<![CDATA[Клуб української поезії - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/community/587/ //i.i.ua/logo.gif <![CDATA[Клуб української поезії - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/community/587/ <![CDATA[Маринка і хмаринка.]]> http://blog.i.ua/community/587/2026609/ http://blog.i.ua/community/587/2026609/

За хвилинку малинку обірвала Маринка,
за хвилинку Маринку обігнала хмаринка.
Зібрала Маринка малинку в корзинку,
загнала хмаринка Маринку в хатинку.



Та радіє собі спритненька Маринка
і смакує, ласуня, смачненьку малинку,
задивляючись, на крилаті краплинки,
що летять з дитинки хмаринки.



А пухнаста пустунка хмаринка
по даху, стукає в хатинку,
до дівчинки Маринки,
щоб поїсти малинки.



А з чепурної, білої хатинки
лине голос жартівливої Маринки
до небесної, крилатої хмаринки,
яка пускає краплинки-слинки:



– Іди, іди дощику,
  дам тобі  я борщику
  в глиняному горщику.
  Тобі каша, тобі й борщ,
  аби довше ішов дощ!
  А малинку, дощику, збирай сам
  десь далеко, десь аж там
  за широкими полями,
  за високими горами,
  за глибокими морями,
  за дрімучими лісами.


– А я ж хмарка проливна,–
дає відповіть вона,–
  і тут похарчуюся сповна,
  ще хай зачекає далека сторона.
  Зараз для малинки дам я пить
  і ягоди її дозріють в мить.
  От яка то я хитренька
  непосидниця сіренька.
  Я ж розумниця маленька,
  бо у мене дуже мудра ненька,
  хмара велика, грозова,
  що собою все небо закрива.



  Завжди помню я її слова
  бо вчать вони творить дива:
–" Треба поливати щедро все,
  що на землі оцій росте,
  тоді, згодом, велике і мале
  тобі врожай свій принесе!"


Це й Маринка, це й хмаринка,
кожна добре знає і поливає!
Тому яскрава, ягідка малинка
їх вдячно, смачно пригощає.



Маринка малинку в дома гам, гам, гам,
аж тече слинка по вустам.
Хмаринка малинку у гаю гам, гам, гам,
аж тече слинка по кущам.



І хмаринка, і Маринка
люблять ягоди оці.
І Маринка, і хмаринка
живуть дружно — молодці!

                      

Працьовиті й дружелюбні, вони добрі й щирі
і жадають жити тільки в мирі.
Працьовиті й дружелюбні, вони здорові й ситі,
бо мудрістю, цілющої любові оповиті.

Комментировать
]]> Sat, 15 Jul 2017 20:17:00 +0300 <![CDATA[Літо і зима, осінь і весна, а любов – любов одна.]]> http://blog.i.ua/community/587/2008219/ http://blog.i.ua/community/587/2008219/

Я люблю, люблю літо і зиму,
я люблю, люблю осінь і весну,
а найбільш за все люблю
свою дівчину чарівну.



Бо вона дуже схожа на весну
на цю красуню ніжну, чепурну,
на цю панну милу і привітну,
на цю кралю теплу й осяйну.




Коли в  очі, лагідно  погляне,
від любові лід душі розтане,
а як ніжно, ще й обніме,
моя душа, як квітка розцвіте.



На літо вона також схожа,
зеленоока панночка до всього пригожа.
Вона у домі, полі і в саду
в мить приведе все до ладу.




Вона і в серце привнесе, у саму душу
почуттів палких – спекотний жар,
променів любові – словесний дар,
жагучих поцілунків – п’янкий нектар. 


Кохану і жадану, найтеплішую пору
таку тендітну і незламну я Катарсинкою зову,
бо обпікаючи, дарує, любові живодайні зливи
і ніжності, нестримної, пориви.



Схожа вона і на осіннюю пору,
оксамитну, зелено-жовто-багряну,
таку близьку й далеку, прозоро-неозору,
таємничу і просту, яку ніяк я не збагну.



Як осінь вона щедра і багата
на плоди своєї доброти
і головне, що зовсім не пихата
її любов крилата не боїться висоти.



Бо не земна вона, небесна
щира, чуйна серцем і душою,
і по-дитячому відверта
вона завжди зі мною.



Вона схожа і на зиму,
на матусю,  акуратну  і  дбайливу,
що землю, як малесеньку дитину,
поволі, окутує в м’яку перину.




Вона чарує блиском незрівняним
і свіжим подихом морозним.
Її білосніжна усмішка  інієм  іскрить
і незбагнена мудрість в очах блистить.

,

 
Заметка со звуковым сопровождением (03:51)
Комментировать
]]> Sun, 16 Apr 2017 13:12:00 +0300 <![CDATA[Дівчина — Весна.]]> http://blog.i.ua/community/587/2005648/ http://blog.i.ua/community/587/2005648/

А ти  так  схожа  на  весну
на дуже ніжну та тендітну,
на дуже сильну та привітну,
на кралю цю гарну, чепурну,
на панну  цю теплу і  ясну,
на красуню цю всесвітню,
тобі  я  правду  говорю,
що ти так схожа на весну.


Коли весна до нас приходить
тепло завжди усім приносить,
коли танок любові свій заводить
на  нього  всіх  вона  запросить.



Усіх, усіх і ти зможеш підкорить,
сумних – щебетом своїм розвеселить,
замерзлих – теплом своїм зігріть,
тобі раз плюнуть це зробить,
бо ти так схожа  на  весну.


Навколо тебе все оживає,
навколо тебе все росте,
навколо тебе все співає,
навколо тебе все  цвіте,
тому так схожа ти на весну.



Усі, усі завжди до тебе чуйні,
добрі,  щирі  і  привітні,
бо розмаї  несеш  ти  буйні,
які усім серцям так необхідні.
І  я, коли з тобою рядом  йду,
стаю так само схожий на весну.



І все, що цінне є в моїй  душі
дарую  я  лише   тобі,
і все що маю, те тобі несу,
бо ти так схожа  на  весну.
Вночі я вибиваюся  зі сну,
коли у ньому голосно кричу:
"Люблю, люблю я цю дівчину,
яка  так  схожа  на  весну!"



І вдень я теж, спокою не маю,
ні я не кричу, я в собі це все тримаю
із цим,  як у раю, себе я  відчуваю,
напевно, тому що  палко я  кохаю,
цю дівчину, що так схожа на весну,
на любові фею, казково-чарівну.


І  лиш  одного, я до тями,
ніяк  чомусь  не  доберу,
чому, закоханий я до безтями
в таку  дівчину,  в таку весну?


 
Заметка со звуковым сопровождением (04:00)
Комментировать
]]> Fri, 17 Mar 2017 19:21:00 +0200 <![CDATA["Давно я був щасливий. За Роздільною..."]]> http://blog.i.ua/community/587/1472873/ http://blog.i.ua/community/587/1472873/ Давно я був щасливий. За Роздільною
Роз’їзд стояв. Коли цвіли сади,
Хоч тінь моя, та їздила туди...
Щоночі мимо, з темряви могильної,
Летіли, гуркотіли поїзди.
Трусилася казарма перелякана.
По стінах бігли спалахи вогнів.
І постать неприкаяну, заплакану
Я бачив чи не в кожному вікні.
Під стогін рейок йшли роки нелічені,
Душа не знала  сумнівів і мук:
Я був щасливий, бо невтаємничений
У магію повернень і розлук.

Життя пішло, як кінь, роками змилений,
Час став стрілою, натягнувся лук...
Не стало щастя, бо мій світ поділений
Дорогами повернень і розлук.
Та знаю – варто битися з невдачами,
Боротися за вічність і за мить,
Щоб з поїзда повернення побачити
Роз’їзд, який над Всесвітом стоїть.
Комментировать
]]> Mon, 01 Sep 2014 11:21:00 +0300 <![CDATA[Сьогодні]]> http://blog.i.ua/community/587/1401332/ http://blog.i.ua/community/587/1401332/ брудного лаптя дикий кат
запхав у хату свого брата
і не натішиться ніяк
ломати долі і топтати,
впиватись кровію дітей
бо не свої... й своїх не шкода
для пана, ірода, царя
і плакать буде та земля
де лапоть ступить...

Вироджуєшся супостате?
Шукаєш нової землі
з живою кровю? Не своєю
Своя загнила, зацвіла.
Смердить не тліном, - падиною,
а там де розум, - купа гною
в кремлі засіла.
Потече, заплаче мати над синами
і Україна стане нами,
а вам тут гибіль...
Комментировать
]]> Mon, 14 Apr 2014 22:11:00 +0300 <![CDATA[З Новим Роком! (Іван Франко, 1897)]]> http://blog.i.ua/community/587/1331798/ http://blog.i.ua/community/587/1331798/

З новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб в здоров'ю,
В мирі, з братньою любов'ю
Відтепер ішов вам час.


І бажаю, щоб трудяще
Те життя вам якнайкраще
Без біди минало всім,

Щоб думками ви міцніли,
Багатіли, не бідніли,
Щоб веселий був ваш дім.

І бажаю, щоб ми згідно,
Сміло, свІдомо, свобідно
Йшли до спільної мети:



В своїй хаті жить по-свому,
Не коритися нікому,
Лад найкращий завести.

Сим бажанням вас вітаю
І по давньому звичаю
Повну чарку догори!

Щирій праці Бог поможе.
Дай нам Боже все, що гоже!
Що не гоже — чорт бери!

 
 
Заметка со звуковым сопровождением (04:59)
Комментировать
]]> Tue, 31 Dec 2013 20:44:00 +0200 <![CDATA[Далеко за крок]]> http://blog.i.ua/community/587/1298006/ http://blog.i.ua/community/587/1298006/ Сталь леза в твоїй долоні,
Далеко - за крок від рани
Приходять чуття незнані.

Так близько з-за океану
Мігрують важкі тумани,
Так близько на кілометри
Розсипано скарб у нетрі.

На дотик десь зовсім поруч
Знайдеться надія хвора,
Повернеться ясність зору.
Надовго? Чи ще не скоро?
Комментировать
]]> Sat, 26 Oct 2013 14:27:00 +0300 <![CDATA[Тлін]]> http://blog.i.ua/community/587/1283349/ http://blog.i.ua/community/587/1283349/ Між свічад
Променад
Серед втрат

Став
Тих вистав
У листах
Вирій-птах

Знов
Дим розмов
Стигне кров
Щуролов

Тлін
Сіра тінь
Між склепінь
Поколінь
Комментировать
]]> Sun, 29 Sep 2013 12:13:00 +0300 <![CDATA[А завтра...]]> http://blog.i.ua/community/587/1281131/ http://blog.i.ua/community/587/1281131/ Очі друга, рукою закриті

Струни рвуть і душа струна.

Назавжди залишились розбитими

Ті, кого опалила війна

 

Йдуть дороги, полями житніми

Трудять ноги, мов краю нема

Десь блукають в житті мов в житі

Ті, кого опалила війна

 

Вас світанками ранніми вмитими

Зустрічала рідна земля

Дні летять, наче вітер у листі

Та приходить ночами війна

 

Стогне вітер у верховітті

Очі з поглядом, мов без дна

Більше всіх нас хотіли жити

Ті, кого палила війна

 

Править нашого щастя хвилинами

Карма, доля, мудрість, весна..?

Як нам зараз потрібно жити?

Не заграла, щоб знову війна?

 

Ми живем в надшвидкому світі

Чи достатньо зусиль? Хтозна?

Завтра житимуть наші діти

Їх не має торкнутись війна.

Комментировать
]]> Tue, 24 Sep 2013 18:18:00 +0300 <![CDATA[Полудень]]> http://blog.i.ua/community/587/1279915/ http://blog.i.ua/community/587/1279915/ Перейшли через полудень,
В спеку п'яти поколені,
Залишились з калюжами
І серцями недужими.

Прокидались самотніми,
А хотіли - полотнами.
Чи з порожнього аркуша?
На шматки розірве душа.

Наче знову небес блакить,
Сяє сонце між верховіть,
Тихе плесо голубить зір,
Між громаддям шпилястих гір.
Комментировать
]]> Sat, 21 Sep 2013 17:38:00 +0300 <![CDATA[Геометрія]]> http://blog.i.ua/community/587/1248634/ http://blog.i.ua/community/587/1248634/ Гіпербола долі. Досягнеш вершини? 
Парабола волі. Це сміху причина? 
Вечірнього неба чудні феєрверки. 
Фігури, потреби людської гримерки. 

Покинути сцену ніхто не бажає. 
На цирку арену охочих немає. 
Розквітли надії чи скошено трави? 
Одвіку страждаєм від тої забави. 

Тече шумовиння бурхливим потоком. 
Хто втоне? Хто зможе триматися збоку? 
Чекає весна нові жертви і квіти. 
Дарує нам літо тепло і привіти. 

Співає солодка розморена казка, 
Чекає на сонце і крапельку ласки. 
Чарує земля золотим смолоскипом. 
Вирує духмяність на гордощі липам.
Комментировать
]]> Sun, 07 Jul 2013 16:14:00 +0300 <![CDATA[Літавиця]]> http://blog.i.ua/community/587/1240160/ http://blog.i.ua/community/587/1240160/ Облило дощем - громовицею,
Засміявся день літавицею,
У росі кущі - повні пригорщі,
Розлили навкруг літні пахощі.

Занесло дуби зі смереками,
По вітрах - ярах борозенками,
Зайнялась зоря в горах ватрами,
Понеслися дні кострубатими.

У піснях - квітках закосичене
Літо мчить від нас - втаємничене,
Пагін спить плодом нерозкоеним,
Промінь снить теплом недозволеним.

Комментировать
]]> Tue, 18 Jun 2013 15:53:00 +0300 <![CDATA[Час]]> http://blog.i.ua/community/587/1240157/ http://blog.i.ua/community/587/1240157/ Липне час мухою в патоці
Дошки скрип - замкненість в пластиці
Ти вже звик бігати колами
Смак терпкий у слова ніколи

Дощ, туман, спека нездужала
Повінь там просто калюжами
Ти спитай пустка чи прірва то
Утікай - спалено, вирвано

Давній жмут страху і пошуків
Певно смутком повні кошики
Значить скоро прийде відповідь
Наче знайдена мимохідь

Комментировать
]]> Tue, 18 Jun 2013 15:36:00 +0300 <![CDATA[Журавлі]]> http://blog.i.ua/community/587/1234957/ http://blog.i.ua/community/587/1234957/

Ті журавлі, що плачуть на розрив,
Б'ють душу більше теплих солов'їв,
Їх сірий довгий поворотний шлях
Стоїть сльозами не в одних очах.

Ключі з-за моря в небесах пливуть.
Чому не всі додому повернуть?
Немає на холодній чужині
Ні друзів, ні тепла, мовчать пісні.

Бракує барв, не тішить і весна,
Коли самотність-твоя таїна.
Пустеля пролягла до мертвих ніг,
Та все ж вдалось завершити забіг.

А журавлі повернуться назад
І ми складемо їм нових балад,
Лиш ті, що залишились назавжди
Нам болем відізвуться самоти.
Комментировать
]]> Sun, 09 Jun 2013 14:19:00 +0300 <![CDATA[Майя]]> http://blog.i.ua/community/587/1226221/ http://blog.i.ua/community/587/1226221/
Мить пролетіла над вухом
Наче бджола
Ти мандрівник світ за очі
Плаче доля

Майбутнє стікає водою
Вниз по клепсидрі
Минуле говорить з тобою
Криком пам`яті

Безмежжя уявних світів
Вабить спокусою
Долина холодних вітрів
Там за завісою
Комментировать
]]> Mon, 27 May 2013 14:03:00 +0300 <![CDATA[Мереживо]]> http://blog.i.ua/community/587/1225636/ http://blog.i.ua/community/587/1225636/ Мереживо плететься у слова,
Забуто шлях, то виведе крива,
Зостанеться в тенетах мовний шал,
Закінчиться омани карнавал.

Заплетено тугим вузлом дилем
Багате розмаїття гострих тем,
Занедбано розпластаність ідей,
Що так завжди цікавили людей.

Майдани залишають демагоги,
Закрито непротоптані дороги,
Афіш шматки несе по місту вітер,
Самотні пелюстки зів'ялих квітів.
Комментировать
]]> Sun, 26 May 2013 11:18:00 +0300 <![CDATA[Химера]]> http://blog.i.ua/community/587/1219120/ http://blog.i.ua/community/587/1219120/
Паралельні світи околиць,
Гармонійні листи - проколи,
Замежові крислаті чари,
Хаотичні криштальні пари.

Зосереджено виснуть ночі,
Задзеркальні вогні урочі.
Тонуть місячні ноти - шлейфи
Під вином чарівної флейти.

Креслить кола холодний циркуль.
Видноколом туманна віддаль,
Полотном розтечеться мряка,
Заперечень луна двояка.
Комментировать
]]> Tue, 14 May 2013 15:46:00 +0300 <![CDATA[Сугестія]]> http://blog.i.ua/community/587/1218439/ http://blog.i.ua/community/587/1218439/
Відлунює іній в ранковій моїй самоті Забуто про вирій, що мрії веде до мети, Вже зведено вежі, високі мов з білої мли, Ховаємо межі, де видно галактик світи.
Слонової кості руйнується острів малий, Не вистачить злості, то морок усіх розділив, За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів, Волання повинні вже вивести смуток з кущів.
І знову снується печальних думок полотно,
Ковтком не відчути життя як хороше вино. Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну, Яка принесе провидінь чистоту хірургічну.
Комментировать
]]> Mon, 13 May 2013 13:43:00 +0300 <![CDATA[Вірш до Дня Воскресіння Господнього.]]> http://blog.i.ua/community/587/1213994/ http://blog.i.ua/community/587/1213994/

Над мисом ліс стоїть дозором.
Бунтує світ холодний шквал.
Та сяє сонце, і на море
Як впало бите скло дзеркал.
А там,  де ліс припав до хвилі,
Стоять казкової краси
На квіти схожі вілли білі -
Райок духовної плебси.
Навколо них -  життя-болото:
Ридають, гинуть, п'ють гидоту,
Плазують на краю біди
Голодні діти і діди.
А у райку, за гарним муром,
Під охороною похмурих,
Жирує капище крутих.
А мимо них, байдужих, ситих,
Як крізь блискуче, хиже сито,
На дно часів летять світи .
Нещасні! Очі їм закрито
Примарним блиском золотим,
А то б побачили - над світом
Вогнем карбовано святим:
"Як смієш ти , дрібна людино,
Розбудувати власний двір,
Коли Господній Дім - руїна,
Коли братів шматує звір!
Де дух зневажено, розп'ято,
Гріх бути ситим і багатим,
Шукати замість неба крам.
Як смієш ти про розкіш дбати,
Коли в руїнах Божий Храм?"
Не утекти, не заховатись,
Бо хто пізнав свій час і строк ?
Христа удруге не розп'яти.
Не замовчить святий пророк.
І зважить Бог слова і діло,
І чорних душ брудні гроби ,
І  те, що їх благословили
Московські куплені попи!
Комментировать
]]> Sun, 05 May 2013 15:50:00 +0300 <![CDATA["Над Україною небо захмарене..."]]> http://blog.i.ua/community/587/1205395/ http://blog.i.ua/community/587/1205395/ Над Україною небо захмарене,
Стогне і б'ється об скелі лиман,
Вітер жене по степах може марева,
Може пилюку, а може туман.
Серцю миліше ця велич сувора,
Рипи, поля, що не мають межі.
Горя  людського нескорене море
Тут руйнувало фортеці чужі.
Горем засіяна, горем замішена,
Смертю, що йшла од села до села,
Палена ворогом, стріляна, вішана,
Вижити силу де ж ти знайшла?
Може то горе одвічне спалило
Голі степи, де одна бузина?
Грізна земля - все могили, могили.
Тільки для серця миліше вона!
Хто ж зберігає в серцях наших грубих
Вічну любов до цієї землі?
Може той предок, чий череп розрубаний
Плугом відритий лежить на ріллі.
Комментировать
]]> Sun, 21 Apr 2013 10:08:00 +0300