У кожного в життi своя пора...

У кожного в життi своя пора,
Коли Душа вiдкрита для любовi,
Для нiжностi, поезiй i добра,
Коли квiтує в свiтi кольоровiм.
В цей час кохання – вищий смисл життя!
За нього можна битися i вмерти!
Без нього не цiкавить майбуття.
Кохання втрата – наче подих смертi.
Здається, живемо ми лиш цю мить.
Все, що було i буде, то дрiбницi.
Вiд щастя серце млiє i щемить.
Блаженство духу мариться i сниться.
Благословеннi радощi земнi!
Прекрасна щирих пристрастей свобода!
Як злет життя – закоханостi днi!
Перлина їх – любовна насолода!
Незрозумiло в цьому тiльки те,
Чому одним лиш раз дано пiднятись
До того раю, де любов цвiте?
А iншi можуть що не рiк кохатись!
Не варто нi хвалити, нi судить
Нi тих, нi тих. На все є Божа воля.
Бо з вищих сфер одним дається мить,
А вибраним – за щось – Любов як Доля!

Вiталiй Iващенко