Код.
- 14.02.17, 13:02








И снова сумерки сгустились
На днях другого января.
Как будто мы и не любили,
И год прожили, словно зря.
Нас ангелы в любви крестили...
Иль это сами - мы себя?
Мы точно были чумовыми,
Друг друга искренне любя.
И вот январь - начало года.
Что, всё по-новому? Опять?
Какая странная природа -
Рождаться, чтобы умирать.
Любовь свою почти сгубили...
Нам стало холодно вдвоём.
Казалось, что иссякли силы,
Что к декабрю уже умрём.
И всё же мы перешагнули
Через последнюю черту.
Наверно, чувства не уснули,
Они попали лишь в беду.
Остаток сил....и по ладони
он сыпется живым песком...
Январь теперь не благосклонен -
В воспоминаниях живём.
Ты помнишь? - Счастливы мы были.
Не полыхают чувства зря.
Но хватит ли с тобой нам силы
Дожить ещё до Января?
24,31.01.17© Copyright: Виталий Тугай, 2017мой авторский сайт"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
Легесенькі хмарки – овечки
Губились серед сизих трав.
Нам вогкий, теплий літній вечір
На плечі руки ніжно клав.
Дзижчали зорі золотаві
Над банями святих церков.
Блукали коники в отаві
У пошуках земних підков.
Сюрчали щемно, мов музики, -
Кружляла стежка степова…
Ті очі, рідні аж до крику,
Сказали більше, ніж слова…
