Наталья СТАТИВКО

На цивільному ринку зброї обертатиметься півмільярда доларів щороку
Створить нову індустрію в Україні закон про зброю, прийняття якого домагаються профільні асоціації
Українська асоціація власників зброї, Всеукраїнська федерація прикладних стрілецьких видів зброї та Українська федерація професіоналів безпеки дали старт громадській ініціативі з підготовки закону про зброю. Новина цікава тим, що на відміну від попередніх спроб дати життя документу цього разу ініціатори мають намір залучити до процесу широкі кола громадськості.
Також традиційно профільні організації переконуватимуть і депутатів. Уже підготовлені листи до голів парламентських фракцій, в яких обґрунтовується необхідність і суспільна користь від узаконення природного права людини мати й застосовувати короткоствольну вогнепальну зброю. В асоціаціях кажуть, що у них вже є 100 депутатських голосів.
Залишивши моральний аспект проблеми (хоча він, без перебільшення, ключовий), «ПіК» зосередився на комерційному боці справи. З цією метою ми опитали голову наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна.
За його словами, зараз в Україні більше двох мільйонів одиниць вогнепальної зброї. Якщо введуть законний обіг коротких стволів, біля 5 % населення протягом року захочуть їх придбати. З умови, що вилка вартості «ствола» становитиме від 200 до 500 доларів, можна підрахувати щорічний обіг зброї. Тобто лише її продаж населенню в перші роки може скласти близько півмільярда доларів. Якщо додати плату за дозвіл, проходження медкомісій, навчання на курсах, ця цифра як мінімум подвоїться. Хоча насправді йдеться про перші роки легалізації, коли в Україні буде щось на кшталт збройового буму.
Георгій Учайкін погоджується, що досі ринку вогнепальної зброї у нас не існує. Проте з прийняттям закону про зброю він утвориться: з’являться нові підприємства, нові робочі місця, платитимуться податки. Інтенсивно розвиватиметься все, що пов’язане зі зброєю: нові магазини, навчальні курси, стрілецькі комплекси, ремонтні майстерні тощо. «Напевне в Україну захочуть прийти відомі світові зброярні компанії – вони хотітимуть працювати на нашому мільйонному ринку, – припускає він. – А загалом передбачити всі позитивні наслідки від прийняття закону важко».
Хтось повинен взяти на себе обов’язок навчати населення поводженню зі зброєю. Організацій, які можуть взятися за це, насправді більше, ніж перелічені три асоціації. Вони мають все необхідне для цього: матеріально-технічну базу (щоправда, поки що частково), а головне – досвідчені кадри. «Візьмемо Сергія Львовича, – каже Учайкін. – Це людина-легенда стрілецького спорту. Він навчає стріляти бійців спецпідрозділів – це найкраща рекомендація».
У зброярів у запасі є наступний аргумент. В Україні щороку з мисливської нарізної зброї вбивають близько 50 людей. Усього 50 людей, бо таких одиниць зброї на руках – сотні тисяч. А тепер порівняйте. За даними Мінстату, протягом першого півріччя 2013 року в Україні від рук злочинців загинуло 4069 громадян. Застосовувалися ножі, сокири, бейсбольні бити – що завгодно, але не короткоствольна нарізна зброя. Беззбройні люди опиняються віч-на-віч із убивцями, і протиставити їм нічого не можуть. Це велика проблема в країні, її треба вирішувати. Якщо злочинець знатиме, що перед ним озброєна або хоча б потенційно озброєна людина, він серйозно подумає, перш ніж вчиняти насильство. Тобто діє той же механізм, який виховував суспільство в США часів Дикого Заходу – всі знали, що за певні слова та дії доведеться відповідати.
Щоправда, деякі фахівці стверджують, що вогнепальна зброя по суті своїй – знаряддя вбивства і лише справжні майстри володіють вмінням використовувати її для самозахисту. Проте Георгій Учайкін так не вважає. На його думку, під керівництвом досвідченого інструктора будь-яка дівчина навчиться захищати себе за допомогою короткоствольної зброї.
Залишається питання корупції. Справді, на всіх етапах взаємовідносин людини та зброї у першої є можливість обійти закон. Але Учайкін має рецепт і проти корупції – це розподіл сфер відповідальності. Наприклад, міліція не навчатиме громадян, а лише видаватиме дозволи, що має убезпечити від провокацій дати хабара. Навчатимуть людей зброярські асоціації, вони ж забезпечуватимуть громадський контроль за цивільним ринком озброєнь. «На цьому ми категорично наполягаємо, – підкреслює Георгій Учайкін. – Це стане нашим прямим обов’язком».


pic.

Росія втягує Україну до військового конфлікту, перевозячи зброю Асаду на кораблях Чорноморського флоту?

Губський знову зібрався в Раду від Черкащини

  Мене дуже цікавить факт з нашої історії, так зване, нашестя Батия  адже достеменно відомо, що саме Батий спалив Київ та винищив населення Київської Русі, після чого Русь була фактично вбита.Нашестя Батия зв'язують з татаро-монгольським ярмом, але мені  тепер не хочеться зайвий раз доводити брехливість історії Чингизхана та вигаданої імперії. Я хочу підкреслити, що вистачить того, що історія цієї імперії суперечить законам Природи.

Далі далі я хотів би розглянути епізод, що носить назву "Битви на Калці"

Легенда говорить про те, що короткий рейд на Русь, що закінчився епізодом на Калці, і Батиєве нашестя виходили з імперії Чингизхана. Але цієї імперії, не було. Що означає легенда про Калку? Це просто одна з другорядних " підпор" міфу про татарське ярмо. І ця " підпора" несе тільки одне смислове навантаження - зайвий раз зв'язати Батиєве нашестя і міфічну монгольську імперію. Але, якщо вчені спростовують міф про імперію Чингизхана в цілому, то ми не потребуємо критичного розгляду одного маленького епізоду цього міфу.Хоча слід зазначити, що сам по собі традиційний опис епізоду на Калці має багато протиріч і непогоджень. Це прекрасно показано в книзі А. Бушкова. Проте, не варто відволікатися на розгляд безглуздої версії офіціозної історії. Нас цікавить, передусім, Батиєве нашестя і його наслідки.

    Згідно офіційної версії Батиєве нашестя розпочалося із зимового походу 1237 року. Полчища кочівників(а якщо відкинути міф про Чингизхана, вони дійсно невідомо звідки взялися), що невідомо звідки взялися, вторглися на Русь. У найкоротші терміни була узята Рязань, а потім Владимир, Суздаль і інші міста Владимиро-суздальского князівства. На річці Сить були розгромлені війська великого князя володимирського Юрія. Потім татари пішли на Новгород, але насилу узявши невеликий Торжок, повернули назад. Рушили в межі Чернігівського князівства. Довго осаджували маленький Козельск та насилу його взяли .
Далі вони "пішли в степ". Привели себе в порядок і потім, в найближчі два роки захопили міста Чернігівського і Київського князівств. А в 1240 році татари рушили в Європу.

На цьому доки зупинимося і розглянемо перипетії початку Батиєвого походу.

Отже, кочівники починають кампанію взимку. Дивно, кінній армії  зручно  діяти влітку, коли є підніжний корм для коней. Адже ніхто не жене Батия. Стратегічна ініціатива на його стороні.
Але він навіщось починає похід взимку. Зрозуміло, згідно з офіційною легендою(пардон, історією) зимовий наступ ведуть величезні полчища в декілька сотень тисяч вершників. Це повна маячня. Доведено, що влітку, причому не в лісах, а в звичних для кочівників степах таку кількість вершників сконцентрувати неможливо.Цікаво, що традиційні історики довго "тримали оборону" в цьому питанні, але потім ця " оборона" впала. У результаті " зійшлися" на 30 тисячах.
   На жаль, панство. Не могло бути у Батия війська такої чисельності. Військова історія поставила, що називається, "натурний експеримент" з цієї проблеми. Взимку 1942-1943 року після оточення німців під Сталінградом і прориву суцільного німецького фронту, декілька кавалерійських з'єднань Радянської Армії пішли в глибокий рейд. Радянські кіннотники, маючи своїх в лавах окремі автомобільні підрозділи і підтримку з повітря, дійшли до Дебальцева. Окремі роз'їзди з'явилися навіть в околицях Запоріжжя.Німецьке командування було дуже заклопотане цими діями. А радянське прекрасно розуміло перспективи розвитку операції. Була ідея нарощувати зусилля в цьому напрямі і навіть сформувати кінну армію. На жаль, це не вдалося.
Тому що такі маси коней в зимових умовах нічим було годувати. Трофейного фуражу(із складів мільйонних німецьких армій!) бракувало. Доходило до того, що фураж доставляли літаками. Але цього було явно недостатньо.Тому рейдову операцію довелося згорнути. Вона тривала не більше трьох місяців. А максимальна концентрація кавалеристів на одній ділянці не перевищувала десяти тисяч. Зрозуміло, координація дій частин, розкиданих від Донця до Дніпра(до речі, територія, порівнянна по розмірах з територією, де проходила перша кампанія Батиєвого нашестя), здійснювалася по радіо.Так що навіть з такими можливостями, що Батию і не снилися, не вдалося сконцентрувати 30 тисяч кавалеристів. Для узяття Запоріжжя, наприклад. Чи гуляти з боями по тилах ворога п'ять-шість місяців.Так що версія про зимовий рейд кочівників, не знайомих з театром військових дій, що не мають відповідного зв'язку і транспорту, що оперують не у відкритому степу, а в густих лісах абсолютно не проходить. Зрозуміло, банда в п'ятсот, а то і в тисячу шабель, могла вторгнутися на Русь. Але ось підкорити декілька князівств одно за одним, не змогла б.
Та що там підкорити. Просто здійснити такий зимовий похід навіть в якості туристів.

Але теоретично Батиєве нашестя цілком можливо собі уявити за таких умов: 
1. Це не було  нашестя деяких кочівників, що наблизилися до території Русі здалека.
2. Це було нашестя армії, зібраної в степових регіонах, що безпосередньо примикають до Русі.
3. Це було нашестя, що проводилося в рамках деякої військово-політичної акції самих руських князів. вірніше однієї їх частини, проти іншої.

Втім, чому тільки князів? У " запрошенні" і забезпеченні нашестя могли брати участь будь-які елітні угрупування, що мали для цього можливості і бажання.
На цьому доки зупинимося.
Отже. З точки зору здорового глузду і елементарного професіоналізму можна припустити тільки два варіанти.
Перше. Чи Батиєве нашестя такий же міф, як створення імперії Чингизхана.
Або, друге. Батиєве нашестя було елементом політики самих руських елітних угрупувань, що використали армію степовиків у своїх цілях.Заперечувати сам факт цього нашестя не варто. Про нього є достовірні відомості не лише в до не змоги брехливих і " відредагованих" російських літописах, але і в іноземних джерелах. Значить, нашестя було допоміжною військовою операцією у великій військово-політичній грі деяких сил в самій Русі.Від мітимо, що до таких висновків приходить багато вчених. Різні за формою, але єдині по суті твердження зводяться до того, що є деяка єдність, режиму на Русі, і Орди, що встановився після нашестя. Причому це не єдність переможця і переможеного, а деякий симбіоз.
Але якщо це так, має бути елітне угрупування, що виграло від нашестя, на Русі. Чи декілька угрупувань. І вони є.(Писати хто вони не буду хочу зберегти певну інтригу)

В цілому, з точки зору системи цінностей класичних "росіян", Батиєве нашестя начебто взагалі не мало ніяких негативних наслідків для політичної системи Русі.Але наслідки таки були колосальні.

А доки поставимо інше питання, дуже доречне А хто, власне, був убитий в результаті Батиєвого нашестя. Зрозуміло, убитих руських людей було багато. Але хто убитий, так би мовити, в історичному масштабі?Велика частина подивів з приводу Батиєвого нашестя обумовлена якраз тим, що не бажають бачити реального убитого - Русь.Л.Н. Гумільов у своїй відомій книзі "Від Русі до Росії" переконливо довів, що становлення Росії в її найзагальніших рисах, що збереглися до наших днів, якраз і обумовлене російсько-ординським симбіозом. Так що, з точки зору Росії нічого особливого не сталося. І подив багатьох дослідників і ідеологів правомірний.
Насправді, якщо ярма не було і Росія тільки виграла в перспективному плані, то для чого варто було проливати стільки крові і затівати нашестя?
Але ці міркування вірні лише у разі, якщо вважати, що Росія є спадкоємицею Русі. Її дитя. А ось в цьому дозвольте засумніватися.

Отже, Росія штучна назва, нав'язана православним візантійським духовенством замість органічної національної назви Русь. І це не просто зміна назви, це зміна самої суті країни.
Бо Русь відрізняється від Росії як небо і земля.
На Русі було одне з найм'якших законодавств. Руська Правда Ярослава Мудрого один з найгуманніших кримінальних кодексів у світі. Можна сумніватися в достовірності Руської Правди, як і інших літописних джерел. Але немає диму без вогню. Публічні, а тим більше масові страти з'явилися в Росії. На Русі їх не було(військові ексцеси на полі бою не в рахунок).На Русі було міське самоврядування, набагато розвиненіше, ніж в Європі. Вічові дзвони були в кожному великому руському місті. В Росії вічові дзвони були знищені,як і будь-яке самоврядування.
На Русі була свобода віросповідання. Цю тезу легко обґрунтувати .Відмітимо, що ця свобода довгий час зберігалася в тих землях Русі, які не потрапили під владу Росії-орди. У землях Великого князівства Литовського і Руського. У Росії цієї свободи не було.Русь була частиною Європи. Частиною невід'ємною і органічною. Більше того, певною мірою саме на Русі зародилися ті цивілізаційні тенденції, які стали потім базою для сучасної європейської цивілізації. Росія стала вічним ворогом і опонентом Європи. А в цивілізаційному плані, країною з постійними циклами " наздоганяючої " модернізації. Стала, духовною спадкоємицею померлої без слави Візантійської імперії. За посередництва Росії анти цивілізаційні імперські традиції, що зжили себе, знову намагаються в провадитися у світ при кожній цивілізаційній кризі світового масштабу.Росія-Орда перестала бути частиною Європи. 
Навіть у найбуденнішому сенсі Русь і Росія абсолютно різні держави. Руські імена в основному слов'янські - Мстислав, Ярослав, Володимир, В'ячеслав, Первослава, Світлана, Ярослава. Російські імена мають церковне походження - Іван, Василь, Марія.

І усі ці зміни іміджу і менталітету країни сталися за історичними мірками майже відразу.
Після Батиєвого нашестя.
Коли була убита Русь.
І на її місці стала будуватися Росія, яка не може бути спадкоємицею Русі. Бо не може вважатися законним спадкоємцем пограбованого і убитого його вбивця.Вовк, який з'їв ягня не стає вівцею.

ST. PETERSBURG —Hopes for a positive G20 summit crumbled today as President Obama blurted to Russia’s Vladimir Putin at a joint press appearance, “Everyone here thinks you’re a jackass.”

The press corps appeared stunned by the uncharacteristic outburst from Mr. Obama, who then unleashed a ten-minute tirade at the stone-faced Russian President.

“Look, I’m not just talking about Snowden and Syria,” Mr. Obama said. “What about Pussy Riot? What about your anti-gay laws? Total jackass moves, my friend.”

As Mr. Putin narrowed his eyes in frosty silence, Mr. Obama seemed to warm to his topic.

“If you think I’m the only one who feels this way, you’re kidding yourself,” Mr. Obama said, jabbing his finger in the direction of the Russian President’s face. “Ask Angela Merkel. Ask David Cameron. Ask the Turkish guy. Every last one of them thinks you’re a dick.”

Shortly after Mr. Obama’s volcanic performance, Mr. Putin released a terse official statement, reading, “I should be afraid of this skinny man? I wrestle bears.”

After one day of meetings, the G20 nations voted unanimously on a resolution that said maybe everyone should just go home.

newyorker

  Не знаю, чи хтось задавався питанням, чому люди які мають життєвий досвід, постійно наступають на ті ж самі  граблі.Взяти хоча б "Совок", я не думаю, що всі забули своє щасливе дитинство, яке проходило то в чергах за молоком, то в маршируванні на піонерських лінійках.Дитячі організації, чи то піонерська, чи то комсомольська, а також піонерські табори були побудовані за військовим зразком, згадайте  структуру: дружина, загін, командир загону, прапороносець і особовий склад.Діти мусили марширувати "в ногу", та приймали участь в так званих "Зарницах"( не знайшов  українського аналога цього слова).Потрібно ще згадати НВП в старших класах, хлопці мали навчитися влучно стріляти, та розбирати автомат Калашнікова, а дівчата надавати першу медичну допомогу   зрозуміло, що нас  з малу готували до участі в військових діях. Виникає питання, а для чого це все було потрібно? СРСР постійно був в конфронтації з цивілізованим світом, і саме тому, що в країні йшла така військова підготовка  і  збільшувалися збройні сили та озброєння, Захід реагував відповідно. Ми повинні розуміти, що були частиною дикої агресивної імперії, в свій час створеною чингизідами. Сутність імперій в історичному розвитку була однакова.Майже ніхто не заперечує, що перші у світі держави, де закладалася сама модель подібної організації суспільства, виникли в долинах найбільших річок, які протікали серед тропічних пустель.В усіх перших державах старовини  провідною системою господарства являлося поливне землеробство. Цей факт дав багатьом дослідникам взагалі називати перші держави Землі " гідравлічними" політичними режимами.Ці "гідравлічні" режими вражаюче нагадують карикатуру на соціалізм. Те ж тотальне одержавлення, тотальна бюрократизація, тотальне обдурення.Порівняння перших держав світу з соціалістичними, звичайно, дуже цікаво. Але не це головне. Якщо ж розглянути системно-утворюючі  принципи побудови цих політичних і економічних держав, то виявляється, що вони базуються на одному принципі. Всього на світі в цих державах мало. У надлишку тільки люди. При відносному надлишку трудових ресурсів при загальному недоліку усього іншого і виникли перші держави.Виникли ці держави в умовах великої скупченості людей на обмеженій території, колосального стресу і активізації древніх, у прямому розумінні слова, людоїдських, інстинктів.Тому держава як управлінська структура оптимальна передусім в умовах надлишку і концентрації населення. І відноситься до населення як до бруду, вирішуючи усі проблеми за рахунок виснажливої експлуатації людських ресурсів. Класична імперська держава у результаті завжди людоїд. Причому людоїд найбільш безжальний до своїх найбільш лояльних підданих.Імперська бюрократія ніколи не зацікавлена в розвитку суспільства. Вона його всіляко гальмує і прагне зберегти положення, коли ресурсів менше, ніж людей. Процес цей складний і неоднозначний. Але в цілому він саме такий.Імперії слабшають, всевладдя бюрократії обмежується. А сучасні держави стають так же мало схожі на свою класичну модель, наскільки мало схожий вишколений породистий собака на скаженого вовка.

Але! І це дуже важливо, імперська державна модель ніколи не упускає випадку відвоювати втрачене, законсервуватися, розширитися за рахунок інших територій і так далі і тому подібне. При цьому імперські пережитки живуть у будь-якій бюрократичній системі. Вони як задавлена хронічна інфекція є присутніми в громадському організмі. Ця інфекція "не проявляється клінічно", але може активізуватися в несприятливих ситуаціях. При цьому бюрократія сама не упускає можливостей спровокувати ці ситуації. У тому числі, ініціюючи експансіоністські проекти. А у результаті це збереження, ця спроба закріпитися на нових землях, зберегти життєздатність імперської моделі за рахунок нових рабів, обертається горем для людей, що стали жертвами подібного процесу. Цих людей силою і обманом примушують жити в умовах соціального і демографічного стресу, який був в Стародавньому Єгипті або Ассірії, відтворюючи ці умови штучно. І усе це в інтересах бюрократичної верхівки і денаціоналізованих люмпенізованих деградантів, які є у будь-якому, навіть відносно благочинному, суспільстві.
З усього цього виходить один цікавий висновок. У кризовій ситуації завжди є два шляхи. Вперед, долаючи кризи через розвиток і еволюцію, через рішення проблем по суті. Чи назад, через відновлення життєздатної саме в кризах, але стратегічно безперспективною, ведучій до нових криз, "імперсько-соціалістичній" моделі побудови суспільства. Де все вирішується за рахунок над експлуатації людей.