Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

19 лютого. Притча про трьох будівників

Сталося це в середньовіччі. Чернець, що керував будівництвом собору, вирішив подивитися, як працюють каменярі. Він підійшов до першого і попросив його розповісти про свою роботу.
-Я сиджу над кам'яною брилою і працюю різцем. Марудна і нудна робота, що виснажує мене,-сказав він озлоблено.
Чернець підійшов до другого каменяра і спитав те саме.
-Я працюю різцем над каменем і заробляю гроші. Тепер моя сім'я не голодуватиме,-стриманно відповів майстер.
Чернець бачив третього каменяра і спитав про його працю.
-Збоку видається, що я ріжу камінь. Та насправді я будую Храм, що стоятиме тисячу літ. Я будую майбутнє,-усміхнувшись, відповів третій каменяр.
Наступного дня чернець запропонував йому очолити будівництво.
(с)

Притча о подвиге клея

.

Решил клей всего себя без остатка людям отдать. (Услыхал он от них, что очень им нужен!). Вылез из тюбика – и ну по всему дому работать!

Работал-работал…

Все пары обуви друг с дружкой склеил, стулья к столу, стол – к полу. Не забыл даже прищепки – приклеил их к бельевой веревке так, что их теперь только с ней можно было оторвать.

Клей-то был крепкий – намертво клеил.

Закончил он свою работу. И так и не понял, почему ужаснулись хозяева, придя домой.

Так ведь всегда бывает, когда не к тому прикладываешь свои силы.

Даже если при этом совершишь подвиг!

.

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

18 лютого. Чому жінка плаче

Маленький хлопчик спитав у мами:
-Чому ти плачеш?
-Тому, що я-жінка.
-Не розумію!
Мама обійняла його і сказала:
-Ти цього ніколи не зрозумієш, ніколи.
Тоді хлопчик спитав у батька:
-Чому мама інколи плаче без причини?
-Всі жінки інколи плачуть без причини,-тільки й зміг відповісти батько.
Згодом хлопчик виріс,став чоловіком, але не переставав дивуватися: "Чому ж жінки плачуть?"
Врешті-решт спитав він у Бога. І Бог відповів:
-Замисливши жінку, я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі такі сильні, щоб вдержати цілий світ, і такі ніжні, щоб тримати дитячу голівку. Дав їй дух такий сильний, щоб терпіти пологи та інший біль. Я дав їй волю таку сильну, що вона йде вперед, коли падають інші, і піклується про недужих та втомлених, не скаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підтримувати чоловіка, попри всі його вади.
Я створив її з його ребра, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що добрий чоловік ніколи не завдає жінці болю навмисне, але подеколи випробовує її силу та рішучість стати пліч-о-пліч з ним без вагань.
І врешті я дав їй сльози. І право проливати їх де і коли потрібно. І тобі, сину мій, треба зрозуміти, що краса жінки в очах, які відчиняють двері до серця. Туди, де перебуває любов.
(с)

Глупец и гора

.

Увидел глупец, считавший себя умным, гору и сказал:

- Умный в гору не пойдет, умный гору – обойдет!

И стал обходить гору. Хотя ему нужно было идти совсем в другую сторону.

.

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)


17 лютого. Хитрий учень

Новий учитель, прийшовши до класу, помітив, що одного хлопця беруть на глузи і називають дурником. У перерві він спитав хлопців, чому вони так прозивають його.
-Та він і справді дурний, пане вчителю. Якщо дати йому великі п'ять копійок і малі десять, то він вибере монету в п'ять копійок, бо думає, що вона більша. Он гляньте. Хлопець дістав дві монети і запропонував однокласникові вибрати.
Той, як завжди, вибрав п'ять.
Учитель здивовано запитав:
-Чому ж ти вибрав монету в п'ять копійок, а не десять?
-Та вона ж більша, пане вчителю!
Після уроків учитель підійшов до хлопчика:
-Невже ти не розумієш, що п'ять копійок більші тільки розміром, а на десять купити зможеш більше?
-Авжеж, розумію, пане вчителю.
-То чому вибираєш п'ять?
-Якщо я виберу десять, то вони перестануть давати мені гроші!

Не все виявляється таким, як видається. Якщо ви гадаєте, що маніпулюєте кимось, то подивіться на це збоку. Можливо, усе навпаки?
(с)

Чей труд легче?

.

Показалось однажды венику, что у совка более легкая работа. Ну что в ней такого: лежи, да жди, пока в тебя сор наметут!

А совок сам давно уже мысль затаил, что его доля тяжелее. То ли дело у веника: знай, мети себе в удовольствие!

И решили они однажды своими работами поменяться.

Веник назвался совком.

Совок назвал себя - веником.

И что тут началось!..

Совок стал по полу скрести, да углы не забывать. А веник - мусор, что на него сыпали - в ведро относить.

Пришли хозяева и ужаснулись. Весь пол исцарапан, обои ободраны, всюду сор, а в центре комнаты - совок и веник без сил лежат.

.

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

16 лютого. Хлоп'ячий страх

Закінчивши проповідь, священник помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх парафіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.
-Скажіть, а пекло справді існує?-хлопець підвів очі, сповнені страху.
-З тобою щось сталося? Покайся, розкажи мені,-запропонував священник.
-Кілька днів тому собака вкусив мого молодшого брата. І я зі злости забив її палицею до смерти.
-Не журися,-спробував заспокоїти його священник.-Ти вже покаявся і Бог пробачить тобі.
-Та мені й не потрібне прощення Бога! Я боюся, що коли помру і потраплю до пекла, то зустрінуся з тією собакою.

Подеколи наші страхи бувають такими надуманими, а того, що насправді слід боятися, ми не боїмося. І те, що лежить на поверхні, часто виявляється лише верхівкою айсберга.
(с)

Вечный спор

.

Заспорила синица с соловьем, кто лучше поет.

Звери и птицы принялись ее отговаривать: да ты сама послушай себя и его, и сравни!

Но та – ни в какую.

Для нее ведь главным был сам процесс спора.

Словом, поспорила и проиграла.

Но особо и не огорчилась.

Потому что у нее новый спор намечался.

С жирафом. У кого шея длиннее.

.

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)


15 лютого. Розсудливий хлібороб

Надумав молодий хлібороб женитися і вирушив з приятелями на свято, щоб вибрати собі наречену.
Такі красуні пішли в танок, що у парубків очі забігали-одна ліпша за іншу!
Ступають, наче пави, плечима поводжують, красуються і тільки одна сидить скромно збоку, схиливши голову і опустивши очі.
-Он моя суджена,-показав на неї хлібороб.
Здивувалися його приятелі з такого дивного вибору, а парубок пояснив:
-Я ж хлібороб і звик судити з пшеничних колосків. Коли вони стоять, гордо випростувавшись, то переважно майже не мають зерна. А колос, повний хліба, завжди схиляється донизу так, що подеколи його відразу й не помітиш. Так само й наречена.
(с)

Жадность, дай большую кастрюлю!

.

- Жадность, а жадность, дай большую кастрюлю!

- Не дам, самой мало!

- Жадность, а жадность, дай кастрюлю поменьше!

- И поменьше не дам!

- Жадность, а жадность, дай тогда самую маленькую!

- Сказала, не дам, значит, не дам!

- Ну, не хочешь, как хочешь! На тебе тогда пирожок!

- Давай! А почему только один? Ты же ведь щедрость!

- Так я и хотела тебе побольше дать. А ты не дала!

Так жадность сама себя и наказала!

-

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)