Як дитиною, бувало...
- 09.01.13, 13:12
- Рідна Україна
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо.
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» — мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда, —
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, —
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Леся Українка 02.02.1897
3
Коментарі
mariared
110.03.13, 15:44
Коли я вперше почула цей вірш, він справив на мене дуже велике враження...
Та й досі справляє...