Співтовариство Короткі історії для душі

Вид:: короткий; повний

Короткі історії для душі

29 лютого. Літери

29.02.16, 10:00
притча

-О мудрецю!-промовив учень.-Поясни мені, будь ласка, мій сон. Широкою дорогою, весело спілкуючись, прямують літери різного розміру. Одні такі великі, як надута повітряна куля, а інші менші. Інколи поряд з дорогою по ледь помітній стежині шмигають, взявшись за руки, пари різних літер. Вони невеликі порівняно з тими, що прямують по дорозі і вміщаються на цій стежинці. Їх дуже мало, цих пар. Великі літери позирають на них спогорда і з презирством, але ті не звертають на те уваги. Всі літери доходять до воріт-широких на дорозі, яку вони перегороджують, і вузьких на стежинці. Великі літери, відштовхуючи одна одну, намагаються пройти спочатку через вузький вхід, але вони такі великі, що їм це ніяк не вдається. І тоді, зітхнувши, вони вільно проходять через широкі ворота і зникають за ними. Пари ж літер, навіть взявшись за руки, вільно проходять через вузькі ворота, хоча видається, що туди може пройти тільки одна невелика літера. Що ж це означає?
-А які були літери?-запитав мудрець.
-Літери "Я" і пари літер "Т" та "И". Вони виглядали, як "ТИ"
-Я-це его людей, а тому воно роздуте до велетенських розмірів. Ворота вузькі-це вхід у Царство Небесне. Его не може перебувати там. Йому місце за широкими воротами, що ведуть до загибелі, і люди переважно ідуть цим руйнівним шляхом. Дві літери, що йдуть, узявшись за руки, втратили своє его і розчинилися в Бозі. "Існуєш тільки ти!"-подумки твердять вони. Вони чисті часточки Господа. Для них і тільки для них завжди відкрита брама Царства Небесного, і ніхто не заступить їм дороги!
(с)

Коментарі: 0

Арак

Притча о машине без водителя

28.02.16, 18:01
притчи

Захотела машина сама без водителя ездить.

Взяла - да поехала!

Где захочет, проедет, что надумает - сделает. Не жизнь - одно удовольствие!

Только вдруг видит она - впереди пропасть. Такая, что упади в нее - колес не соберешь!

Ей бы на тормоз нажать, да разве без водителя это сделаешь?

Вспомнила машина про водителя и как загудит, что есть мочи!

Услышал это водитель, догнал своевольную машину, заскочил в кабину и затормозил перед самой пропастью.

А если бы не успел?..

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

Коментарі: 1

Кумпель

28 лютого. Батько і син

28.02.16, 09:55
притча

Якось батько однієї родини, як і щодень, прийшов із роботи. Із серйозним виглядом лиця він сів за свій робочий стіл і взявся за якісь паперові справи.
Маленький синочок, побачивши, що його татусь сидить сам-один у кімнаті, каже мамі:
-Я піду до татка, йому напевно самому сумно.
-Дай таткові спокій! Хіба не бачиш, скільки в нього роботи?
Та син все одно увійшов у батькову кімнату, тихо прочинивши двері. Став тихенько обабіч і якийсь час спостерігав, як тато зосереджено щось занотовував у своїх паперах.
-А що у тій папці?-спитав стиха.
-Тобі цього не зрозуміти.
-Я спробую!
-Ну, раз так... Тут інформація про дуже важливі збори, порядок денний, списки людей... Словом, все, що я роблю протягом дня.
Синочок сумно заглянув таткові у вічі і спитав:
-Тату, а ти записав туди мене?
(с)

Коментарі: 0

Арак

Слепая жалость

27.02.16, 17:57
притчи

Идет жалость по свету.

Тросточкой дорогу ощупывает. Кого встретит - милостыню просит. И благодарит всех подряд: и тех, кто подал, и тех, кто мимо прошел. Причем, последних - особенно, желая им земных благ и Вечного спасения.

Люди думают, что она - слепая.

А жалость всё видит.

Просто ей всех жалко.

И особенно тех, кто вообще ничего не подал ей...

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

Коментарі: 0

Кумпель

27 лютого. Бабуся

27.02.16, 10:30
притча

На нещодавно відремонтованій лавці під розпуклою тополею, сховавшись у затишній тіні біля входу до під'їзду, сиділа добра бабуся.
Сьогодні їй цілісінький день дзвонили онуки-вона їх дуже любила і свого часу тішила чаєм і пригощала цукерками. Учора приїжджали діти, щоб подякувати їй. Сусідка померла-більше ворогів в неї не було, тільки друзі. І п'ять кішок-їй особливо подобалися ці смугасті створіння.
Завтра вона помре.
Вона вже знає про це, взагалі останнім часом часто думає про смерть, бо ж має що втрачати. Усі сили йшли на любов і доброту, якою вона, попри все, огортала всіх, хто був поряд.
Завтра вона тихо ляже на канапу і прислухається до серця, що битиметься чимраз тихіше. Буде згадувати пережите, і тішитися, що серце ніколи не зраджувало їй. Зітхне, і всі почують те зітхання. Прошепоче щось, і всі почують її шепіт. І згодом навіть усміхнеться, і багатьом людям полегшає на душі. Вона не сама.
За якийсь час сусіди, занепокоївшись, що вона зникла, знайдуть її. Але це станеться завтра. А сьогодні вона ще жива. Скільки тепла, доброти та мудрости плине від неї!

А якою буде наша старість? Про це слід подумати сьогодні. Час біжить дуже швидко.
(с)

Коментарі: 4

Арак

Пришло празднословие в гости к молчанию

26.02.16, 14:31
притчи

Пришло празднословие в гости к молчанию.

И - ну без умолку говорить: о том, о сем... о сем, о том...

А молчание молчит. Только глаза слезами наполняются.

Не выдержало празднословие и говорит:

- Я тебя веселю-веселю, а ты все грустнее становишься. И вообще, почему ты молчишь?

- Я не молчу, - отвечает молчание. - Я считаю! Вот ты с того момента, как пришло, уже 2253 слова сказало. И все ни о чем!

- Сколько? - не поверило празднословие.

-2253... точнее - уже 2254! - поправилось молчание. - И это когда за каждое праздное слово можно осудиться. А сколько ты их сказало за всю жизнь?

-Я? - задумалось празднословие и принялось считать.

Считало... считало...

Да только так и не могло сосчитать. Потому что даже когда считало, продолжало пустословить, увеличивая и без того огромную цифру...

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

Коментарі: 11

Кумпель

26 лютого. Дівчина, що подарувала квітку

26.02.16, 10:01
притча

Одного разу юнак зустрів у місті чудову дівчину, що продавала квіти, і відразу ж закохався в неї. Він усміхнувся до неї, і вона також відповіла йому посмішкою, а опісля пішла, подарувавши квітку. Дізнавшись її ім'я, юнак послав їй записку, сподіваючись на зустріч.
Минали дні, а відповіді не надходило. Всі його думки були звернені до коханої, щохвилини перед його очима поставав її образ. Юнак був настільки схвильований, що цілковито втратив спокій і більше не міг молитися. Опісля його охопив страх і тривога. "А якщо вона вважає мене негідним відповіді і тепер насміхається з моїх почуттів?"-думав юнак.
Минав час і його почала роздирати ненависть і гординя.
-А якщо так, то я більше не буду давати волі своїм почуттям,бо з них глузують усі. Ніхто не гідний моєї любови!-сказав юнак і кинув подаровану квітку у вогонь.
Після того югак почав молитися, щоб позбутися любови. Але після триденної молитви не знайшов він такого бажання спокою, а тільки почуття самотности і непотрібности. "Я мушу піти до тієї дівчини і спитати, що маю чинити далі!"-вирішив юнак і пішов до її оселі.
На порозі його зустрів старий власник будинку.
-Не підкажете, пане, де тепер дівчина, що мешкає тут?-спитав юнак.
-Дівчина, що раніше жила тут, тиждень тому потрапила у в'язницю за борги і сьогодні вранці померла,-відповів старий.
Усвідомивши, що сталося, юнак впав на коліна і заплакав.
-Який я був сліпий! Якби пішов до неї відразу, то встиг би викупити її, але, поглинутий своїми почуттями й хвилюваннями, зовсім забув про ту, кому належало моє серце!
(с)

Коментарі: 0

Арак

"Красота"

25.02.16, 15:33
притчи

Встретил носорог впервые верблюда и позавидовал:

- У него два горба, а у меня – только один рог…

И сделал себе два рога!

Увидел это верблюд и сплюнул от отвращения.

И правильно сделал.

Ведь любое естественное уродство лишь на вид некрасиво. Тогда как искусственная красота – всегда незримо уродлива!

Коментарі: 0

Кумпель

25 лютого. Три приятелі і щастя

25.02.16, 10:00
притча

Три приятелі мріяли про щастя, кожен про своє. Але вони уявляли його по-різному. Перший думав, що щастя-це багатство, другому щастям видався талант, третій вважав, що щастя-це сім'я.
Минув час. Перед смертною годиною зібралися друзі, щоб підсумувати своє життя.
Перший приятель зізнався, що здобув багатство, але щастя не відчув. І помирає скнарою і людиноненависником. Інший друг розповів, що знайшов свій талант, але щастя до нього не прийшло, і він іде з життя, змучений самотністю. І тільки третій приятель сказав, що зміг здобути щастя, бо іде з життя, оточений коханими людьми, залишаючи на землі найцінніше-дітей.
(с)