Немає слів...

Немає слів... Не знаю як сказати
Про жах і біль. Молитви під вогнем...
За кожну смерть ми мусим покарати
Ту всю орду віднині день за днем.

Містечко життєрадісне і миле
Зосталося лиш в пам'яті. А тінь
Невинних нині мають білі крила,
Й оберігають рідний свій Ірпінь.

Стискає серце... Безумовно мучить
Нас доля закатованих людей,
Коли орда розстрілювала Бучу,
І ґвалтувала там малих дітей.

Ми об'єднались. І чекайте кари
Брудні, немиті, кляті москалі
Дамо просратись вам і за Макарів,
За кожен дім на рідній нам землі.