Про співтовариство
Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Шукати в архіві
Слова - дым
- 04.04.12, 17:40
Секунда на мгновенное забвение...
Нет смысла - ветра дуновение
И сущность их уже не та.
Смерть попирает не смерть, а лишь – Жизнь!
- 04.04.12, 15:08
Раздумья
- 04.04.12, 10:22
В душі янголики витають
- 03.04.12, 22:12
Пишу про янголів... О, Боже...
Не знаю я , у чому суть...
Але в ці дні, ясні, погожі,
В душі янголики живуть.
Пухнасті щічки, очі сургучеві,
Такі красиві, милі янголята...
Тендітні ручки, п'яточки рожеві
І сніжно-білі, наче пух, крилята.
Вони тріпочуть ними, наче бабки,
І усміхаються мені з небес.
Нашіптують химерні казки
І славлять, Господи, Тебе.
- Усе гаразд? Стомилась, може? -
На мене ближні поглядають.
І що мені робити, милий Боже,
Якщо в віршах янголики витають?
Я не ангел
- 03.04.12, 20:54
Мій друже любий, я не ангел:
Вони на грішнім світі не живуть.
Не зразу мене в натовпі впізнаєш,
Творю в житті звичайну путь.
Ти поміж хмарами витаєш,
Будуєш в мріях обриси химерні.
А я звичайна жінка і земна я.
Тож опусти мене на землю.
І вже коли мій образ розвінчаєш,
Побачиш жінку з плоті й крові,
Тобі скажу: "Я та, яку чекаєш", -
І руки простягну з любов'ю.
Алконост и Сирин
- 03.04.12, 19:08
О чем, Алконост красиво поет?-
О чем,птица Сирин вещает?-
Где человек, счастье найдет,
И где он его потеряет!
Поет Алконост, о взаимной любви,
О райском блаженстве,о счастье,
Сирин вещает, о пролитой крови,
Предвещает, одно лишь несчастье!
В закате багряном, вечерней зари,
Загадкой светятся женские лица,
Словно во мраке, горят фонари,
Ликом прекрасна каждая птица.
Радость и ужас, рядом сидят,
Смехом и плачем, вдвоем заливаясь,
Прямо в глаза, друг другу глядят,
Вещей правдой, вдвоем наслаждаясь.
Предвечным познанием, вещают уста,
С вечера вещают и до рассвета,
Песнь их правдива и очень чиста,
Двух птиц-оракулов света!
И выслушивать судьбы людские...
Думи мої.
- 03.04.12, 14:16
Ох думи мої думи, чому ж ви так маєте?
Чому ж такі сумні? Чому ж не літаєте?
Бо так все погано?Скажіть мої милі.
Зробіть мені ласку,чому ви безкрилі?
Чом не можу без вас..Як дитя безталанне?
Чом ви поряд зі мною?Як ярмо окаянне?
Як та доля нещаслива.
Кріпака одинокого..
Що у світі лихому,мов квітка вразлива..
Ходить по світу,та горя шука.
Бо биль розриває,бо щастя нема.
І сльози течуть, і питаю,а нащо?
Бо так мені треба?Ну що ж,то хіба що..
В чому винен я грішний?А хто ж відповисть..
Хто мені скаже?А хто ж все простить..
Так що ж думи мої,чому ж ви так маєте?
Ліхо мені з вами,бо ви ж не литаєте..
Візьміть та пориньте,у небо криваве.
Брось те мене,киньте!Пора вам пора вам…
Залиште рідненькі,залиште самого.
А самі навпростеньки,та й туди вам дорога..
