Байка про Йосю і Микитку

У Хрущова від першого шлюбу був син Леонід. Однією з його розваг була стрільба в пляшку, що стояла на голові людини. До речі, до таких розваг вдавалися й німецькі офіцери. Тільки використовували вони військо полонених як «підставки» під пляшки. В одній із таких справ Леонід замісь пляшки влучив у голову своєму товаришу і вбив його. Про це стало відомо Сталіну. Хрущов як член Військової ради одного з фронтів, Перший секретар ЦК КП(б) України, почав рятувати свого сина від покарання. На зустрічі з Хрущовим Сталін запитав його: «Ви клопочете за свого сина як член Політбюро чи як батько?» - «Як батько», - відповів Хрущов. Тоді Сталін запитав його: «А ви думали про того батька, сина якого вбив Ваш син? Що він скаже?....»
Війна диктувала закони воєнного часу, і вони були законами для всіх. Леоніда з офіцерів було розжалувано в рядові й направлено до штрафного батальйону. Незабаром він потрапив у полон. Німці, дізнавшись, що серед полонених є син члена Політбюро, почали використовувати його для агітації в прифронтовій смузі: виступаючи по радіо, він агітував радянських солдатів і офіцерів здаватися в полон.
Справа набула політичного характеру. Сталін наказав начальникові Центрального штабу партизанського руху П.К. Пономаренку викрасти сина Хрущова в німців. Коли Сталіну доповіли, що Леоніда доставили в розташування одного з партизанських загонів і попросили літак для відправки його до Москви, то Сталін відповів: «Не варто ризикувати ще одним офіцером, судіть Леоніда Хрущова там на місті». Сина Хрущова було розстріляно як зрадника Батьківщини.
Хрущов після смерті Сталіна ретельно приховував цей факт: навіть було пущено чутку, буцімто льотчик Леонід Хрущов загинув смертю хоробрих у бою з кількова німецькими винищувачами. У нас вміють розпускати чутки. Сам Хрущов як член Військової ради Південно-західного напрямку, тобто армій, що воювали під Харковом, у критичний момент, коли німці оточили наші війська, кинув фронт і втік до Москви. Йому загрожуваа суд Військового трибуналу. Від покарання Микиту врятував Молотов. А в одному з виступів після війни Сталін назвав Хрущова недоумком. Може, все це й вилилося потім, після смерті Сталіна, у відкриту ненависть до нього, і Хрущов почав розвінчувати «культ лічності» перед народом. Хрущов був мстивою людиною….»