Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

ОЙ ЗИМО, ЗИМОНЬКО... (пісня)

  • 18.02.12, 09:36


Ой, зимо, зимонько, хоч ти й красивая,
Від тебе радості й тепла не жди...
Колись, пригадую, забрала милого,
Забрала любого, та й назавжди.

А часті спомини навідать просяться,
Тож моє серденько щемить-болить.
Мені все ж хочеться, ой, же як хочеться
Із ним зустрітися хоча б на мить...

Усе б покинути, птахом полинути,
Лише б побачити, лише б почуть...
Білими крилами обвити милого,
У очі глянути і пригорнуть....

Стрімке життя моє колись закінчиться,
Воно припинить свій швидкий  розбіг...
Чи ж ще зустрінемось, чи й не зустрінемось?
А сніг все падає,  все пада сніг...

ПО ВІРІ ВАМ І БУДЕ! (гумореска)

  • 17.02.12, 23:36


Мале хлоп'я удома хлипа:
- Отримав двійку ні за що:
То кіт виною, бо,  на лихо,
Дорогу в школу перейшов!

Статечна бабця з переляку
Розсипала картоплю в сніг:
Бо,  бачте, бідний чорний котик
Дорогу бабі перебіг!

Та що казати, сміхота,
Мій друг, і за сумісництвом поет,
Побачив чорного кота
Й відразу збочив у кювет.

І сміх і гріх, і жаль бере,
Бо вчили добрі люди:
Не кіт виною, що "не пре"!
По вірі вашій вам і буде!

Як гарно, коли вві сні усміхається немовля!

  • 17.02.12, 21:59


Матусям, що чекають на дитя,
Дивитись треба на усе красиве:
Красивим щоб було його життя,
Щоби жило з собою в мирі.

І от лежить в сповитку немовля,
І усміхаються  вві сні рожеві щічки...
Можливо, янгол до дитини промовля
І злегка дмухає на вічки...

І сняться немовляті кольорові сни,
В яких ростуть чарівні квітки.
У  них немає темряви й пітьми,
А пурхають метелики й лелітки.

І гарно так, що паморочиться світ,
Коли серед стрічок, бантів і рюшок
Вві сні дитинка творить свій політ
Над білосніжним маревом пелюшок!

ИГРА СЛОВ - 323

  • 17.02.12, 19:00
вот-вот в ПОРТ НОЙ с ковчегом прибывает,
а наш ПОРТНОЙ пусть этих тварей одевает.

Люблю я ночь что не скажи

Люблю я ночь что не скажи,

В ней есть любовь и меньше лжи.

Вуаль даёт раскрепощаться,

Своих порывов не бояться,

И ты хоть в маске, но правдивей,

Как будто с сердца сходит иней.

Своих желаний не скрываешь

С любимых губ тепло срываешь.

И всё смелее, всё милей,

Свободней без чужих очей.

Открыт твой взгляд, живее пульс.

Нас не увидят? Ну и пусть.

Плевать: увидят или нет,

Ведь чтоб узнать здесь нужен свет.

И фразы вольной птицей льются,

Они над зрителем смеются.

Объятий узел, губ зажим...

Люблю я ночь что не скажи!

Сон

  • 17.02.12, 15:29
Нам было неподдельно хорошо,
И серым днем кутаясь в одеяла,
Я, все-таки, не зря тебя нашел,
В музее образов, что память изваяла.

Ладони, что таят столько тепла,
Глаза, искрами света в полумраке...
Нас не пронзала нежности стрела,
Но будто вдруг с сердец опала накипь. 

Забыв про жизнь, окутанную грустью,
Без надобности стали голоса.
Красноречивее любого чувства
Словами оживленного, твои глаза.

Мы никогда друг друга не искали
И никогда друг друга не найдем,
Но думать о чем-то ином пока лень,
Ведь в эти секунды, мы лишь вдвоем.

Жаль, что не вспомнишь, 
Не почувствуешь того же,
Твои уста не дрогнут вдруг среди пути,
Ведь этот мир прекрасный, что вдруг ожил
Существовал лишь ночью. 
Только у меня в груди.

Чуда не будет

  • 17.02.12, 13:09
Вопросов  так  много,
Ответов  так  мало,
Уводит  дорога,
Куда  не  пристало,
Шаги  в  никуда,
Мятежность  такая,
Не  скажет мне да,
Надежда  слепая,
Куда  приведёт?
Сомненья  терзают,
Любовь  расцветёт?
Ответа  не  знаю,
Образ  лелея,
Хочу  дотянуться,
Может  смелее.
Тебе  улыбнуться?
Чуда  не  будет, 
Ты  рядом  с  другим,
Кто  же  рассудит,
Что  я  не  любим,
Так  вот,  мой  закат,
А  твой  вот  рассвет,
Стреляй  же  солдат,
Сомнения  нет,
Грусть  наплывает,
Где  силы  мне  взять?
Что  так  бывает,
Как  не  понять,
Ожидаю  я  чуда,
Бреду  в  темноте,
Сиянье  откуда?!
Скажите  вы  мне! 

НЕ З ВАШИМ, КУМО, ЩАСТЯМ!

  • 17.02.12, 10:43


Ви чули, що зі мною  сталось
У поліклініці сьогодні!
Приймати я ходила  п'явки,
Щоб  не були вони  голодні.

В бинти медсестри  "пакували":
- Тепер ви жінка хоч куди!
Й додому швидше відправляли,
Аби не сталося біди!

Тому  до ліфту дала тягу -
І очі вилізли з орбіт:
Два 
незнайомих  чолов'яги
З-під лоба глипали на світ.

 - На перший? -  грубо запитали.
І мовчки їм кивнула я.
В думках молилась і прощалась:
"Бувайте, друзі і сім'я..."

І точно, сталось те, що сталось;
Ліфт до підвалу зарулив.
Дверцята плавно відчинились
І світ у темряву поплив.

Та я швиденько оговталась
І закричала, наче Феська:
- Коли б молодшою була,
Подумала б про вас я, друзі, кепсько!.

У "друзів" щелепи відвисли,
Вони й самі перелякались.
Мерщій на перший стали тиснуть.
Я ж зрозуміла: "обламалась"...

Пізніше думалось в таксі
(В маршрутному тряслася):
" І знову день такий, як всі...
Не з вашим, кумо, щастям!"

да простит меня ....Барто ..Ей ..106.

  • 17.02.12, 08:56
Оторвали мишке лапу.    Што бы девок он не лапал.

     И теперь  другою лапой .            Девок он уже не лапит.                  ...Данилов.

Вчерашний день

  Не знаю как у Вас, а у меня бывают бестолковые дни. Вчера готовился к  абсурдному судебному заседанию. Вместо того, чтобы помогать людям, вести свой строительный блог я тратил время на козла недостойного даже моего плевка... Жалко. Очень жалко вчерашнего дня потраченного бестолку...

 

Сегодня день был обреченным

Замерзнуть пав на мостовой.

Под равнодушно снежным скрипом,

Меня бегущего  домой.

 

Не вспомню утром, вечера покоя.

Я об ушедшем плохо не скажу.

Не вспомню… матом кроя,

Холодный ветер на бегу.

 

Мне б утром чаем отогреется.

Дрожь отогнать и снова в путь!

Но бестолковый день вчерашний,

Мне не дает теперь  уснуть…

 

Себя, идущего по трупам

Под снежною могилкой мостовой,

Мне не простить за день вчерашний

Замершим на пути домой...