Співтовариство СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Вид:: короткий; повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

sonce-33

Так люблю тебе, світе!

12.06.12, 21:47

Катерина Білокур "Квіти за тином" Так люблю тебе, збрунений світе:

І прадавні ліси, й солов'їні весняні гаї,

І на хаті гніздо, що лелекою звите,
Й слимака на листку, і волошку в траві.
Малу жабку на пишнім зеленім лататті - Невгамовну солістку ставкового хору . І берізку струнку у біленькому платті, Що листочки полоще в небеснім просторі. Мені до вподоби руденьких корів череда, Що горохом розсипалась в чистому полі.

А увечері тепла й прозора у річці вода,

Де хлюпочуться верби й тополі.
Мальви білі, як сніг, і червоні, мов жар, На полотнах майстрині-художниці Катрі. Українські пісні, що підносять до хмар!
І козацький гопак , як вогонь у багатті!
Так люблю тебе, світе бентежний, Мову рідну, її барвінкову красу. І людей України люблю я безмежно. Своє Слово до них у долонях несу!

Коментарі: 71

C GREY

ИГРА СЛОВ - 439

12.06.12, 19:00

всю зиму жили мы В СЕЛЕ ТОМ,
а в город переехали ВСЕ – ЛЕТОМ!

Коментарі: 2

ЮНГ

Не жду, не зову, не прошу

12.06.12, 18:30
музыка чужая, стихи мои

- - -

Не жду, не зову, не прошу.

Остались обида и боль.

Без мечты проживу и покой обрету.

Забуду тебя и любовь.

Я тебя не зову, не ищу.

Пройдут чередой, без тебя,

День за днём месяца и года.

Ты забудешь меня,

Как прочтённый когда-то роман.

Как осенний туман,

Над уснувшей рекой,

Унесённый холодной водой.

- - -

Не жду, не зову, не прошу.

Забылись обида и боль.

Лишь надеждой живу, отпустить не могу

Из сердца тебя и любовь.

Я тебя не зову, не ищу.

Идут чередой, без тебя,

День за днём месяца и года.

Ты забыла меня,

Как прочтённый когда-то роман.

Как осенний туман,

Над холодной рекой,

Что пролился случайной слезой.

Не жду, не зову, не прошу.

Давно потерял счёт годам.

Я привычную боль в своём сердце ношу.

До смерти её не отдам...

Не жду, не зову, не прошу.

Что было, того не вернуть.

Я любовь нашу в сердце поныне ношу.

Мою тайную нежную грусть.

Я тебя не зову, не ищу.

Прошли чередой, без тебя,

День за днём месяца и года.

Ты забыла меня,

Как прочтённый когда-то роман.

Как осенний туман,

Над холодной рекой,

Что растаял прозрачной слезой.

Коментарі: 24

Ron Вишиваний

Літо

12.06.12, 17:28
мої вірші

Оце вже напевно літо -

наснилося нам,

І сонечко собі жевріє -

ясненько,

заливаючи місто своєю вагою,

мов намальовано якимсь

імпресіоністом.

...Кажу наснилось, бо життя - се сон,

і ми в ньому персонажі,

що також комусь наснились...

Коментарі: 4

C GREY

ИГРА СЛОВ - 438

11.06.12, 19:00

когда растает снег – какая грязь ВЕЗДЕ!
выйдя из нег, будь осторожен князь В ЕЗДЕ!

Коментарі: 4

Winged*Nika

Размышляя о главном...

11.06.12, 18:01

Когда умолкают кларнеты и чувства,

Когда не спасают вино и искусство

И давят на психику тесные стены,

И драйв покидает усталые вены,

И жизнь навалилась плитою бетонной

И смысла не видно в звонках телефонных,

Тогда ухожу я к любимому саду,

Где розы цветут, и в тени винограда

Природа мне дарит покой и прохладу.

На старую лавочку тихо присяду

Вдали от чужих поражений и славы

И буду смотреть на цветы и на травы,

Гряду облаков, проплывающих плавно,

Душой отдыхать, размышляя о главном.

И снова мне птиц сладкозвучное пенье

Напомнит, как ценно любое мгновенье

Любви и заботы и искренней дружбы,

О том, что так мало нам, в сущности, нужно

Для счастья...Найти понимание взглядом,

Родное плечо, что останется рядом

В часы твоей радости и невезенья,

И выбрать дорогу, отбросив сомненья,

Чтоб смело по жизни идти и достойно.

И нА сердце станет светло и спокойно

От мысли о том, что люблю и любима,

И все, что мне жизненно необходимо -

Все это во мне, в моих близких и дружбе.

А все, чего нет - может, вовсе не нужно...

Коментарі: 67

sonce-33

Ніжність

11.06.12, 17:56

Ніжність живе у хатині моєї бабусі,
У щирому погляді, в теплих руках.
У віночку сестрички, в хустині матусі,
У татових мудрих і добрих казках.

У горнятку полив'янім з сонця і глини,
У кудахтанні Ряби: яєчко знесла!
В ароматі любистку й терпкого полину,
І у пильному погляді Йсуса Христа.

В рушничку, що удома висить на іконі,
В муркотінні Кицюні в червонім намисті,
Що співає красиву сумну колискову
І бавить Івася в вербовій колисці.

Ніжність у посмішці немовляти,
У слідочку копитець кози на містку.
У диханні крилець малих янголяток,
У кумканні жабки на кладці в ставку.

У чистій росі на зеленій шовковій траві,
У щебеті пташки в суцвітті калини.
У жовтій кульбабці, що в нашім дворі.
В улюбленій мові народу моєї Вкраїни.

Ніжність у доторку сонця до вас,
У тобі, у мені і у кожному з нас!

Коментарі: 79

ФЮМ

Зимняя любовь.

11.06.12, 07:37
стихи мои

Мороз трескучий, белый снег,
Дремучий лес и я с тобою.
Укутавшись в пушистый мех,
Мы целовались под Луною.

Могучих ёлок трескотня,
Затишье, словно перед бурей...
Ты околдовывал меня,
От счастья становилась дурой.

А вместо холода огонь
Охватывал все части тела.
С ума сходили я и он,
Да и кому какое дело?

Любви не выбирать сезон,
Она настигнет незаметно.
Не ждали мы: ни я, ни он
Весны рассвет, закаты лета...

Нам зимний лес дарил любовь,
Мерцанье звезд над головою...
Самозабвенно, вновь и вновь
Мы целовались под Луною.
10.06.12.

Коментарі: 21

ROOF_GO

Не хочу крохами

10.06.12, 21:20

Если песни петь, то с желанием,
А что сказать, если сердцу холодно,
И дымит слегка, но нету пламени,
Потерпи чуть-чуть, хоть и голодно,

Хоть и кажется логика странной,
Иному не в прок, что не дай,
Лучше пусть будет спонтанно,
Смертнику затяжку - и в рай,

Вот орёл летит, так орлом и звать,
Парит гордо в небесах синих,
Сила есть, чтоб добычу рвать,
Красота, когда такой сильный,

Не понять эту логику странную,
Вот вьётся и страстно воркует,
Наверное тоже спонтанно,
Голубку обхаживает и танцует,

Голубь выглядит просто шикарно,
Но не понять, что это фальшиво,
Собрата может забить безжалостно,
А как завораживает, как красиво,

Вот войду в эту логику странную,
И не мерить желание вздохами,
Понимать не хочу, а хочу желанную,
И страсти не хочу крохами,

Пусть разрывается сердце моё,
И обнять вселенную хочется,
Исступлённо отдам, полюбив её,
С безрассудного разве спросится?

Коментарі: 1

sonce-33

Байка про сучасних хвальків-чоловіків

10.06.12, 19:18

Сповідь подруги (свіжими слідами)

На словах був безмірно сміливий,
І за мене в огонь він і в воду.
Говорив, що затулить від вітру,
Берегтиме від бур і негоди.

На словах він розумник і душка:
Прочитав Карла Маркса й Дідро.
З ідеалів у нього лиш Пушкін,
І улюблений фільм - "Міміно".

На словах - дуже пристрасний мачо,
В сексі дока і метр у коханні.
Скільки мав! І кого тільки бачив!
Про лібідо щомиті волав він.

Ось ми з ним наодинці зостались,
Люди милі, він миші злякався!
Шерхлі губи від страху тіпались,
Він гикав і без міри сміявся.

Чи була в нас культурна програма?
Ну аякже: вино, телевізор.
Правда, милий Берідзе Вахтанга
Сплутав з Бубою Кікабідзе!

А коли вже дійшло і до діла
(Ви ж догадливі, все зрозуміли!),
Казанові звело в ліжку... спину!
Ставсь конфуз на Зелену неділю!

Мій знайомець опісля ще довго
Червонів, белькотів, вибачався.
Наостанок штани в нього спали,
Коли слідом собака мій гнався.

-----------------------

Оця байка - чистісінька правда,
Залишу я її вам на пам'ять.
Не хваліться наліво й направо -
Нехай ліпше вас люди похвалять!

Коментарі: 63

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Так люблю тебе, світе!

ИГРА СЛОВ - 439

Не жду, не зову, не прошу

Літо

ИГРА СЛОВ - 438

Размышляя о главном...

Ніжність

Зимняя любовь.

Не хочу крохами

Байка про сучасних хвальків-чоловіків