- символ волі і краси ! ... І затям собі ,п р и б л у д о , хоч її ти продаси , ... - Захистять сини - соколи , як робили вже не раз , ... Ну , а ти стріляй і вішай , ти виконуєш - приказ ... Убиваєш і катуєш , нищиш долю й весь свій рід , ... І ридає над тобою , в небі синім прадід - дід , ... Стидно родичам і дітям - це для них нелегкий час , А тобі на всіх плювати , ти виконуєш приказ ... Та поглянь за барикади - там стоять твої брати , ... Ті , що стали без приказу Славу й Волю берегти , ... Поріднились , побратались , об"єдналися Серця , ... Вчора ще вони не знались , нині разом й до кінця ! ... З ними пісня і молитва , з ними весь вкраїнський люд , ... Там кується перемога , ну а юдам-сором й суд ! ... Там найкращий цвіт країни , там повставші із руїни , ... І гордиться вся Родина , з ними Бог і Україна !!! .. (с)

НАС НЕ ЗАЛЯКАТИ!
За хмарами диму ховається Київ,
Горить Україна в пекельнім вогню.
Вмирають герої від рук диких звірів,
Що розум та серце вдягнули в броню.

Гадають вони,що оскал їх звірячий
Злякає мільйони хоробрих сердець.
Мають надію,що запал гарячий
Остудять убивства,брехня,гаманець.

Не можуть збагнути розумом бідним,
Що проливаючи нашу кров,
Зрошують землю нектаром безцінним,
Щоб піднімались ми знов і знов!

Нас не зупинять ні зброя,ні сила,
Бо твердо знаєм-із нами Бог!
Ще наша Ненька розпустить крила!
Ще запанують в нас мир і любов!

Тож перемога буде за нами,
Відступу в пекло уже нема,
Бо заплатили своїми синами,
Щоб більше кривава не була зима! (с)

Сьогодні якось дуже тихо,
І навіть вітер не посмів шуміть.
Сьогодні душі на Майдані вбитих
Линуть у вічність праведних століть.
Сьогодні плаче небо України,
Й застигла в розпачі весна.
Ми стали перед вами на коліна,
Бо з тих колін ви підіймали нас (с)

Кровава ніч
Зима, та під ногами розтавало
Із висока іскрились сонця промінці
А на Майдані від вогню все чорним стало
На барикади зносились все нові камінці
І якось, ніби трохи спокійніше
Читалися ранкові молитви.
А люди йшли все більше й більше,
Народ збиравсь для мирної ходи
І рушили повільною ходою
В руках жовто-блакитні прапори
А їх все Беркут поливав водою
Зимової, холодної пори
Вони за праве діло тут стояли
Не може більше правити палач
Та раптом автомати затріщали
Із натовпу почувся крик и плач.
І засвистали кулі безупинно
Косивши молодих дітей
То Беркут з даху безсердешно
Відстрілював своїх людей
Ось впав хлопчина, закрутився
До нього другий підкотивсь
"Ти що, браток, давай тримайся
Тобі ще хлопче жить тай жить"
І потягнув хлопчину по потоках крові
"Ну ж бо жени, козаче, смерті тінь!"
Та тільки очі волошкові
Вдивлялися у синю далечінь
А далі снайпер там прилаштувався
То вже зумів він показати майстер-клас
То в голови, то в серце поцілявся
Як же жеве така звірюка серед нас
А хлопці падали від куль як ті дуби
Бо ж Беркут не переставав стріляти
О Боже милий, скільки ж у людей злоби
Щоб міг брат брата, без жалю вбивати
Забігало дівча у білому халаті
Кого перев"язала, того відтяхла
Бож не сиділось їй у теплій хаті
Крутилась, рятувала, як могла.
Та постріл снайпера і куля засвистіла
Здригнулася красуня молода
І впала, мов підрубана калина
Не долюбила і не доцвіла
І кров людська лелась рікою
Кровавою ця ніч була
То як с такою жити нам бідою
Коли брат брата залюбки вбива?
Ніч закінчилась. Ранок наступає.
Та тільки бій ще не скінчавсь
Все більше й більше снайпер убиває
А президент цинічно посміхавсь
Ото вже ми начудували
То ж як вчинити так могли
Коли злочинця в президенти вибирали
Де ж наші голови були?
А він з екрану, все погрожував народу
Крива усмішка грала на вустах
А в цей же час постріляного люду
Все більше несли й несли на руках
Ні перед ким ще українці не ставали на коліна
Не плазували і не жили в ярмі
Бо ж наш народ, то є велика сила
І ми не переможні в боротьбі (с)

Людей катували, людей убивали, а люди терпіли, за правду стояли. За волю народну, за свою родину, стояли ті люди, до свого загину. За правду народну до Бога молились. Щоб Бог допоміг, щоб кров так не лилась. Почули молитви на небі святому. Забути ті дні не дамо вже нікому! Нам Бог допоміг пережити руїну, отримали кров'ю ми вільну країну. Тепер зберегти нам усім її треба. На нас споглядають герої із неба, які свою душу за волю поклали, які життям своїм систему зламали. Тепер все залежить тільки від тебе. Вставай за країну! Молися до неба! Проси сили й мужності в святого Бога! Будь патріотом - то наша дорога! (с)

Вклоняюся тобі,народе мій могутній,
Що виборов ти право щаслим буть в майбутнім!
Спасибі тобі,брате,
За ті жахливі ночі,
Коли ти йшов на ката,
Хоч вибивали очі,
Калічили,стріляли,різали,вбивали!
Та дух твій не зламався!
Спасибі,що не здався
У лютії морози,
Й стояв ти на Майдані
Крізь біль і тихі сльози!
Спасибі,що відстояв неньку Україну,
І вирвав її з кліщів міжгірської скотини!
Та шкода мені,брате,
Душа болить від болю,
Що полягли від кулі нашії Герої!
І так і не дізнавшись,яку ціну сплатили
За те,щоби жили ми в вільній Україні.
Не маємо ми права
Забути цих Героїв!
Ми будем пам"ятати...
Душа болить від болю.. (с)

Як важко зводитись з колін…Ще важче жити підневільно  

І підійматися з руїн Людської гідності й терпіння.

А потім далі йти і йти, Рішуче, мужньо, безупину,

До сокровенної мети Свого народу України.

Не можна жити у ярмі Та сподіватись на свободу.

Ганебно борсатись в багні, Якщо ти син свого народу.

Він і подумати не міг, Що станеш ти його героєм.

Майдане мій! Ти переміг Щонайдорожчою ціною!

О, дай нам, Боже, каяття… Дороги в рай не вибирають.

Нас повернули до життя Герої, ті, що не вмирають.

У вірності твоїх синів Віднайдеш сили, Україно!

Не важко зводитись з колін, – Не варто жити на колінах!  

(с)

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко,хоч Майдан ридав..
І з кровю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
...
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду - сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...  (с)

В моїй країні сьогодні траур...

Гудуть Карпати, реве Дніпро.

Над вбитим плаче безсила мати,

чи рідний, чи чужий -вже все одно.

Їх не вернути, їх не забути.

Бо в пам' яті немає забуття.

Вони Герої, вони Безсмертні.

Вони віддали за нас Життя! (с)