Сповідь дощу
- 19.03.12, 23:05
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Я прослуховую мелодію дощу,
Зі скла стікає стежечка сльози.
Розкаяння у дім свій упущу
І розпочну я сповідей ази.
Зізнаюсь, що неправедно жила,
Не з тим кохалась і не тих любила.
І стали сірими біленькі два крила,
У антресолі припадають пилом.
Що серце тисне безнадія й втома,
Мене гнітять буденності турботи.
Що вибір між роботою і домом
Бував на користь клятої роботи...
Я сповідаюсь пристрасно і щиро,
А дощ все слуха.... - і стиха гроза.
І висиха (повірте, це важливо)
Чи то на склі, чи на щоці сльоза.
15
Коментарі
Воїн світла
119.03.12, 23:27
Хороший вірш! Назва взагалі супер!
Cherry-Moon
219.03.12, 23:28
Чудово!
Cherry-Moon
319.03.12, 23:30
Мені пригадався вірш моєї учениці:
За вікнами трамваї,
Можливо ніч прийшла
А я тихенько надягаю
Свої маленькі два крила.
Світанок ледве чутно
підкрався до вікна,
ти відкриваєш свої очі -
а мене уже нема...
sonce-33
419.03.12, 23:31Відповідь на 1 від Воїн світла
дякую
sonce-33
519.03.12, 23:31Відповідь на 2 від Cherry-Moon
спасибі
sonce-33
619.03.12, 23:32Відповідь на 3 від Cherry-Moon
мої теж пишуть, чесно - іноді краще, ніж ми, у них ще не зіпсоване, не спотворене сприйняття світу
Микола Казкар
719.03.12, 23:36
Чудовий вірш
. Мені він сподобався. 
Така у людей особливість, що поділившись наболілим, його стає менше на душі.
sonce-33
819.03.12, 23:39Відповідь на 7 від Микола Казкар
дякую, справді, легше, нехай весняна депресія лишається у минулому
Cherry-Moon
919.03.12, 23:52Відповідь на 6 від sonce-33
Це точно... хоча і в них бувають такі "перли", що не зрозумієш звідкіля воно в них таке взялось у 12 років
Гість: Арианна
1019.03.12, 23:53
красиво...