«Свято Різдва»

Різдвяні свята відзначаються в Україні 6 січня (Святвечір) по 19 січня (Хрещення Господнього). Напередодні Різдва – 6 січня відзначається Святий вечір . До нього ошатно прикрашали та білили оселю, закладали за образ нові або випрані рушники, застеляли чисті ряднини, купували новий одяг, посуд. Напередодні господиня пекла  паляниці та готувала  «Божу їжу» - кутю та узвар.

Початок святкового часу — здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. А започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вноситься до хати на Святий вечір. Саме внесення дідуха до хати — суцільне розвинене обрядове дійство, позначене рядом театральних елементів. (Дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. ) Дідух находиться у хаті протягом тижня: його присутність привносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.

Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять різних страв, головною з яких є кутя.

Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята. Господар благословить вечерю:«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року, пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку. Спочатку їдять кутю, а потім і решту страв. Повечерявши, колядують.На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.

Колядування.

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха  з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Натомість, якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.