засаднича причина — брак політичної волі в усіх гілках влади, ідейна та ціннісна строкатість парламенту та, відповідно, призначеного ним уряду.

Тактичні причини також зрозумілі:

1) покладання відповідальності за реформи на бюрократичну машину, зацікавлену в їхньому провалі,

2) старі правила і процедури, створені заради стабільності, а не змін,

2) перевантаженість поточними операціями,

3) надмірна політизованість та відкладання непопулярних рішень.

План перемоги також зрозумілий і неодноразово запропонований:

1) Формування професійного уряду, про який говорилося ще у жовтні, та отримання ним політичного мандату від парламенту.

2) Термінова заміна нормативної бази роботи уряду – це  закон про Кабінет Міністрів, про центральні органи виконавчої влади, регламент Кабінету Міністрів. Старі процедури, створені в часи "папередників", спеціально призначені гальмувати всі зміни.

3) Розмежування в уряді та в кожному міністерстві поточних операцій від здійснення реформ  - в бізнесі необхідність такого розмежування відома кожному, хто хоч раз робив реорганізацію чи реінжиніринг процесів, тож дивно, що для державців це така новина.

4) Формування урядового штабу реформ з державних службовців, звільнених від поточних операцій, під керівництвом окремого віце-прем’єра. Мінімум представників старої системи, лише нові люди. Знищити урядову "інституційну пам’ять", що дозволяє повзати, а не літати. Набір до урядового штабу реформ волонтерів з громадянського суспільства задля паралельної розробки підзаконних нормативних актів, планування впровадження та комунікації реформ до суспільства.

Окрім барона Мюнхгаузена, ще нікому в історії не вдавалося витягти себе з болота самому, тож штаб змін у системі має стояти трохи осторонь самої системи. Саме так робив Каха Бендукідзе у Грузії.

5) Заміна непрацюючих голів парламентських комітетів та встановлення їхньої персональної відповідальності за профільні реформи разом із профільними міністрами. Комунікація до суспільства політичної відповідальності партій за парламентські комітети.

6) Персональне лідерство президента у процесі реформ не в юридичному - бо цього не передбачає Конституція, а в ідейному та комунікаційному плані. Все одно суспільство покладає на нього всю відповідальність. Демонстрація стратегічного бачення і надзвичайної рішучості полководця завжди змінює хід війни.

7) Негайна розробка та запуск плану комунікації реформ суспільству через державні медіа та соціальну рекламу, які сьогодні фактично не використовуються.

Це план для уряду, парламенту та президента — якщо не для цих, то для наступних. Українська модернізація невідворотна, питання лише в тому, чиї прізвища залишаться в історії її перемоги та де будуть кордони України, якщо зволікати. Про план дій громадянського суспільства напишемо окремо згодом.

Реформи — це війна зі старою системою, Гідрою, і вести її треба як війну — зі стратегією, штабом, ресурсами, допомогою іноземних союзників, з мобілізацією, пропагандою, героями серед своїх і розкаяними полоненими серед супротивника.

Реформа державної служби та системи органів виконавчої влади є першим та абсолютним пріоритетом. Починати будь-які зміни завжди треба із себе, тож нереформована система виконавчої влади жодних реформ не зробить. Не боятися повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки та відкритого суспільства, та чи потрібно воно взагалі.

Зламати стару пострадянську систему і побудувати натомість компактні, ефективні, сучасні, наповнені новими людьми міністерства нової країни — з цього має початися стрімкий злет України.

Запустити економіку — це завдання номер два: регуляторна гільйотина, тобто скасування всіх обмежень одним рішучим ударом, та стимулююча економічне зростання податкова реформа - проста, прозора, радикальна та прихильна до інноваційної економіки, в якій додана вартість створюється скоріше працею талантів, ніж великими капіталовкладеннями.

За останній рік Україна опустилася з 155 до 162 місця у світі за рівнем економічної свободи, в одній компанії з Венесуелою, Північною Кореєю, Зімбабве та соціалістичною Кубою. Іншими словами, наші підприємці мають долати бар’єри, вищі, ніж в будь-якій іншій країні Європи чи Азії.

Якщо не зламати ці бар’єри швидко й назавжди, економіка просто вмре під вагою проблем війни та кризи. Власне, вона вже помирає, і макроекономічні показники це підтверджують: так погано не було ні після розвалу СРСР, ні під час жодної попередньої кризи. Дати людям свободу заробляти — з цього починається будь-яке економічне диво.

Третій пріоритет — війна корупції не на словах. Посадити достатню кількість суддів, прокурорів, керівників міліції та податкової, депутатів-регіоналів для того, щоб решта оговталася та почала займати принаймні нейтральну позицію.

Зміни відбуваються завжди через розкол старих еліт, і перемога Майдану 22 лютого 2014 року це зайвий раз довела: пролилася велика кров, і прихильники Януковича зрадили його.

Так само зараз корпус суддів, прокурорів та міліціонерів повинен розколотися: одна частина має "зрадити" іншу через інстинкт самозбереження, поклавши край круговій поруці. Українська звичка домовлятися з ворогом, ніколи не затискаючи його у глухий кут, вже була порушена Януковичем.

До реваншу регіоналів на місцевих виборах залишилося декілька місяців, і після того вони вже ні з ким домовлятися не будуть.

Але пріоритет з пріоритетів — комунікація. Нам потрібна потужна, зрозуміла та яскрава пропаганда реформ, пропаганда нової країни, нових відносин, нових героїв, нових українських історій, нового місця України у світі.

Потужності урядових структур для цього не вистачить навіть на десять відсотків. Нам потрібен інформаційний батальйон волонтерів, які вміють розібратися і пояснити простою мовою. Нам потрібен такий підрозділ в кожному місті, аби працювати з місцевими медіа.

І ще нам потрібні швидкі перемоги. Символи, на які можна далі спиратися. Символи, що надихають і дають енергію.

Вважамо за необхідне зупинитися на головних помилках політичної спільноти та громадянського суспільства.

Головна помилка політичної спільноти полягає у невмінні знайти та залучити союзників. Соціальна енергія сотень тисяч громадських активістів, підприємців, студентів залишилася невикористаною. Політична боротьба залишається процесом всередині невеличкого, замкненого на себе, трошки оновленого "політичного класу", на що суспільство дивиться як на внутрішні чвари з оцінкою "чума на обидва ваших доми".

Без союзників політики-реформатори приречені. Військова теорія вчить: для наступу на добре укріпленого супротивника потрібні в декілька разів переважаючі сили.

Головна помилка громадянського суспільства полягає у відсутності консолідації. Широкого громадського руху за реформи так і не створено. Експертні спільноти розпорошені та не можуть досягти згоди з ключових питань розвитку країни.

Сила громадянського суспільства велика лише тоді, коли люди разом, коли вони миряться з розбіжностями заради головного — реалізації спільного бачення майбутнього. Як це було на Майдані.

І спільна помилка тих та інших полягає в недооцінці важливості темпу. Всі великі реформатори, від Лєшека Бальцеровича до Кахи Бендукідзе, постійно повторювали українцям: реформи бувають або швидкими і рішучими, або невдалими. Це як у польовій хірургії: краще наробити помилок і потім виправляти, аніж довго шукати кращий спосіб і через це втратити єдиний шанс.

Політична система передбачувано гальмує, не встигаючи за набагато більшим запитом суспільства. Вікно можливостей ще не закрилося, але вже починає скрипіти. Час підбити підсумки, зробити висновки та рішуче поміняти спосіб мислення і дії.

http://www.pravda.com.ua/articles/2015/06/30/7072785/

Вже десь з 20-ть років мене не просто зацікавило, але реально замучило запитання: чому народним депутатам так важко постійно знаходитись на своєму робочому місці у Верховній Раді України. Особливо це стало загадкою після заяви одного нардепа через ЗМІ стосовно так званого кнопкодавства депутатів-«багатостаночників»: –…Та якщо ми всі в залі постійно будемо сидіти, щоб на кнопки тиснути, то коли ми працювати будемо?..
Мене шокувало, що є якась в нардепів інша важливіша робота від прийняття законів для всієї країни! Яка ж то більш важлива робота? Довго я не міг того зрозуміти, бо ніколи не бував у середовищі кулуарів ВРУ, аж тепер і без того смороду стало зрозуміло, коли розпочалась реальна робота щодо впровадження адміністративної реформи в Україні, або як ще кажуть: децентралізації владних повноважень. Тільки тепер я зрозумів, чому так швидко і безславно закінчилась спроба 3-го Президента України Віктора Ющенка провести свою адміністративну реформу у 2005 році. Причина проста і тривіальна: гроші. Як це не парадоксально звучить, але найбільшими ворогами децентралізації влади та справедливої адмінреформи в Україні з реальною передачею повноважень на місця є наші най-найвидатніші обранці – народні депутати Верховної Ради (чи зради?) України.
Щоб довго не пояснювати, одразу беру для прикладу мого «улюбленця» серед нардепів Олега Ляшка, який нещодавно задекларував свої доходи в понад кільканадцять мільйонів, як і взагалі відзначається значними статками, походження яких більш ніж загадкове. Про будь-який приватний бізнес нардепа Олега Ляшка типу «Рошена» чи іншого «Мойшена» немає відомостей ніде, а ось значні статки у нього є – звідки, спитатись. І не тільки в одного Олега Ляшка з нардепів така самодостатність творити свій достаток буквально з повітря. Є таке спеціальне благодатне повітря і це вам не азот, яким розбодяжують газ для населення, щоб лічильники в пусту куби нараховували – ні! Тут повітря іншого значно вищого змісту  і цим «повітрям» є адмінресурс, або  так званий «доступ до тіла»! А справжня назва нардепів такого гатунку є «рішайло».
Зосередження всіх основних адміністративних, бізнесових та судових рішень по будь-яких питаннях і проблемах в Києві змушує їхати сюди з усіх-усюд нашої великої держави різних прохачів, які, за звичай, не дуже знаються як і де своє питання вирішити, так щоб не розтягуючи, а – раз і вже. Зрозуміло, що вони готові заплатити значні гроші, аби тільки відбулось вирішення їх проблеми і найоптимальним варіантом для того є знайти патронат потрібного нардепа-«рішайла». Переважно то йдеться за принципом «земляцтва», тобто звертаються до депутата з свого округу навіть якщо він обраний і за партійним списком, хоча звертаються і до нардепів з не земляцьким писком, бо існують серед них «рішайли-специ» за певною темою і з особливими надможливостями. Простіше кажучи: ті, хто двері до потрібних міністрів ногою відчиняє, або ж задом, як… відомо хто, і не він один. Послуги таких нардепів-«рішайл» дуже коштовні (особливо тих, що задом), але вони справді того вартують, тому що з ними можливо вирішити все! Ця мафія – безсмертна! Законні чи незаконні рішення – все робиться, тому що всі однакові серед чиновників держапарату хапуги-злочинці – всі! А отже спрацьовує захисна «кругова запорука»  і тому ніхто з них нічого не боїться. Самі подумайте: хто скасує неправдиве рішення чиновника-корупціонера? Хапуга-прокурор? Хапуга-суддя? Хапуга-мент? Яких всіх одночасно покриває хапуга-депутат? Отож…
Чого варті ганебні випадки вже у наш пост-революційний і воєнний час, коли у Львові ректора Фінансової академії спіймано на хабарі, а його наступного дня на запланованих чергових виборах колектив вузу переобирає на посаді ректора! Або суддю апеляційного суду в Києві звинувачують у значній кількості різних злочинів з масою доказів, а на проведеній після цього колегії суддів йому висловлюють одностайну підтримку. Дивишся на подібний театр абсурду і раптом ловиш себе на думці, що можливо тиран Сталін і мав рацію, коли отак не розбираючись хто і що всіх гуртом раз – і «до стінки», або як милість: всім кодлом у «сонячний Магадан». Щось у тому таки є… Уявіть собі: йде український чиновник, депутат, суддя чи силовик на «заслужену пенсію держчиновника» з її захмарними виплатами і доплатами, а його спершу під слідство і суд присяжних з народу, а ті знайшли порушення і засудили до страти – це ж яка економія для Пенсійного фонду буде! Та МВФ у ПФУ гроші позичати почне! А що? Панове, – це ідея!!!
Можливо на майбутнє так і буде, але наразі я пропонує з особливою народною пильністю поставитись до всіх народних чи антинародних депутатів з ВРУ та їм подібних, хто буде виступати проти конституційної  адмінреформи в Україні під будь-якими ультра-патріотичними гаслами або з іншими «поважними» причинами, тому що то є все дуже небезпечні потвори-«баблоїди».  Допоки вони існують в нашій країні – доти у простих людей ніколи не появляться їх зароблені гроші – ніколи! Подібно як не з’явиться бульба на городах, де множаться і живляться колорадські жуки. І можете повірити, що доки всі ми разом не почнемо боротись дружно та нищити й обтрушувати вчасно «баблоїдів» з держапарату, як колорадів з кущів картоплі – доти у нас добра в державі не бачити простим людям. Не бачити ніколи нам добра, допоки існують депутати-заробітчани на всіх рівнях і підрівнях державного апарату нашої України!

Богдан Гордасевич

Російський поліцейський попався на крадіжці одягу в США

Таку новину передає «Преса України».Російський поліцейський Руслан Різаєв був заарештований співробітниками правоохоронних органів США. Росіянин, який прибув до Америки, щоб взяти участь у Всесвітніх іграх поліцейських і пожежників, був затриманий при спробі вкрасти одяг з одного з універмагів.

Інцидент трапився в місті Ферфакс, штат Вірджинія, 30 червня. 29-річний правоохоронець з Росії намагався вкрасти одяг з універмагу macy's.

Як було встановлено правоохоронцями, сума награбованого одягу становить кілька сотень доларів. Згідно з законом штату Вірджинія, крадіжка на суму понад 200 доларів є кримінальний злочином.

Пан Різаєв був змушений провести ніч в камері, а вранці суд призначив йому заставу розміром 1,5 тисяч доларів.

У посольстві РФ дану ситуацію ніяк не прокоментували зазначивши, що не чули про інцидент.

Нагадаємо, раніше «Преса України» писала, що у великодуховній Росії голодні пенсіонери починають красти продукти в магазинах. Жахливий за своєю трагічністю випадок стався 3 лютого в магазині «Магніт» Кронштадта. За крадіжку масла в поліцію була доставлена літня пенсіонерка, яка померла від страху прямо під час допиту. Про це розповідає у соцмережі відомий російський журналіст Аркадій Бабченко, з посиланням на голову громадської організації «Жителі блокадного Ленінграда» Кронштадтського району Емму Лєшину.

Близько 15:30 дня в поліцію була доставлена 81-річна бабуся, затримана за крадіжку трьох пачок вершкового масла, вартість яких близько 300 рублів. Бабуся виявилася блокадницею, у процесі допиту прямо у відділенні поліції жінка померла від розриву серця.

«Коли її доставили в поліцію, вона усвідомила те, що трапилося, її совість не витримала, і вона померла», - повідомила Лєшина.

Україна може здолати Росію на полі бою, - Боненбергер

Російська самовпевненість і збочена російська ідеологія роблять вірогідним те, що рішуча, несподівана атака добре тренованих, натхненних українських військових дозволить оточити противника та стерти його з лиця землі.

Про це заявив американський журналіст Адріан Боненбергер, колишній військовий, який служив в Афганістані, у своїй колонці для Forbes. Новину передає «Преса України».

Американський журналіст тиждень провів на Яворівському полігоні, спостерігаючи, як його старий загін тренує дві групи українських нацгвардійців. Адріан Боненбергер був вражений тим, що пересування і тактичні комунікації українських солдатів перевищують середні показники більшості американських загонів. 

«Майже сім років я був армійським офіцером, більше двох років провів в Афганістані. Я тренував афганських солдатів і поліцейських, і ні один із їх загонів не був настільки професійним, як українські», - стверджує колишній військовий.

Журналіст переконаний, що Україна здатна перемогти сепаратистів і російську армію.

«Якщо українці продовжать наполегливо тренуватися і нарощувати військову силу – а я думаю, що вони мотивовані до цього набагато більше, ніж їхні супротивники (в основному – росіяни), то можливий результат, який не передбачали ні західні медіа, ні російські: Україна може перемогти сепаратистів. Україна може здолати Росію на полі бою. Україна та її армія не знають про це, але така можливість є. По суті, російська самовпевненість і збочена російська ідеологія роблять вірогідним те, що рішуча, несподівана атака добре тренованих, натхненних українських військових дозволить оточити противника і стерти його з лиця землі», – зазначає Боненбергер.

Також екс-військовий вважає, що чим довше Росія затягує ситуацію в Україні, тим вищі шанси, що її армію чекає небачена катастрофа.

«Росія вразлива. Чим довше вона затягує ситуацію в Україні, тим вищі шанси, що її армію чекає катастрофа, небачена з часів Другої світової: оточення і повне знищення російської бойової групи. З кожним тижнем українська армія стає все сильніше і впевненіше в собі», - резюмує Адріан Боненбергер.

Як повідомляла «Преса України», політичний аналітик Павло Нусс вважає,  що якщо Володимир Путін не зупинить свою агресію в Україні, то буде війна, яку він програє в перші дні битви, а Росія як федерація, припинить своє існування
.