Мій батько був ідеаліст

Християнин і комуніст,

А в чомусь навіть як святий

Принаймні - чесний і простий.

Вважав, одна з його «ідей» -

Немає в світі злих людей

Їм треба тільки пояснить,

Від підлих вчинків зупинить.

Коли мене хтось сильно бив -

«Ти не знайшов потрібних слів»

Будь хто дав волю кулакам -

Завжди у цьому винен сам.

Живу, шукаючи слова

Вже посивіла голова

Та все вони якісь не ті

Втлумачить істини прості.

Для тих ким жив, горів, болів

Я не знайшов потрібних слів.

               
МОЕЙ ДОЧЕНЬКЕ!!!
                                       Засветятся ярко,
                                       Девичьи грезы,
                                       Пламя юности жарко,
                                       Высушит слезы.


                                       Уйдут все печали,
                                       Вновь кровь закипит,
                                       И счастье тогда ли,
                                       Тебе путь озарит?


                                       Оно может быть рядом,
                                       Касается плеч,-
                                       Его миленьким взглядом,
                                       Сумей ты привлечь!


                                       Улыбнись ему нежно,
                                       И поласковей будь,
                                       И тогда неизбежно,
                                       Будет счастлив твой путь!


                                       Мечта воплотится,-
                                       Все сомненья-порви!
                                       И душа устремится,
                                       К взаимной любви!

                                               

Мой безупречный стих, есть тишина

Ми  лежимо  на  просторому  дивані

Без  сигарет,  мартіні,  лимонаду,

Без  незрозумілих  слів,  моїх  вулканічних  емоцій,

І  твого  очікуваного  кохання…

Ти  належиш  іншій,  я  ж  нікому,

Мов  загублені  бермудські  кораблі,

Ми  не  можемо  причалити  до  єдиного  порту.

Адже  нічого  не  змінити…

У  глибинах  моєї  зрозумілої  любові

І  твоїх  прихованих  почуттів.

Останній  поцілунок,  ти  одягаєш  обручку,

Відлітаєш  у  даль,  до  своєї  «єдиної»,

Я  ж  залишаюсь…

На  просторому  дивані,

Зі  склянкою  лимонаду

І  пропаленим  серцем  

Від  твоїх  сигарет…

Ты купил себе новые часики?
                                        Круто!
А стираешь руками и в тазике.
                                         Глупо!
Ты играешь на чувствах у девочки!
                                         Тупень!
Не жалея на часиках стрелочки.
                                          Утром.
Называешь на девочек соски и чики.
Ненавидишь ни ругань,ни сплетни,ни крики.
Обижаешься сам же,как телка,как баба!
Ну не дуйся.Не буду.Проехали.Ладно.
Не даешься,когда тебя девочка хочет.
Может под одеялом гоняешь ты ночью?
Не волнуйся,ни кто не узнает, честно!
Разве кто-то возможно споёт эту песню.
Ну давай,по-молчи. Ты ведь гордая птица.
Не могу так,как ты.Я плохая актриса.
Поставлю пятёрочку с плюсом-отличник!
Напишешь, кому сдавал сессию в личку.

                   В часиках ручки плохо стирают.
                   Жалко что чики не помогают.
                    На рубашечке пятнышко.
                    Ну ладно.Ладушки.
                    Может вспомню тебя,
                    Когда буду я бабушкой.