Про співтовариство

всіляке сприяння захисту народу і теренів України від зовнішніх загарбників і внутрішньої зради
Вид:
короткий
повний

Захистимо Україну

про біганину...

...що дуже шкідлива для морального та фізичного здоров'я!

Мешканців Донбасу, що втекли до Росії, насильно записують в «ополчення»
15 вересня 2014 року 15:00

Так звану «Армію південного сходу» будуть доукомплектовувати за рахунок біженців з Донбасу чоловічої статі, що втекли на територію Росії.

Про це Еспресо.TV телефоном повідомив один з біженців з Луганська, що опинився на території Ростовської області Росії.

За його словами, наразі представники збройних сил Росії зондують ситуацію в таборах біженців на предмет відправки всіх чоловіків назад на Донбас  в лавах народного ополчення «воювати за Новоросію».

Людям, що не виявляють бажання воювати, ввічливо нагадують, що вони не мають в Росії жодних прав, бо не є громадянами і в разі їхнього безслідного зникнення ніхто навіть не шукатиме трупи.

...переклад для тих, хто "нєпанімаєтштовигаварітє":

...Тем, кто не изъявляет желания воевать, вежливо напоминают, что они не имеют в раше никаких прав, ибо не являются гражданами, и в случае ихнего бесследного исчезновения никто даже их трупов искать не будет.


Останні слова героя перед смертю в полоні.

  • 15.09.14, 21:34
Поширте відео. Може хтось впізнає цю людину. Кажуть він ніби з Дніпродзержинська.Користувач, який виложив відео в ЮТУБ подав деякі дані.Доля невідома але тут він прощається з рідними.Думаю, в любому випадку рідні мають ним пишатися. Відео хтось зніс. Ось інша сила яка поки працює.Потім передали відео
https://www.youtube.com/watch?v=gLJuwFoNrtg

Сніжнянський машинобудівний завод працює на російську оборонку.

  • 14.09.14, 21:35
З заводу вивезено унікальні штампи-лекала, які визначають точність виробництва лопаток для авиатурбин, що мають складний геометричний профіль.

 
Вже вивезені в РФ сотні унікальних штампів.
focus.ua


Сніжнянський машинобудівний завод, що виробляє унікальні лопатки для турбін вертольотів, літаків-штурмовиків та цивільних двигунів, у три зміни працює на обороный авіапром РФ. Завод знаходиться під повним контролем так званої "ДНР".

Як повідомив ZN.UA один з висококваліфікованих токарів заводу, раніше їх зарплата в розмірі 5-7 тисяч гривень перераховувалася на картку. Зараз слюсар 6-7 розряду отримує не менше 15 тисяч гривень готівкою.

 Читайте также: Заводи Маріуполя перейшли "на військові рейки" 


З заводу вивезено унікальні штампи-лекала, які визначають точність виробництва лопаток для авиатурбин, що мають складний геометричний профіль. І готові лопатки, вироблені на заводі в три зміни, вивозять в Санкт-Петербург.

Заготовки для лопаток, за інформацією джерела, Сніжнянський машинобудівний завод отримуємо з головного підприємства - Запорізького заводу "Мотор Cbчь". Раніше їх доставляли по залізниці, тепер, коли це неможливо - доставляють вантажівками-длинномерами.

На Сніжнянському заводі заготовки висококласними токарями доводяться до потрібного рівня, з допомогою унікальних штампів перевіряючи правильність готового виробу.

Вже вивезені сотні унікальних штампів.

Зазначимо, що на території колишнього СРСР лише два заводи, що виробляють лопатки для вертольотів - в Запоріжжі і Сніжному.

Як відомо, зараз під Санкт-Петербургом будується завод з виробництва лопаток для турбін.

Нагадаємо, президент України Петро Порошенко на засіданні РНБО 16 червня заборонив співпрацю з РФ у сфері ВПК.

Раніше Олександр Турчинов, будучи в.о. президента підписав указ про припинення співпраці з РФ у військовій сфері щодо виробництва і поставок до Російської Федерації зброї та озброєнь, і було дозволено співпрацювати тільки у виробництві продукції подвійного призначення, наприклад, двигунів для вертольотів, які можуть використовуватися і у військових, і цивільних цілях. За матеріалами: ZN.UA

"Закарпатська файта у зоні АТО"

  • 13.09.14, 22:11
Роман Шрайк


"Закарпатська файта у зоні АТО" (Robin Fishur)

"Бійці 128 бригади зловили в зоні АТО сепаратистів. Робі Пуга навіяв мені своїм постом, як вони спілкуються із затриманими…
cкрытый текст
- Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.
- Десь го зловив?
- Туй на путьови.
- А се наш сепаратист вадь мацкальський?
- Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.
- Може узвідати, де суть го цімбори?
- Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.
- Йдеме. Я попробую.

- Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?
- Что?
- Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?
- Пішеш?
- Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?
- Іванов Іван Івановіч
- Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?
- Что?

(чути звук удару у вухо)

- Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт?

(Пітьо помагає)
- Па-ас-с-спо-орт
- Дякуву.

(До сепаратиста)
- Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт!
- Да. Вот в карманє.
- Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?
- Что?

(чути звук удару у друге вухо)

- Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?
- Оказав?
- Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.
- Заблудив?
- Ти што, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?
- Чєво???

(чути черговий удар у вухо)…

Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО:

Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?
Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут?
Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность?
Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?
Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?
Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.
Не миригуй ня – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне АТО.
Дораз тя уєбу – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физического воздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации с Вашей стороны."

Поради бувалого афганця учасникам АТО

  • 13.09.14, 21:25




У далекі 1980-ті воїни-афганці ценою жорстоких втрат виробили неписані правила, які можуть допомогти молодим бійцям залишитися в живих.

У соціальних мережах поширюються «Поради бувалого воїна», написані людиною, що пройшла Афганістан, для тих, хто відправляється воювати на схід України. Практичні рекомендації по тактиці ведення бою, екіпіровці і способах виживання в умовах війни стануть в нагоді всім, а особливо новачкам, які ніколи не тримали зброю в руках. 
 

За п'ять місяців війни на сході України Міністерство оборони відправило на фронт десятки тисяч резервістів і добровольців. Але роздати солдатам (особливо тим, хто ніколи не служив в армії і тим більше не був на війні) список медпрепаратів та необхідних речей, а також інструкції поведінки в оточенні, під час марш-кидків та при зачистці звільнених міст нашим кабінетним генералам в голови не прийшло. 

- Такі пам'ятки були б дуже потрібні нашим хлопцям, - каже солдат 12-го територіального батальйону «Київ» Артур, поранений в зоні АТО. - Для того щоб армія була ефективна, нас повинні консультувати психологи і фахівці з військової тактики і стратегії. Цього немає і в помині. Багато хто з нас не служили в армії і ніколи не покидали зону комфорту, тому й виявилися абсолютно непристосованими до труднощів війни. Ми іноді просто не знаємо, що робити в тій чи іншій ситуації. Це - недолік інформації, який зобов'язане було компенсувати Міністерство оборони. А воно тільки й знає, що посилати людей на вірну загибель і судити за дезертирство батальйони, яким вдалося вирватися з оточення. І ніхто з чиновників не подумав про те, що перш, ніж іти воювати, боєць повинен знати, як зберегти самоконтроль і не впасти в паніку в екстреній ситуації, як правильно носити, зберігати і чистити зброю, як вести бій вночі. Наші хлопці найчастіше гинуть не тільки від ворожих обстрілів, а й через нестачу інформації. Знали б вони, як допомогти собі і товаришу, залишилися б живі.

Отже,

Поради бувалого воїна:

1. Якщо ти береш участь в проведенні зачистки, то в кімнату, як в анекдоті, заходите удвох: спочатку граната, потім ти. 

2. Підійшовши навіть до відкритих дверей будь-якого офісу - не входи відразу. Відчуваючи, що там може бути ворог, не економ гранати, висмикуй чеку і закочуй першу. Після вибуху через п'ять секунд, не висмикуючи чеки, закочуй в приміщення другу і відразу за нею заскочуй. Хто буде живий від першої, побачивши другу, впаде на підлогу і закриє голову руками - візьмеш живим. 

3. Стоячи перед дверима і чекаючи своїх товаришів, які збираються до штурму, придержи двері, щоб її не можна було відкрити зсередини. Інакше в коридорі побачиш або гранату, або ствол. 

4. Гранату закочувати по підлозі. Не кидай. 

5. Не бігай перед стволом товариша. Ти перекриваєш йому можливість стріляти. 

6. Будь-які зачинені двері - недоторканні, тому що можуть бути заміновані. 

7. Ящики не відкривай, електроніку не включай. Нічого не чіпай. Все може бути заміновано. Аж до того, що не можна відкривати холодильник (навіть якщо дуже хочеться їсти) і піднімати кришку унітазу. 

8. Не чіпай трупи, а також столи та інші предмети (можуть бути заміновані). 

9. При першому ж пострілі - не "маяч», відразу падай. 

10. Не тримай палець на гачку (можеш ненароком потрапити в товаришів). 

11. Не бери патрони з відкритих цинк, захоплених у бойовиків, бо вони можуть замість пороху в патрони зарядити тротил (розірве автомат, відірве голову). 

12. Гранати носи в спеціальних мішках, відкритими не клади (були зачепи). 

13. Не стріляй по людям з РПГ, марно (розрахований тільки на бронетехніку). 

14. Ріжки ізолентою НЕ перемотуй (в бою може перекосити патрон). 

15. У автомата Калашникова (АК) запобіжник має три положення - блокування, автоматичний вогонь і одиночний. Якщо ти в паніці різко знімеш із запобіжника, то напевно опустиш його до упору і поставиш тим самим в режим одиночного вогню. Це зроблено, щоб знавіснілий від жаху боєць не просадив магазин за секунду і не залишився без патронів. 

16. Запобіжник на АК достатньо бридко брязкає. Якщо потрібно зняти його тихо, то відтягни і плавно переведи в потрібний режим вогню. 

17. Перед виходом пострибай на місці. Переконайся, що на тобі нічого не брязкає і не бряжчить. Антабки на зброї краще заздалегідь перемотати ізолентою або бинтом. Патрон в патронник - і на запобіжник. 

18. Вивчи таблиці стрільби на свою зброю. Куля летить не прямо. У неї балістична траєкторія з перевищеннями і зниженнями. Тому грамотне визначення відстані до цілі і знання таблиці стрільби - це хороша можливість потрапляти швидко, а значить зменшити час, поки стріляють по вас. 

19. Вітер впливає на траєкторію польоту кулі. Вивчи вплив вітру на свою зброю заздалегідь, а не по ходу і на вічко. 

20. Якщо є можливість вибирати зброю - бери таку, як у товаришів. На собі багато патронів не понесеш, а закінчуються вони швидко. Якщо твого товариша вбили, чи не погидуй заповнити свій боєкомплект (попередньо отримавши дозвіл від командира). 

21. Якщо йдеш в «автономку», то несеш на собі 360 патронів (це 12 магазинів і ще стільки ж, але в пачках, просто кидаєш в рюкзак. Сильно зекономиш у вазі). 

22. Більшість смертей і поранень - від осколків. Звичайний ватник здатний захистити від дрібних осколків. Повішай поверх ще й розвантаження з магазинами - це додатковий захист грудей і живота. Не забудь підняти воріт. 

23. Бронежилет - це дуже добре. Любий. Навіть самий беушний. 

24. Не чіпай гранатомети. Стріляти з них складно. Залиш це більш досвідченим товаришам. 

25. Якщо тобі щось почулося - зупиняй групу і «давай тишу». Слухай уважно. Навіть якщо будеш гальмувати групу кожні п'ять хвилин, тільки рідкісні ідіоти будуть тебе лаяти. 

26. Зупинившись, не стій. Встань на коліна або ляж. Дуже вимотує, але це питання виживання всієї групи. 

27. Пальця на спусковому гачку бути не повинно, навіть якщо зброя на запобіжнику. 

28. На маршах автомат поклади на руки і складай їх на грудях хрестом. Так легше нести. 

29. Автоматний ремінь завжди на шиї. Інакше, якщо потрапиш в засідку, то при вибуху міни або гранати ти полетиш в одну сторону, а твоя зброя - в іншу. 

30. На посту не спати. Якщо заснеш, пристрелити тебе захочуть не тільки вороги. За це, як і за втрату зброї, розстрілювали офіційно. Зараз розстрілюють неофіційно. 
31. Чеку зубами вирвати можна. Тільки пальцями. 

32. У стінах можуть бути проломи, завішені ганчірками або килимами. Так ворог може швидко перебігати з парадного в парадне. Те, що ти знаходишся в крайній квартирі, не означає, що з сусідньої до тебе не можна увійти через стіну. 

33. На вікна можна вішати сітки від старих радянських ліжок. Вони добре зупиняють ВОГі (осколкові боєприпаси для гранатометів. - авт.). 

34. Ти можеш почути нявкання, наприклад, із стінної шафи. Мені дуже шкода, але тварина приречена. Швидше за все, її там замкнули разом з гранатою. Відкривати не можна. Це дуже складний момент, в таких ситуаціях завжди хочеться залишатися людиною, але ... 

35. Якщо потрібно стріляти з приміщення на вулицю, то не треба підповзати до підвіконня або стояти збоку від вікна. Йди углиб приміщення, встань на табуретку, закрившись стіною. Не включай світло. 

36. Осколки цегли або бетону, вибиті вогнем, мають властивості летіти на тебе і потрапляти в очі. 

37. Довго стріляти, не змінюючи позицію, - погана ідея. 

38. Пригинайся. 

39. Не треба «вираховувати снайперів». Не твоя робота. Воюй далі, не звертаючи уваги. 

40. Будь готовий морально «відпрацювати» цивільних, які тебе засвітили (якщо перспектива не радує, рухайся обережніше). 

41. На АК-74 (примірник з хорошою купчастістю бою) можна прикрутити приціл ПСО від СВД (снайперська гвинтівка. - авт.). На дистанціях 500-600 метрів у АК-74 і СВД дуже близько сполучені траєкторії, приціл встане ідеально. Будеш стріляти і переносити вогонь через калібр набагато швидше, ніж з СВД. Та й тим, хто вирішить пошукати снайпера, ти будеш нецікавий. 

42. Сучасні гранати РГО і РГН вибухають в ПЕРШУ ЧЕРГУ від удару. У них стоїть ударний детонатор, а вибух через проміжок часу - це спрацьовує самоліквідатор (на той випадок, якщо граната впала в пухкий сніг). 

43. Ніхто, навіть сапери, не займаються зняттям мін та вибухових пристроїв. Вони тупо підривають їх тротилової шашкою. Не треба мудрувати і починати знімати ВУ. 

44. На розтяжки нормальні воїни ставлять секрети, щоб не зняти по-простому. Отже «перерізати нитку» - погана ідея. Просто пройди мимо. Це не твоя справа, для цього є старші товариші. 

45. При пораненнях бувають венозні і артеріальні кровотечі. «Лікуються» вони по-різному. Але тут важливо інше. В гарячці бою часу немає. З венозною кровотечею товариш вмиратиме кілька годин, з артеріальним - 10-20 секунд, а далі втрата свідомості і починається гіпоксія. Так що швидко накладаєш артеріальний джгут поверх рани (зараз інтерни почнуть обурюватися, але таке життя, це не «цивілка», доводиться порушувати) і повертаєшся в бій. У товариша буде півгодини на те, щоб розібратися самому, або це зробиш ти, коли звільнишся. 

46. Джгут завжди під рукою! Не в сумці, не в рюкзаку - або намотаний на приклад, або в розвантаженні під рукою. З собою завжди ДВА джгута! Може трапитися, що один віддаси пораненому товаришу, а через хвилину отримаєш кулю в стегнову артерію. 

47. Є таке поняття, як «придушення вогнем». Активно поливаючи ворога, найчастіше можна скувати його дії, навіть не потрапляючи і не завдаючи шкоди живій силі. Особливо тобі допоможуть трасери. 

48. Трасери, крім того, що дуже сильно засмічують ствол, ще й видають вашу позицію. Отже не зловживай ними. Та й прицільний вогонь ними вести складно. 

49. Останні три патрона в магазині краще забити трасерами. Щоб порожній магазин не став для тебе несподіванкою. Більш того, якщо ти залишиш один патрон в стволі, то тобі залишиться тільки підстьобнути новий магазин. Швидкість перезарядки зросте. 

50. Зброю потрібно чистити щодня. Особливо ніжно в районі дульного гальма. Якщо там буде канавка або ямка, кучність бою сильно впаде. 

51. Якщо бачиш, що по комусь можна стріляти, це ще не привід стріляти. Якщо тебе не помітили, дізнайся у командира, чи можна вплутуватися в бій. 

52. Якщо ти когось помітив, але тебе ще не побачили, не треба різко стрибати в сторону. Периферичний зір засече тебе миттєво. М'яко і плавно, не поспішаючи, сядь і спокійно займи позицію. 

53. Посилаючи патрон в патронник, затвор відпускай різко, щоб брязнув. Інакше «зажує». 

54. Стеж за ногами, не лінуйся їх мити. Натреш - і ти вже не воїн. 

55. Курильщика можна засікти за 70-100 метрів. Кидайте курити! 

56. Попісяти можна стоячи на колінах, не перетворюючись на стоячу ростовую мішень. Туалет - це серйозно. Якщо є спеціально підготовлена площадка, добре. А на марші в лісопосадці по нужді ходять тільки втрьох. Один сидить, двоє дивляться навколо на 180 градусів. 

57. Чхай в себе.

Спорядження:

1. Два рюкзака. Один обозний, інший штурмовий, на 25 літрів, зі швидким скиданням. 
2. Наколінники жорсткі. Налокітники. 
3. Каремат. 
4. Розвантаження. 
5. Бронежилет. 
6. Активні навушники. 
7. Балістичні окуляри. 
8. Бронешлем. 
9. Фляга або гідратор. 
10. Кусачки для нігтів (через два тижні відростають, ножем НЕ обрізаєш, ламаються, коли вставляєш ріжок в автомат. Дуже боляче). 
11. Компас. 
12. Паракорд (легкий нейлоновий трос), 20 метрів. 
13. Вилка-ложка. 
14. Люстерко. 
15. Набір ниток і голок. Сірники. Тальк. 
16. Стрілецькі рукавички. 
17. Скотч прозорий (прив'язати гранату при розтяжці до дерева, порвався берц - обмотав і побіг далі). 
18. Ліхтар. Ніж. Годинники зі стрілками. 
19. Армійська рація. Бінокль. Далекомір. 
20. Засіб від комах (не вонючий). 
21. Сміттєві мішки для води. До низу мішка прив'язуєш камінчик, пробиваєш дірку, розправляють мішок на гілках, всередину кидаєш гілки, підставляєш ємність під мішок. Через перепад температур виходить конденсат, за добу з нього набирається від 200 до 300 грамів води. 
22. 1 кг сала змішай з 150 грамами часнику, перець-сіль за смаком, перекрути на м'ясорубці, шприцом без голки заштовхали в тюбик від зубної пасти. Зберігається до півроку в жарі. Дуже калорійно. Можна застосовувати, не зупиняючи марш-кидок. 

Одяг: 

1. Берци: щоб не пропускали воду і були легкі (змасти риб'ячим жиром або салом). 
2. Шкарпетки вовняні, високі, п'ять пар. 
3. Прокладки жіночі, великі (в берци, вбирають піт). 
4. Плотні штани і куртка
5. Термобілизна. Кілька майок, тільки бавовна. 
6. Маскхалати (літній та зимовий). 
7. Флісова куртка (вона легше светра, а вага дуже важлива). 
8. Зимові чоботи (раджу «Хаскі с.080"). 
9. Панама з брезенту, щоб хоч трохи тримала вологу. 
10. Арафатка (змочувати і обв'язувати шию. Набагато легше). 

Аптечка: 

1. Береш те, що потрібно особисто тобі, під персональні болячки. Плюс: 
2. Три артеріальних нових джгута (старі при розтяжці розсипаються), два-три ІПП, багато бинтів, рулон еластичного бинта (він зафіксує все, що завгодно, може замінити джгут). 
3. Бактерицидний пластир, краще водостійкий. Пластир рулонний, краще на тканинній основі. Дезінфікуючий засіб (наприклад, розчин хлоргексидину), гель Пантестин (рани, опіки). 
4. Жарознижуюче, знеболююче (наприклад, аспірин, парацетомол, спазмолгон, німесіл і т. д.). 
5. Краплі в ніс і для очей. 
6. 1% -ная гидрокортизоновая мазь. 
7. Антибіотики широкого спектра (наприклад, аугментин, амоксиклав, ципрофлоксацин). 
8. Активоване вугілля. Чим більше, тим краще (доводиться пити воду з річки, де плавають трупи, та й просто під навантаженнями живіт починає дурницями страждати). До речі, біле вугілля можна застосовувати в порошку як кровоспинний засіб. Застосовується і як антисептик, ентеросорбент, як штучна нирка і т. д., при опіках. На рани в сухому вигляді. Всередину тільки розведений водою. 
9. При великій втраті рідини - регідрон. 
10. Препарат для згортання крові при ранах. З цим в Україні слабо (за кордоном є трансксамова кислота, у нас вона не сертифікована, хоча врятувала життя десяткам тисяч людей, можна пошукати QUIСKLOT, CELOX і HEMCOM). 
11. Ножиці. 
12. Голка і нитка, для зашивання ран. 
13. протишокових набір: ампули кетанова, дексаметазону і кордиамина. Шприц до них. Це не дасть вашому серцю зупинитися через те, що мозок обвалив вам тиск від болю або крововтрати. 

"Цей список вам, молоді бійці, передають люди, що пройшли не одну війну і що залишили там багато друзів. Тому завчіть його як "Отче наш". Якщо він допоможе вам залишитися живими, то я недаремно його писав. Ваш друг».

ГОрящие турЫ

  • 13.09.14, 20:46

Рекламное Агентство   ПТН ХЛО предлагает Взрывгорящие туры на Донбасс


http://ipress.ua/ru/mainmedia/potery_ogromnie_dazhe_v_chechenskoy_voyne_takyh_ne_bilo__rasskaz_rossyyskogo_boyvyka_83212.html


70 КамАЗов "путинского конвоя" уже прибыли в Луганск

  • 13.09.14, 19:09
Такое ощущение,что наши "горе" главнокомандующие ,имеют по всей голове  ТОРМОЗhypnosis---ЧЕ ЭТО ЗА ХЕРНЯ,ПРОТИВНИК  ХОДИТ ТУДА СЮДА,КАК К СЕБЕ ДОМОЙ----еще немного,и за вас так называемые "градоначальники"--воевать то никто и не будет,а смысл---вы все сдаете и продаетеangry

про "статус" та обіцянки

..про статус, цитата:

«Я обіцяю всім, хто стурбований щодо суті спеціального статусу для деяких  районів Луганської і Донецької областей - ви там не знайдете жодної  небезпеки для територіальної цілісності,  загроз для незалежності моєї  країни»,  - повідомив Порошенко.

...те, що названо "статусом", буде плацдармом, трампліном для стрибка на усю Україну. Звичайна тактика окупанта лалала...

про обіцянки: хтось там перед виборами обіцяв продати бізнес. Продав?

про страх

Про страх, про єеси брехливі, та ще много цікавих моментів...

автор: Олександр Косвінцев

Ввівши в Україну війська, Путін виклав останній козир. Такий висновок недавно зробив керівник інформаційного центру «Правого сектора» Борислав Береза. Активіст навіть виніс ці слова в заголовок статті для видання «Новий час».

«Крах проекту «Новоросія» нікого не дивує. Він і не мав бути реалізований до стану незалежної держави», – міркував Береза. За його словами, спочатку задумка кремлівських «інтриганів була на рівні створення серйозної дестабілізуючої ситуації в Україні та відстоювання своїх інтересів в торгах із Заходом за вплив у нашій державі». Україні в цій грі, на думку автора, належала роль не гравця і навіть не фігури, а шахової дошки.

Такі оцінки зараз висловлює багато аналітиків. На мій погляд, вони не цілком влучають у ціль. Навряд чи Кремль хотів створити «Новоросію» тільки заради торгів із Заходом. І це – теж, але не єдине. Швидше за все, Путін спочатку затівав варіативну і безпрограшну гру: вийде відразу створити нову підконтрольну «державу» – добре, не вийде – буде зона нестабільності й плацдарм для наступу на Україну в майбутньому.

Кінцева мета кремлівського бандита – не міфічний «договірняк» зі західними країнами. Вся логіка його дій підказує, що основною мрією російського агресора щодо України є її знищення як незалежної держави. Лідери провідних країн Євросоюзу могли б на це піти, адже іржа путінщини глибоко проникла в їхнє середовище. Та досягти такої домовленості зі США практично неможливо в силу хоча б не дуже міцних позицій президента Обами в американському Конгресі, а він не дозволить це зробити.

Утім, достовірно дізнатися плани колишнього кадебешника ми не зможемо ніколи. Практично всі основні рішення Путін ухвалює одноосібно, як абсолютний монарх, і досить непередбачувано. За оцінками низки фахівців, ця людина має серйозні психологічні і почасти психічні відхилення. А найбезрадісніше те, що у нього в запасі є й інші великі козирі, а не тільки банди найманців і регулярні війська.

Вважається, що головним козирем кремлівського свавільника є наявність у Росії ядерної зброї та балістичних ракет. Створював їх не Путін; у колишніх господарів «атомної валізки» ніколи не виникало бажання нею скористатися. Путін же знахабнів настільки, що став відкрито погрожувати зброєю масового знищення країні, яку росіяни ще недавно вважали братською. Країні, що розташована майже в центрі густонаселеного континенту.

Напередодні саміту НАТО, що відбувся 4-5 вересня в Уельсі (Велика Британія), біснуватий фюрер виступав на форумі прокремлівської молоді. Звідти він знову пихато нагадав світові про те, що «Росія – одна з найпотужніших ядерних держав». Світова преса відразу почала гадати: мовляв, насправді Путін ніколи б не застосував ядерну зброю, чи не так? На жаль, точної відповіді на це питання не може дати ніхто.

Багато що залежить від оточення «царя», вважає відомий російський вчений і публіцист Андрій Піонтковський. За його інформацією, в оточенні Путіна є і «партія миру», і «партія війни». «Голуби» пропонують йому зараз, в момент оголошеного в Мінську перемир'я, заявити про перемогу в Україні і вийти з конфлікту, і це могло б зняти гостроту протистояння. Але на цьому шляху Путін буде виглядати переможеним. Імідж непогрішного і рішучого правителя – одна з основ його влади.

«Яструби» радять своєму господареві піти іншим шляхом: провести показову «конвенціональну війну з НАТО». На думку експертів, у цьому разі в автократа буде тільки один варіант: ядерний удар.

Уельський саміт НАТО показав, що лідери західних країн всерйоз сприймають цю гіпотетичну загрозу. Або принаймні використовують її для якихось своїх політичних маневрів.

На саміті українському президентові було надано найповажніший прийом. З ним зустрічалися глави найсильніших держав-членів Альянсу. Порошенко отримав обіцянку, що буде створено кілька фондів для модернізації української армії. Крім того, НАТО ще раз підтвердило, що повністю солідарне з Україною в конфлікті, який розгорнувся. Прозвучали також чергові вимоги до Росії про виведення її військ з української території, припинення постачання терористів зброєю і грошима.

Провальним, як писали деякі видання, саміт назвати ніяк не можна, але і проривним – теж. Основні члени Альянсу фактично ухилилися від обіцянок постачати в Україну сучасну летальну зброю, здатну зрівняти сили протиборчих сторін. Не почула країна, яка зазнала нападу, й зобов'язань про її прийом в оборонний блок колись у майбутньому. Питання ніби зависло в повітрі.

«НАТО занадто побоюється погроз Росії, щоб допустити до своїх лав Україну», – пояснив впливовий американський тижневик Time. Багато публікацій світової преси з цього приводу були значно уїдливішими.

Справді, допомога Україні фінансами (а вона могла бути і більшою в умовах війни) та військово-технічною продукцією нелетального призначення з боку розвинених країн – це дуже благородний жест. Щодо всього іншого, то тут лідери країн-членів НАТО, очевидно, виходять з хибних уявлень. Прагнучи вберегти світ від ядерної пожежі, Альянс чомусь відмовляє Україні в прямій військовій допомозі нестратегічного характеру. Це розпалює військовий свербіж Путіна, який бачить перед собою економічно ослаблену країну, що спливає кров'ю.

Характерно, що США, Великобританія, Німеччина та інші західні держави, висловлюючи занепокоєність діями Росії, жодного разу не поставили перед ООН питання про введення в зону збройного протистояння «блакитних шоломів». А чому? Світ знає чимало прикладів застосування миротворчих сил ООН у значно менш кривавих конфліктах, і це є одним з головних завдань Об'єднаних Націй. Відмовляючи Україні у міжнародній миротворчій допомозі, Захід фактично підштовхує Путіна до форсування військових дій на її території.

Попри досягнуту в Мінську угоду про перемир'я підконтрольні Кремлю бойовики вели обстріл житлових кварталів і позицій української армії. Самопроголошений «народний губернатор» так званої Донецької народної республіки Губарєв презирливо заявив, що він і його бойовики «плювати хотіли» на оголошений режим перемир'я. Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

Не менш «наплювально» поводиться і кремлівський покровитель терористів. За його наказом через міждержавний кордон в Україну продовжує проникати російська бронетехніка. На кордоні накопичуються елітні путінські війська...

Екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі, котрий непогано вивчив повадки правителя Росії, застерігає українців від потрапляння у політичну пастку. «Треба розуміти, що перемир'я саме по собі не означає мир. Головне – не попастися в цю пастку про довгостроковий мир. Путін бреше кожен раз, коли справа стосується тактичних питань, і практично не приховує, що бреше», – говорить Саакашвілі. За його оцінками, Путін прагнутиме пробити сухопутний коридор до Криму, для чого буде потрібно взяти Маріуполь і низку інших населених пунктів...

Переговори в Мінську відбулися. Папери про перемир'я підписані. А війна фактично триває. Надходять відомості про нові жертви серед українських солдатів і цивільного населення. Така ціна нерішучості чи завуальованої пропутінської позиції низки країн Заходу.

Власне кажучи, нерішучість Заходу і його панічний страх перед війною в Європі – ось головний козир кремлівського пахана в цьому затяжному конфлікті. Такий козир у цій грі навіть грізніший за ядерну зброю.

Утім, задіявши стратегічний потенціал, Путін поставить під загрозу власні території. А це навряд чи сподобається росіянам. І російський лідер це не може не розуміти. Ось чому, демонстративно розмахуючи ядерним кийком, путіністи роблять ставку на десантні й танкові війська, артилерію і загони найманих убивць.

Що може протиставити цьому Україна? Перш за все потрібно вибивати козирі у противника.
Заявивши про відмову від позаблокового статусу (відповідний законопроект вже внесено до Верховної Ради), уряд України зробив сильний хід, але запізнілий і тому вже недостатній. Лідерам держави слід дати чітко зрозуміти світовій спільноті, що Україна починає у форсованому темпі відновлювати свій ядерний статус через невиконання Будапештського меморандуму. Весь необхідний науково-технічний потенціал у країни є.

В умовах фактичної капітуляції Заходу перед обличчям свавільної путінщини Україні потрібно рішуче і безповоротно вибити головний козир господаря Кремля: перестати боятися війни. Боятися її безглуздо: вона вже йде.

Путін – затятий негідник. Замисливши захопити, як мінімум, частину України, він може відступитися від своїх планів, та й то тимчасово, лише за однієї умови: якщо отримає рішучу і тверду відсіч. Не тільки словесну, зрозуміло.

Росія підло вбиває найкращих українських хлопців і чоловіків. Україна має повне моральне право завалити Росію «вантажами 200», щоб тамтешні батьки й матері збунтувалися. Як пишуть російські ЗМІ, вони вже починають хвилюватися. Колись чаша людського терпіння лусне...

Україну від початку вторгнення путінських «зелених чоловічків» переслідував страх війни. Це вилилося в здачу Криму практично без жодного пострілу. Кажуть, хотіли уникнути кровопролиття. Допомогло? Як бачимо, не дуже.

Україну переслідував страх війни й після вторгнення російських диверсантів на Донбас та Луганщину. Це виразилося, наприклад, в односторонньому припиненні вогню, яке в червні оголошував президент Порошенко. Допомогло? На жаль. Під час «перемир'я» бойовики отримали можливість відпочити, запаслися боєприпасами і вбили близько двадцяти українських бійців.

Україну й досі переслідує страх війни. Це виражається в тому, що повномасштабну війну називають антитерористичною операцією. Вона йде десь далеко, на околиці країни. Решта регіонів, звісно, зазнають моральний дискомфорт, але загалом живуть своїм звичним життям.

Суспільство практично не напружується. Українське телебачення рясніє передачами окупантів. В країні діють прокремлівські ЗМІ. У владних структурах – чимало хабарників. Є й новенькі: замасковані саботажники. Підготовка до оборони на більшій частині території країни пущена на самоплив. Рідкісні міста будують захисні споруди. Населення масово не готують до партизанської війни... Україна пручається, але ніби упівсили, не по-справжньому. Бери її й роби, що хочеш.

«Якби я захотів, взяв би Київ за два тижні», – нахабно заявив кремлівський бандит в недавній розмові з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу. Це – реакція агресора на нерішучість державного керівництва України, його половинчастість в реалізації військової стратегії. Якщо, звичайно, така взагалі є.

Україні потрібно вибити головний козир Путіна: перестати боятися війни. Як не гірко це усвідомлювати, але тривала війна, швидше за все, неминуча, якщо заздалегідь не погодитися з втратою частини території.

 Українцям давно слід зрозуміти, що вони мають справу з досвідченим злочинцем, руки якого – по лікоть у крові. Він не зупиниться ні перед чим: ні перед сльозами жінок, ні перед смертями дітей, ні перед вбивством тисяч українських і російських хлопців. Зупинити збожеволілого сусіда можна, тільки чітко давши йому зрозуміти, що ви бажаєте миру, але готові до сутички.

звідси

У Львові презентують підручник з партизанської війни

  • 12.09.14, 06:53
У Львові презентуватимуть книгу про методи ведення партизанської війни – «Тотальний опір»

Завтра, 12 вересня, о 17.00 годині в приміщенні Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя» (м. Львів, вул. Винниченка, 6; 4-ий поверх) видавництво «Астролябія» презентуватиме україномовний переклад легендарної книги швейцарського воєнного експерта майора Ганса фон Даха «Тотальний опір».

Участь у цьому заході візьме депутат Львівської обласної ради Андрій Холявка.

«Тотальний опір» є чудовим посібником, метою якого є навчити, як перемагати навіть тоді, коли супротивником є, здавалося б, непереможна і суттєво переважаюча військова потуга.

Автор розкриває моральні засади, стратегічні цілі, тактику і бойові техніки так званої малої війни. Вихідним принципом служить переконання, що боротьба за свободу не завершується навіть після нищівної поразки у регулярній війні, навіть після цілковитого розгрому армії.

Із надзвичайною ясністю розкриваються принципи організації руху опору, створення формацій малої війни, забезпечення їх зброєю, боєприпасами, харчами, здійснення диверсій, засідок, методи протидії каральним заходам ворога тощо.

Книга проілюстрована численними рисунками автора, які, зображаючи зразки бойових акцій та технік опору, значно полегшують засвоєння матеріалу.  
Поки що книгу можно замовити у видавництві перейшовши за посиланням 
http://astrolabium.com.ua/UA/sales/p_62.php