Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Рай на землі

  • 20.01.12, 06:58


Било сонце в золотаві бубни -
Цілувались звуки у небесній далі.
Щемно розтривожив жайвір  струни,
Відірвав він від землі печалі.

Засоромились стрункі лілеї,
Ой, які цнотливі та хороші!
І сміялись пелюстки космеї,
Заплескали у долоні пишні рожі.

В царстві квітів закружляли бджоли,
Хутко підхопили їх в танок джмелІ.
"А ще кажуть, - цвіркуни пищать зокола, -
Що немає раю на землі!"

ДЕРЖИСЬ ИЛИ ПАДАЙ!

  • 19.01.12, 23:17
ДЕРЖИСЬ ИЛИ ПАДАЙ!

                         Снежный ком из своей простыни
                         Ты слепила: - Держись или падай!

                         И со смехом метнула в меня.
                         Передачу твою удалую
                         Я поймал среди ночи и дня,
                         Словно белую грудь молодую.
                                                               Ю. Кузнецов


Словно грудью, открыто и смело
Ты метнула в меня простынёй,
Но поймать я не смог, неумелый,
Только вскрикнул восторженно: «Ой!»

Дальше что-то ещё полетело
Вроде шеи и вроде плеча…
Да, любовь преопасное дело,
Коли ты, как утюг, горяча!

ИГРА СЛОВ - 294

  • 19.01.12, 19:00
ну, ты меня ПРОСТИ – ШОК отнял речи дар…
зачем ты ПРО СТИШОК сказал, что он – кошмар?

Коснулась ты души моей

  • 19.01.12, 13:15
Коснулась  ты  души  моей,
Коснулась - и зазвучали  струны,
Не  затерялись  мы  среди  страстей,
Ты  мой  маяк  и  знак  фортуны,

Теперь  настрою  струн  звучанье,
Нам  музыка,  как  с  неба  льётся,
Души  моей  звучит  признаньем,
С  восторгом  в  сердце  отдаётся,

Я  жизни  пью  вино  с  тобой,
Где  хмель  прекрасный - это  ты,
И  ласкою  ты  манишь  за  собой,
И  заполняешь  все  мои  мечты,

Налей  скорей  рубина  мне,
Хочу  испить  я  хмеля  губ  твоих,
И  жажду  утолить  в  твоём  вине,
Что б  буйство  ласки  ветер  не затих.

ХТОСЬ ДВЕРІ ВСТАВИВ

  • 19.01.12, 12:47
Хтось двері вставив.Підрівняв відкоси.
Я за рояль присів.Знайшов слова.
Вже рік склада добро своє в покоси.
Й усе зав"яле в ямах дотліва.
Іржаві труби.Капає з-під крану.
Старенька:"Зажились,-каже,-Пора."
Крізь пасма здичавілого туману,
Для когось,перша зірка визира.
Німує. поле.Хмурий клапоть лісу.
Обридла мжичка.Хмари звідусіль...
Жену нудьгу.А ну її до біса-
Цю долю,яка скаржиться на біль!

.

*********Ш**********

Руины мои  никогда не поймут до конца...

Тени со мной. Друг-друга сжигают сыны. 

Я сею могилы  за чьих то детей без лица,

Но стою, защищаю родню, от чужой кабалы...




 

Ассоциации.

  • 19.01.12, 09:09
          Красота
Компрачикосные  дети
потрясают  своим  уродством !
Хочешь  красоты ? 
Посмотри  на  них !

         Убийство
Белое буйство  лепестков  и
увядание  неизбежно.
Первый  луч  солнца 
вонзился  прямо  в  сердце.

          Диагноз
Если  чувства  увяли,
 как  роза,
Надо  сделать 
переливание  крови.

Крещение

  • 19.01.12, 07:52
Поздравляю всех православных с КРЕЩЕНИЕМ ГОСПОДНИМ
здоровья , счастья Вам, удачи.
От ближних - близких положительной отдачи !



Я Вам пишу, чего же боле... Романс. (аудио)

  • 19.01.12, 07:03

Я пишу Вам, может поздно…может рано…

Вы, быть может, посмеетесь надо мной…

Я пишу Вам, как Онегину Татьяна,

Что без вас теряю разум и покой.

 

      Перо дрожит в руке и, мимо воли,

      Мне эти пару строк так трудно написать:

      «Я Вам пишу. Чего же боле?

      Что я могу еще сказать?»

 

Голубой свечою догорает вечер

И луна выходит в свой извечный путь…

Я пишу о том, что после нашей встречи

Я, в который раз, уж не могу уснуть.

 

      Перо дрожит в руке и, мимо воли,

      Мне эти пару строк так трудно написать:

      «Я Вам пишу. Чего же боле?

      Что я могу еще сказать?»

 

 Я не знаю, где моя былая гордость;

Я пишу Вам, позабыв про стыд и честь,

Что хочу увидеть Вас, Ваш слышать голос,

На мгновенье ощутив, что счастье есть…

 

      Перо дрожит в руке и, мимо воли,

      Мне эти пару строк так трудно написать:

      Я ВАС ЛЮБЛЮ! Чего же боле?

      Что я могу еще сказать?

   

Баняк із медом та любов (пісня)

  • 19.01.12, 06:42
Твій чудернацький силует
На тлі, як світ старої, лави
Хвилює серце. Етикет
Велить подати з медом кави.
Та я заклякла як кутя, 
І витріщаюсь наче страус
На твій анфас у Леві Штраус.
І де б його добрать пуття?

Пр-в
Я просто підійду до тебе і розкажу,
Усе, що на серці зібралось:
Що "Я тебе... Я тебе..."
Зніяковіла, сполум'яніла, 
Спітніла раптом уся зібгалась,
Коли нарешті усе ж дісталась 
Я цього слова "люблю".

Мені здавалось кожен цвях
Рипів, коли я йшла паркетом.
В спідниці кіт немов реп'ях
Вчепився. Впала кава з медом.
Та ти шулікою впіймав
в напівпольоті філіжанку,
Прибрав до рук із медом банку,
Та з нею з хати накивав.

Пр-в 
А я гадала підійду до тебе і розкажу
Усе, що на серці зібралось
Що: "Я тебе... Я тебе..."
Зніяковіла, сполум'яніла, 
Спітніла раптом уся зібгалась,
Коли нарешті усе ж дісталась 
Я цього слова "люблю".

Що ти пішов - не так шкода
І те що кіт роздер спідниці,
Й підлога мокра - не біда.
Мене бентежать вчинки ниці.
Я ж-бо гадала, то любов,
А ти поцупив з медом банку...
Тепер сама я мушу зранку
Гірку хлебтати каву знов.

Пр-в 
А я гадала підійду до тебе і розкажу
Усе, що на серці зібралось:
Що: "Я тебе... Я тебе..."
Зніяковіла, сполум'яніла, 
Спітніла раптом уся зібгалась,
Коли нарешті усе ж дісталась 
Я цього слова "люблю".