Лиш слід від щастя, - то гасне свічка

Лиш слід від щастя, - то гасне свічка
І віск, мов плаче, стікає вниз..
Немов червона, гірка порічка
Каталізатор пекучих сліз..

Та візерунок якийсь красивий -
Глазур цукровий на тістечку
Або дідусь такий сивий-сивий
Що промовляє цю вісточку..

«Життя іде, і не знає часу
Йому, байдуже, знаєш, на час..
І все одно до якого класу
На соц.драбині стоїш в анфас..

Ти просто маєш запам’ятати
Життя Твоє – не для болі й мук!
Хоч так і хочеш перепитати
Коли не чуєш і серця стук..

Та в кожного з нас свої уроки
І промінь світла у нас один
І хай замовкнуть в душі пророки
Що бачать лиш зібрання хмарин..

Людський маяк – це шукання Щастя
У кожного з нас є своя мета!
Нехай же тоді усім на вдасться..
Потрапити в чарівні міста..

Я зрозумів це занадто пізно,
Колись зневірився в почуттях..
На все дивився занадто грізно
Закривши двері у світ буття

Вмираю я..вже кінець мій скоро..
Але з усмішкою на вустах
Бо знаю, я твій найбільший ворог
Тебе лишаю..І я є Страх..»