Виховання
- 18.10.10, 21:30
- Я розмовляю українською!
Появилися і нові фігури учителів з різними своїми причудами, пристрастями, схоластичністю або дикою суворістю, несправедливостями, неуцтвом або лінивством і недбайливістю. Слащавий єхида-піп З-ков, самодур-учитель грецької мови Б-ко («Безголовий»), а потім чудак В-кий (Обезьяна), тупо-педантичний німець К-ман, наївно-дурнуватий п’яничка – француз А-рі, садистично – лютий О-да, «Дон Кіхот» М-кий і т.д. Незважаючи на всю різнорідність їх натур, метод навчання і відношення до своїх обов’язків, всі вони, однак, робили одне діло, переслідували одну мету: взяти ум і волю дитини в певні шори і направити думання й бажання її певним шляхом, а саме – зробити з неї слухняного «вірноподданого». Найменший прояв якоїсь окремішності немилосердно нищили.
Мільйони дітей народжуються в умовах, які не вимагають від них такої роботи їхнього ума, яку мусіла зробити скалічена душа української дитини. То є діти пануючих націй, які від того часу, коли тільки іще починають спинатися на ноги та вимовляти перші слова, і до самої своєї старості живуть в умовах нормального зародження й розвитку свого національного почуття, ніхто їх не намагається покалічити і, навпаки, їм допомагають украпитись в свідомості свого національного «я». Але наші українські діти росли й виховувалися в інших умовах; до них належав і я. Нам ніхто не допомагав нормально розвиватися й усвідомлювати себе національно; навпаки, нас калічили в школах різні «патріоти», вбиваючи нам в голову «русскость». Ті нечисленні щасливчики із українських дітей, які уродилися в родинах національно свідомих батьків, не можуть, мабуть, належно оцінити, яке велике щастя вони мали в своїм житті, коли їм не довелося іти кривулястими доріжками й плутаними стежинами, шукаючи шляху до усвідомлення себе національно. Тому-то я в юнацтві так глибоко відчував необхідність бути в оточенні родинного життя української інтелігентної родини.
М.Г. З моїх споминів...
П.С. Тож будьте свідомими батьками, виховуючи свідомих дітей, в ім"я нашої великої Батьківщини!
Мільйони дітей народжуються в умовах, які не вимагають від них такої роботи їхнього ума, яку мусіла зробити скалічена душа української дитини. То є діти пануючих націй, які від того часу, коли тільки іще починають спинатися на ноги та вимовляти перші слова, і до самої своєї старості живуть в умовах нормального зародження й розвитку свого національного почуття, ніхто їх не намагається покалічити і, навпаки, їм допомагають украпитись в свідомості свого національного «я». Але наші українські діти росли й виховувалися в інших умовах; до них належав і я. Нам ніхто не допомагав нормально розвиватися й усвідомлювати себе національно; навпаки, нас калічили в школах різні «патріоти», вбиваючи нам в голову «русскость». Ті нечисленні щасливчики із українських дітей, які уродилися в родинах національно свідомих батьків, не можуть, мабуть, належно оцінити, яке велике щастя вони мали в своїм житті, коли їм не довелося іти кривулястими доріжками й плутаними стежинами, шукаючи шляху до усвідомлення себе національно. Тому-то я в юнацтві так глибоко відчував необхідність бути в оточенні родинного життя української інтелігентної родини.
М.Г. З моїх споминів...
П.С. Тож будьте свідомими батьками, виховуючи свідомих дітей, в ім"я нашої великої Батьківщини!
7
Коментарі
фон Терджиман
118.10.10, 22:27
Это две взаимоисключающие стратегии.
Гість: Еgor Ivanov
219.10.10, 09:54Відповідь на 1 від фон Терджиман
Ой, Сима, кому Вы морочите голову!
Эти понты уже всем приелись.
Придумайте шонибудь посвежее.
nolofinve
325.10.10, 01:50
На мій погляд нормально розвиватись і усвідомлювати себе національно є одним і тим самим. Ненормальний розвиток у яничара