Я, Иса Мунаев, чеченец, гражданин Чеченской Республики Ичкерия, заявляю всему миру:
Моя страна, Чеченская Республика Ичкерия, оккупирована Российской Федерацией.
Российская Федерация, убив из моего народа 300 000 людей, тем самым 300 000 раз убила меня.
Российская Федерация, убив из моего народа 42 000 безгрешных детских душ, тем самым убила 42 000 моих детей.
Российская #Федерация, прогнав через фильтрационные лагеря 255 000 людей из моего народа, тем самым пытала меня 255 000 раз.
Российская Федерация, держит и пытает по сей день в своих концлагерях свыше 30 000 человек из моего народа, тем самым по сей день, разрывая моё сердце в клочья.
#Российская Федерация, уничтожила мир моего народа, тем самым уничтожив и мой мир.
Российская Федерация, лишив общения с Родиной более 250 000 людей из моего народа, тем самым подвергла меня мучительной долгой казни, которая называется тоска по Родине.
Любой из моего народа, не живущий моими чувствами и болью, для меня во стократ подлее , чем Российская Федерация.
Любой из моего народа, не живущий мыслью, уничтожения Российской Федерации, для меня, что Путин.
Любой из моего народа, думающий о каком-либо другом формате отношений, с Российской Федерацией, тот подлей Путина.
Любой враг Российской Федерации, автоматически без предварительных условий, мне друг!!

1. Спочатку ціленаправлена робота по наперед заданому сценарію
2. Масові крики людей, який називають трохи грубо «корисними ідіотами». Насправді йдетьсяне про розумові здібності цих людей, а про бездумний супровід вже запущеної істерики

Власне без другої фази істерика неможлива. Отже, ціною істерики є критична маса людей першої фази, які здатні запустити другу фазу.Побутує міф, що тотальна інтернетизація населення зводить нанівець маніпуляції влади, оскільки в інтернеті правду приховати не можливо і т.д. 

Так в 2005 (коли соціальні мережі ще були не дуже популярні)розпочалася класична істерика щодо подорожчання цукру. Продукти дорожчали набагато більше і до цього і після цього в тому числі і цукор, але для обивателя чомусь критично важливою була ціна цукру саме в 2005 році коли телебачення по всіх каналах тривожно повідомляло по 40 разів на день: «Цукор сьогодні подорожчав на стільки то копійок». І вся країна буквально заснути не могла, без того, щоб не взнати по чому зараз цукор. Тоді Порошенко, Ахмєтов, Коломойський, Пінчук розігнали цю істерику виключно декількома журналістами підконтрольних каналів.

Насправді, виявилося, що при наявності соцмереж розігнати істерику стало ще простіше. Пару популярних блогерів з тисячами підпищиків типу Шрайка написали душераздірающі тексти про наших героїв і панєслась. Друга фаза істерики настала буквально через день. Люди перепощували фразу «У наших героїв відібрали право голосу» навіть не завдавши собі труду задати елементарні запитання:

1) Чи організаторів першої фази істерики хвилювало виборче право солдат 26 травня? 

Я пройшовся по тайм-лєнтах декількох вбитих горем блогерів. Виявляється що не хвилювало. Більше того їх не хвилювало це питання буквально 5 днів тому. А тут раптом встали зранку, включили 5 канал і стало нєстєрпімо больно.

2) Чи Пєтя Порошенко в купі з Турчиновим – перші в історії України державні мужі, яким прийшло в голову, що в день виборів існують солдати, які перебувають за межами частин постійної дислокації?

Ні не перші. Я був головою дільничних виборчих комісій в тому числі і тих на територіях яких знаходилися військові частини. Напередодні виборів до мене приходив представник військової частини і спокійнісінько (без всякого додаткового закону) брав відкріпні талони на солдат, яких не буде в день виборів в місці постійної дислокації (навчання, полігон, відрядження і т.д.). Повторюю нікому і в голову не приходило придумувати для цього якийсь новий закон. Всього то і треба було начальнику частини заставити якогось писаря підняти свою жопу, зібрати заяви з солдат і скласти їх завірений список і прийти на виборчу дільницю. Ніхто з цього не робив такого цирку, який тепер влаштували порошенківці з народофронтівцями. Солдати внесені до виборчих списків не по місцю проживання, а по місцю служби, тому оформити відкріпні згідно з закону простіше простого. Та на цей раз Порошенко та Аваков замість напрягти зади відповідно воєнкомів та дільничних міліціонерів вирішили розіграти трагікомедійний цирк на дві дії.

Спочатку понапридумували відверту маячню типу непогашення невикористаних бюлетенів на дільницях або навіть організацію якихось бродячих дільниць, а потім звинуватили своїх політичних опонентів в зневазі героїв. Хоча насправді має місце елементарне небажання влади виконати існуючий закон про вибори. Що до речі підтвердив комбат "Айдару", який для своїх підлеглих цю роботу проробив і всі вони будуть голосувати. Замість зробити те саме для інших солдат чи нацгвардійців, влада цинічно апелює до випадку,мовляв солдати АТО фальсифікації не допустять.

Перепрошую, але солдати АТО допускають фальсифікацію з власним зимовим обмундируванням, допускають фальсифікації власного харчування. То чому б їм не допустити фальсифікацію якоїсь галочки? Адже відверта брехня міністра оборони про забезпечення зимовим одягом і відмінним харчуванням не знаходить ніякого заперечення в солдат АТО. Тільки волонтери оприлюднюють анонімні жалоби солдат.