Матері

Кожен ранок в Тетерів спадають
Голубі тумани навесні.
І вітри летючі овівають
Твої коси в срібній сивині.

Чом стоїш при схиленій ялині
Край дороги, що побігла вдаль,
Чом в очах твоїх у материних
Світла радість і важка печаль?

Знаю, знаю, мати моя рідна,
Сина ждеш єдиного свого,
Що ішов за нашу Батьківщину
По шляхах гарячих крізь вогонь.

Пролітають птиці, дзвін весняний
Розливають в росяних вітрах.
Та не верне сокіл твій коханий,
Що поліг на дальніх рубежах.

У лани колгоспнії співучі
Вирушають вранці трактори.
Пропливають літаки могучі
Над тобою в сяєвом зорі.

Невмирущу пісню твого сина
Їм завжди нести в щасливу даль…
І тому в очах у материних
Світла радість і важка печаль.

Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua