Дві притчі

Не що давно  спілкувався з деякими людьми на цьому сайті, темрява в  їхніх душах мене вразила, і в мене залишися не приємний осад.Проте віра на краще, через короткий проміжок  часу повністю загладила цей негатив.Ми всі зараз переживаємо нелегкі часи, і в багатьох людей виникають серйозні складнощі, власне я хотів би поділитися  досвідом, як тримати позитивний настрій, та вірити в краще.Почну з того, що темряви не має, а є відсутність світла, нам також не холодно, є просто відсутність тепла, саме тому ми повинні вірити, що світло з'явиться,  також ми повинні створювати теплоту своїм рідним та близьким, а якщо це буде робити кожен, то можливо стане тепліше  всім. Я думаю, що мої думки  добре пояснять оці дві притчі, бо писака з мене не важний.

Притча перша.

Професор в університеті поставив своїм студентам таке питання:

- Усе, що існує, створено Богом? Один студент сміливо відповів: - Так, створено Богом. - Бог створив усе? - запитав професор. - Так, сер, - відповів студент. Професор запитав: - Якщо Бог створив усе, значить Бог створив зло, раз воно існує. І згідно з тим принципом, що наші справи визначають нас самих, значить, Бог є зло. Студент принишкнув, почувши таку відповідь.  Професор був дуже задоволений собою. Він вихвалявся студентам, що він ще раз довів, що віра у Бога - це міф. Ще один студент підняв руку і сказав: - Можу я поставити Вам питання, професор? - Звичайно, - відповів професор. Студент піднявся і запитав: - Професор, холод існує?  - Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно? Студенти засміялися над питанням молодого чоловіка.

Молодий  чоловік відповів:

- Насправді, сер, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, насправді є відсутністю тепла. Людина або предмет можна вивчити на предмет того, чи має він або передає енергію. Абсолютний нуль (- 460 градусів за Фаренгейтом) є повна відсутність тепла. Уся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоду не існує. Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо за відсутності тепла.

Студент продовжив: Професор, темрява існує? Професор відповів: - Звичайно, існує. Студент відповів: - Ви знову неправі, сер. Темряви також не існує. Темрява, насправді, є відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона щоб розкласти білий світ на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися у світ темряви і освітити його. Як Ви можете дізнатися, наскільки темним є який-небудь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла представлена. Чи не так? Темрява - це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається за відсутності світла. Врешті-решт, молода людина запитала професора: - Сер, зло існує? Цього разу невпевнено професор відповів: - Звичайно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня. Жорстокість між людьми, безліч злочинів і насильства по всьому світу. Ці приклади є не чим іншим, як проявом зла. На це студент відповів: - Зла не існує, сер, або, принаймні, його не існує для нього самого. Зло це просто відсутність Бога. Воно схоже на темряву і холод - слово, створене людиною, щоб описати відсутність Бога. Бог не створював зла. Зло це не віра або любов які існують як світло і тепло. Зло це результат відсутності в серці людини Божественної любові. Це на зразок холоду, який настає, коли немає тепла, або на зразок темряви, яка настає, коли немає світла.

Професор сів. Ім'я молодого студента було Альберт Ейнштейн.

Притча друга

Одна горда та смілива пташка вирішила полетіти до самого Сонця, вона літала та всім розповідала, що наступить той день коли вона досягне тієї майстерності, що зможе злетіти до самого Сонця.І ось цей день настав.Вона летіла все вище та вище, летіла день потім ще день, їй хотілося їсти, і на її подив ставало все холодніше та холодніше.  І ось вона досягла такого рівня, що її крила вкрилися льодом, а дихати вже не було чим, і вона почала падати.Вона без свідомості летіла до землі, але на чудо не розбилася, бо впала в свіжу купу коров'ячого лайна. Їй стало тепло, вона відігрілася, тай в цій купі було, що поклювати, то вона і підкріпилася, до неї почали повертатися сили, вона злетіла та на радощах заспівала свою весняну пісню.

Не все те, що блищить золото, і не все те, що погано пахне лайно.Доля завжди розставить все по своїм місцям, а віра на краще, врятує вашу душу та тіло.