Потішна розповідь про "совєтского человека"!

Була Марія Миколаївна палкою советською патріоткою. Любила телевізор і перед екраном просиджувала цілими днями й вечорами, беззастережно переймаючись усім там побаченим і почутим. Напівжартома говорила, що вона, на відміну від її ровесниць, людина сучасна і телевізором вихована, а як помиратиме, заповість у домовину поставити й телевізора. Коли я повертався у вечері додому, осипала мене всіма побаченими по телевізору новинами. Любила Брежнєва, пишалася мудрою політикою партії. Почувалася щасливою, що на схилі літ проживає в теплі й ситості.

Не любила українців за їхнє постійне невдоволення:

- Вот ноют і ноют, что всьо ім не так… А вот вислать би іх туда, в Калінінскую область, где в продовольственних магазинах полкі пусти, хоть харом покаті, пусть би там почуствовалі, каково живьотся…

Одного разу я поцікавився, чому вона живе тут одна, тоді як у її Кашині проживає її син – другий секретар райкому партії, - малі внуки, які пишуть їй теплого змісту листи. Вона обурено відмахнулася рукою: - Что ви! Куда я, дура, поєду! С етой-то благодаті?! От такого ізобілія піщі в магазінє і на базарє? Не-ет уж!

Бачте, всім було би добре, коли б не присутність українців…

Одного разу, прийшовши ввечері додому, застав її у пригніченому стані. Розповіла, що по телевізору показували перебування американських космонавтів на Місяці. Як ті ходили по Місяцю, а потім зібралися відлітати.

- А я думаю: хоть би нє взлетелі, хоть би нє взлетелі! А оні, как на зло, по-лє-тє-лі! Я с досади чуть нє рєвела!

Вражений цим, я зауважив:

- Та то ж теж люди! Їх же дома дружини, діти чекають!

Широко розкривши на мене свої очі, господиня аж задихнулася від обурення:

- Что ви! Что ви! Как у вас поворачіваєтся язик такіє вещі говоріть!

Вона щиро обурювалася моєю не патріотичністю.

Була вона справжньою совєтською людиною, і тут уже нема ради!

Ренат Польовий.

Просвіта

Потішна розповідь про "совєтского человека"!

Останні статті

Коментарі