Неждано і негадано у Всесвітній мережі розігрався олімпійський скандал із саночником із Тернопільщини - Андрієм Мандзієм. Далі докладніше розповість "Тернопіль".

Скандал розпочався від тієї хвилини, як Андрій Мандзій опублікував допис на своїй Facebook-сторінці: "Німцям сани виготовляє BMW, а я свої роблю у гаражі".                                             

Крім того, вдача не посміхнулася нашим саночникам. Так, Андрій Мандзій посів 40 місце у змаганнях із бобслею, при цьому продемонструвавши неабияку спритність.

Однак не це є основною ідеєю скандалу. Міністр молоді і спорту України Ігор Жданов у своєму профілі на Facebook гнівно відреагував на допис саночника, начебто він майструє сани в гаражі. Він написав, що на Олімпіаду в Південній Кореї Міністерство молоді і спорту загалом витратило майже 20 мільйонів гривень. І недобросовісні саночники поширюють: 

"...неправдиві заяви в ефірах українських телеканалів про те, що держава й Міністерство спорту нібито нічим не допомагає санному спорту, а спортсменам начебто доводиться збирати свої сани з металобрухту в гаражах".

Також міністр опублікував документи, в яких можна розгледіти придбаний інвентар для спортсменів зимової Олімпіади.

За цими документами і коментарями міністра І. Жданова, під час підготовки до ХХІІІ Олімпійських ігор збірній України з санних спортів за державний рахунок придбали 6 пар металевих полозів для саней по 30 000 грн. на суму 180 000 грн. (виробництво Німеччина); 3 штуки зимових саней по 88 000 грн. на загальну на суму 240 000 грн. (виробництво Німеччина); 1 електричний шліфувальний верстат по 8 000 грн. (виробництво США); 2 наборів слюсарних інструментів по 6 200 грн. на суму 12 400 грн. (виробництво Німеччина); 10 комплектів шипів для рукавичок по 800 грн. на суму 8000 грн. (виробництво Німеччина); 6 штук наждачного паперу для підготовки металевих полозів по 2 500 грн. на суму 15 000 грн. (виробництво Німеччина); 6 штук комбінезонів тренувальних по 11 760 грн. на суму 70 560 грн. (виробництво Австрія); 6 штук комбінезонів гоночних по 15 190 грн. на суму 91 140 грн. (виробництво Австрія); 6 пар черевиків фахових по 4 165 грн. на суму 24 990 грн. (виробництво Німеччина); 6 штук шоломів захисних по 5 000 грн. на суму 30 000 грн. (виробництво Німеччина); 6 пар рукавичок шкіряних по 1592 грн. на суму 9 552 грн. (виробництво Німеччина).

І на додаток, міністр підсумував цей свій запис в Інтернеті такими словами: 

"P.S. Побачив скарги, що окремим спортсменам-саночникам не дійшов на руки від федерації закуплений міністерством інвентар. Будемо розбиратися і притягати винних до відповідальності. Це неприпустимо".

Але Андрій Мандзій не розгубився і продемонстрував фото, як він робить свої сани, написавши такий текст:

"Здрастуйте, це не міф, сани роблю в будинку, в гаражі, як видно на фото, на них і стартував на Олімпійських іграх. Від Федерації отримав полози - 1 200 євро, кронштейни - 290 євро, 2 пари гумок по 30-60 євро. Торішні сани збирав повністю за свій рахунок. Є ще 20 Гб відео процесу створення саней, якщо мало фото".

Ну, міністр Жданов повідомив (також на своїй Facebook-сторінці), що розбиратиметеся з цим.

Нагадаємо, що Міністерство молоді і спорту  України, яку очолює міністр Ігор Жданов, критикують за провальний виступ українців на ХХІІІ Олімпіаді у Пхьончхані. 

Як ви всі знаєте (а якщо не знаєте, то вам догана) "ЧВК Вагнєра", тобто збіговисько помороженних найманців під головуванням підполковника ВС РФ Дмитра Уткіна , яке неодноразово було помічене на Донбасі, другий рік воює в Сирії на боці Асадівських військ (Доречі у рядах був поміченних ще й Мільчаков, що виразно говорить про контингент "воїнства"). Виконання ними там бойових завдань в 90% випадків полягає в ходіні у ростові атаки голосно репетуючи, катуванні полонених і спостереженні за бомбардуванням шпиталів, що повністю вкладається в парадігму "істінного русского воіна", тим більше шо платять грошенята, а вдома голод і холод. Тому умовний Ваня пафосно селфиться на фоні трупів, надсилає фоточки своїй огидній Машєнькє в мокшанські болота і мріє про те, як нарешті дасть клятим пендосам, укропам курдам, ігіл, опозициї (необхідне підкреслити) пасасать.

7 лютого світова історія нарешті побачила пряме зіткнення асвабадителей і тих самих піндосів. 
Як повідомляють нас власні джерела в штабі антитерористичної коаліції, діло було так.

Місцевий Абу-Хаб-аль-Льовочкені вирішив віджати у курдів нафтові родовища і завод, тому подзвонив куди треба і виділив бюджет. Наступного дня група російських найманців у складі двох рот мотопіхоти разом з приданими асадівськими підрозділами отримала бойову задачу знищити ШТАБ ІГІЛ у районі нафтового родовища. Вишикувавшись в колонну, наші борці за Легитимного лидера відправилися його захоплювати, та раптом зустріли на підході загін. Ті відступили та вивісили на позиціях американський прапор, сигналізуючи, що належать до військ коаліції.

Побачивши ненавістний звьоздно-полосатий, Вані обєзумєлі.

Все згадав в цей момент Ваня. Тисячоліття знущань, уніжєній, діда-фронтовика, і головне - як Обама сцяв в його під'їзді. І пішов наш Ваня в атаку, розмахуючи зброєю. Як ми знаємо, справжній Ваня ходить в атаку тільки сомкнутим строєм, цепью, і в повний ріст, щоб усі боялися. Як кажуть, "чєм ширє наши морди, тєм тєснєє наши ряди". Побачивши, як густий стрій руської піхоти пилить по пустелі, а колонна стоїть і ворочає дулами, оборонці свердловини спочатку охуєлі, а потім застосували велике колдунство під кодовою назвою "звонок другу".

Корочє, американці спочатку причухали колонну з хвоста до носа артилерійським вогнем, а потім підняли вєртушки і довго-довго хуячили по вижившим голосно промовляючи через мікрофони: "VAGNER OTVODI REBYAT", поки їх рештки пішим порядком не відправилися бороздіть пустелю, традиційно кинувши трьохсотих доходити. Вані дуже голосно вимагали підтримки асадівської артилерії, але її тупо винесли бойовими дронами. Засобів ПВО ж в них з собою не було, бо вони планували після трьох годин артпідготовки добивати контужених кувалдами, а не вотєтавотвсьо.

Додатковий нюанс полягає в тому, що американці відверто попередили штаб ВС РФ про запланований бій, але ті як завжди відповіли що російських військ там нєт. Американці сказали "Оукей", і через пару хвилин там дійсно нікого не стало.

Тепер по всім ватним паблосам стоїть лютий вій, стогон, обіцянки помсти і всьо такоє. Хоча хз чого, адже там нікого не було. Трупи ще сортують, і в моргах пєчальні братушки слухають з мобілок пісню "а падмога не прийшла, подкрєплєньє не пріслалі, нас осталось только два, нас с тобою наєбалі".

Яка мораль цієї історії, шановна підписота?
1. Ніколи не недооцінюйте супротивника. Пусте бахвальство та пафосні селфі породжують відчуття всемогутності, яке веде до нерозумних вчинків. 
2. Ніколи не будьте російським іхтамнєтом. 
3. Загинути за Батьківщину - це прикро, але це найвища честь. Загинути ж за чиїсь фінансові інтереси - це тупо лол.

Вітаємо американських союзників з чудово проведеною операцією, і без зайвих зловтішань усвідомлюємо - чи мешне їх, тим більше нас. На тому і стоїмо