Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

До 69-річчя УПА суд остаточно дегероїзував Бандеру і Шухевича

  • 14.10.11, 15:29

Учора, 12 жовтня, Вищий адміністративний суд України поставив «остаточну процесуальну крапку» у справах щодо визнання незаконними Указів Президента України Віктора Ющенка про присвоєння звання Герой України Роману Шухевичу (1907-1950) - головнокомандувачу Української повстанської армії (УПА) і Степану Бандері (1909 — 1959) - лідеру Організації українських націоналістів. Про це повідомив донецький адвокат Володимир Оленцевич. За словами адвоката, 12 жовтня йому під час судового засідання у Вищому адміністративному суді України було офіційно повідомлено, що колегія суддів Вищого адміністративного суду України своїми висновками відмовила у допуску до провадження Верховного Суду України заяв (серед авторів заяв був і екс-президент України В.Ющенко) про перегляд двох ухвал Вищого адмінстративного суду України від 2 серпня 2011 року, якими було залишено без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, що стосуються «героїзації» Р.Шухевича та С.Бандери.  «Тепер можна сміливо говорити про повну відсутність будь-яких процесуальних можливостей у законодавстві України для скасування судових рішень про незаконність Указів президента України Віктора Ющенка щодо присвоєння звання Герой України Роману Шухевичу і Степану Бандері», — прокоментував рішення Вищого адмінсуду адвокат В.Оленцевич. Нагадаємо, сьогодні, 14 жовтня, у Києві проводяться масові акції, з нагоди 69 річниці створення Української повстанської армії (УПА). Від президента України Віктора Януковича вимагають встановити у Києві пам'ятники Івану Мазепі, Степану Бандері, Роману Шухевичу та Симону Петлюрі, а також проголосити день Покрови Пресвятої Богородиці днем захисника Вітчизни замість 23 лютого.

Влада за вироком

  • 14.10.11, 14:04

Виктор Янукович похож на инопланетянина, который случайно стал президентом Украины. Он уже полтора года правит в стране, а почти каждый его новый шаг большинством аналитиков, экспертов и журналистов как дома, так и России воспринимается с недоумением. Все типа о нем все знают, а он опять умудрился поступить наперекор прогнозам и ожиданиям.

Суд над Тимошенко начинался как комедия, потом превратился в фарс, а закончился трагедией.

Годы высокомерного и лековесного отношения к Януковичу и его команде привели к тому, что многие до сих пор воспринимают политический разворот Украины как недоразумение, как досадную ошибку, которая сама собой разрешится.

Я убежден, что происходящее - не случайность , и ничего само по себе не рассосется.

Третий день пристаю к жителям Украины с одним единственным вопросом: жалко ли им Юлию Тимошенко. Мой нерепрезентативный социологический опрос среди украинцев не внушает оптимизма защитникам свободы и демократии. Даже те, кто чисто по-человечески сочувствует женщине, в очередной раз оказавшейся за решеткой, не готовы что-либо предпринимать для ее освобождения.

Показательно, что в день вынесения приговора милиционеров возле Печерского суда было значительно больше, чем сторонников оппозиции. Вернее, сторонников было так ничтожно мало, что не понадобилось большого числа людей в форме, чтобы блокировать протесты.

Людьми овладело ощущение подавленности, осенней депрессии, злорадства и безнадеги. Эти настроения чувствует и украинская власть, поэтому продолжает наступать по всем фронтам на своих политических оппонентов.

Возмущена происходящим Европа и Америка. Громких заявлений, осуждающих политические репрессии , было сказано немало, но Киев это не пугает.

Любопытно было слышать от представителей власти, что приговор Тимошенко и есть свидетельство европейского пути развития Украины. Потом, немного освоившись, лидеры Партии регионов стали даже одергивать не в меру взволнованных европейцев.

В Киеве давно верят в свою геополитическую исключительность и считают, что европейские политики простят Януковичу многое, лишь бы сохранить Украину в орбите своего влияния. Янукович надеется, что с Европой в любой момент договорится.

Ключевой вопрос для Виктора Януковича сейчас - это вопрос о власти. Формально, власти у него уже достаточно, но фактически он хочет большего.

Он шел к этому давно и упорно, через унижения и насмешки. Вместе с ним пришла команда амбициозных, уверенных в себе деятелей. И вопрос сохранения вырванной с боями власти является для них смыслом жизни. Они не мыслят долгосрочными перспективами. Горизонт их планирования сейчас - следующая осень, парламентские выборы.

Команда Януковича последовательно занимается ликвидацией главных политических угроз для себя. Приговор Тимошенко - только часть большого плана, предусматривающего триумфальную победу на предстоящих парламентских выборах. И отступать от намеченной цели никто не собирается.

Неужели кто-то реально думает, что отправив лидера оппозиции за решетку, в окружении Януковича допускают саму возможность проигрыша на выборах в Верховную раду?

Известный принцип криминальных разборок, которые закалили многих представителей украинской власти: побеждает лишь тот, кто готов идти до конца.

Тимошенко быстро на свободу не выпустят. Похоже, ее хотят пустить по длинному кругу. Неспешным, в отличие от Печерского суда, будет суд апелляционный, долгими - дебаты в Верховной раде по декриминализации Уголовного кодекса. Под шумок модернизации уголовного законодательства утвердят несколько выгодных для олигархов положений, гарантирующих им спокойное настоящее и будущее.

Может дело Тимошенко дойдет и до Европейского суда. В любой момент, правда, Янукович может помиловать своего врага. Он не будет ждать от нее прошения. Ему для этого политического шага не надо ее прошений. Он будет ждать удобного момента, убедившись, что Юлия Владимировна уже не представляет принципиальной угрозы.

Все подчинено главной цели - монополизации власти и долгосрочному закрепления этой монополии.

План есть, остается понять, как далеко намерен зайти Янукович и есть ли в принципе возможность реализовать задуманный сценарий. Кроме вопроса о власти остается проблема ресурсов.

Пока политическая обстановка благоприятна. Люди устали от бардака и требуют порядка. И не успокаивайте себя рассказами о европейскости украинцев. Белорусы себя тоже считают европейцами, но уже 17 лет старательно превращают страну в чистенький концлагерь.

Вопрос в другом - есть ли деньги на новую диктатуру? Белорусское чудо годами спонсировала Россия. А кто станет спонсором государства Виктора Януковича? Где он собирается брать деньги на свои политические проекты? Вариантов немного.

Есть некоторые внутренние ресурсы. Например, экспроприация экспроприаторов, подчинение своей воле миллиардеров и разного рода олигархов. Но их ресурс конечен и не настолько велик, чтобы прокормить большую страну долго.

Можно что-то наскрести ужесточением налогового режима, но страна итак бедная, подорванная наглой коррупцией и воровством, чтобы делать на это большую ставку. В конце концов, не может же власть отбирать у самой себя. В Украине почти каждый мало-мальски серьезный чиновник - еще и депутат, и владелец какого-то бизнеса.

Основных спонсоров два - Европа и Россия.

В Европу, правда, сейчас особо не верят. В рассуждениях украинских политиков появились даже нотки пренебрежения: в Европе мол кризис, проблемы с расширением Европейского союза, и прочее, и прочее.

Второй вариант - искать деньги в России. Москва открыто и довольно бесстыже предлагает помощь.

Янукович, правда, надеется повторить трюк Лукашенко, играя на противоречиях между Европой и Россией, сосать деньги с обеих сторон. Но этот номер уже не пройдет.

Во-первых, достаточно поиздевался над всеми белорусский царь, второго такого актера никто не потерпит.

Во-вторых, в Европе произошел антивосточный переворот в мышлении. Никто насильно никого тянуть в Европу не станет.

В-третьих, слишком сильны интеграционные мечты Путина.

Помощь и Европы, и России будет политически мотивированной.

Таким неожиданным образом Украина оказалась на исторической развилке. В ближайшее время стране придется сделать цивилизационный выбор. Этой развилки не было перед Кравчуком, не стоял этот вопрос так остро перед Кучмой. Ющенко сильно хотел в Европу, но общество этот призыв проигнорировало, да и "оранжевые" оказались совсем не европейцами.

Сейчас же придется выбирать по-настоящему. Слишком далеко зашла политическая борьба.

Павел Шеремет, специально для "Украинской правды"
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/14/6669408/add_ok/#comments

Дел по горло

  • 14.10.11, 13:04

Пришедшая из Киева весть о возбуждении нового дела против бывшего украинского премьер-министра Юлии Тимошенко, вероятно, изумила многих и в самой стране, и за ее пределами. С момента вынесения Тимошенко приговора существовала уверенность в том, что буквально через несколько дней - ну, хорошо, недель - Верховная Рада изменит Уголовный кодекс и Тимошенко покинет тюремную камеру. Но, собственно, таких "уверенностей" с начала уголовного преследования Тимошенко было уже великое множество.

Сначала все были уверены, что уголовные дела против оппозиционного лидера - это всего лишь стремление власти закрепиться на высотах и скомпрометировать конкурента Виктора Януковича. Потом, когда уже начался суд по "газовому делу", уверяли, что все закончится условным приговором: мол, главное для власти не посадить Тимошенко, а опорочить ее в глазах избирателей. Когда Тимошенко оказалась в тюрьме просто потому, что неправильно себя вела, ожидали, что ее отпустят после приговора. Когда приговор был вынесен, началось ожидание декриминализации статьи. Теперь, когда начато второе дело, будем надеяться, чтобы не начали третье?

Вам это ничего не напоминает? Вот когда начиналась история с Ходорковским, была примерно такая же логика. Вот попугают - и успокоятся, ведь не могут же упрятать в кутузку миллиардера. Потом стали считать, что ограничатся охранником... Потом - что сам арест Платона Лебедева - это неслыханный вызов могущественной компании. Потом, когда арестовали Ходорковского и компания в одночасье перестала быть могущественной, - что выпустят спустя несколько месяцев после процесса... ну хорошо, лет - чтобы не раздражать Запад. Потом - что оправдают по второму делу. Теперь все уверены, что третьего уже не заведут...

Мы имеем дело с людьми, которые руководствуются совершенно иной логикой - логикой бесконечного наступления на горло. Можно сколько угодно пугать их Мубараком, или Саддамом Хусейном, или еще каким-нибудь неудачником - это на них совершенно не подействует. Во-первых, пару десятилетий и Саддам Хусейн, и Мубарак прожили хорошо, а о завтрашнем дне эти люди думают не больше, чем вы о вчерашнем, - они наслаждаются властью и деньгами, они уяснили для себя формулу успеха - мочим в сортире, не останавливаясь, - и все интеллигентские предупреждения о крахе и возмездии для них не более чем пустые слова.

Во-вторых, никто из этих людей не считает себя Мубараком - вон король Саудовской Аравии жив, здоров и неплохо себя чувствует, почему бы с ним не сравниться? Убеждать их в обратном - все равно что говорить забравшемуся к вам в квартиру вору, что он закончит свои дни в колонии, или доказывать алкоголику, что водка с пивом - это вредно. Вор наверняка знает десяток коллег, живущих в Сочи, а алкоголик напомнит вам о соседе-выпивохе, дожившем до 90 лет, и о вашей непьющей тете, царство ей небесное, которая умерла-то молодой, бедняжка... Так что с алкоголиком лучше обсудить ситуацию с Тимошенко, а с Януковичем поговорить об опасности распространения алкоголизма, что и делают на совещаниях в президентской администрации поражающие своей честностью общественники и мастера культуры.

Самая большая проблема в диалоге с Януковичем или Путиным, в этих бесконечных дискуссиях вокруг Ходорковского или Тимошенко, - что мы говорим о совершенно разных вещах. Это нам кажется, что применять судебный рычаг для расправы с оппонентами аморально, что машина бесправия где-то обязательно должна остановиться, что во всем этом есть политическая цель, а не просто слепое желание раздавить и уничтожить того, кто не нравится, или того, с кем ты не можешь договориться.

Они думают совершенно иначе. Если бы они думали по-другому, вряд ли добрались бы до таких высот в нашем уродливом обществе. Более того, они свято уверены, что и мы думаем так же, как и они, только мы - лохи. И европейцы какие-нибудь думают так же, только они специально притворяются. Так понятие морального императива заменяется самой обыкновенной шизофренией. В Москве уверены, что немцы, французы и прочие шведы ругают Россию за Ходорковского, чтобы насолить великой стране. Потому что выгодно, потому что под этим соусом можно "кошмарить" "Газпром". В Киеве убеждены, что немцы, французы и прочие итальянцы отказываются из-за Тимошенко продолжать переговоры об ассоциации исключительно для того, чтобы угодить России. Потому что выгодно, потому все они под "Газпромом". Эти глупости повторяют солидные и вроде как неглупые люди - политики, дипломаты, даже отдельные оппозиционеры. Повторяют просто потому, что не верят в существование морали и совести. И в этом необыкновенно близки к деградировавшему, деморализованному обществу.

Это и есть наша самая большая проблема - жить в мире без совести. Но это отнюдь не проблема для тех, у кого ее нет. Этим людям все в жизни понятно. Хочешь, чтобы Тимошенко выпустили, - значит, взял у нее деньги. Только так можно с их точки зрения объяснить, например, то, что я, человек, не написавший о Юлии Владимировне и десяти добрых слов, возмущен беззаконием и хамством, царящим в моей стране. Эти люди привыкли отвечать на беззаконие и хамство совершенно иначе. Тимошенко лучше Януковича? Тогда это "не наша война". Чем возмущаться судом, лучше поищем деньги Тимошенко, как это призвала сделать сразу же после оглашения приговора одна считающая себя известной писательница. Чем возмущаться судом, лучше начнем доказывать европейским политикам, что Украину все равно нужно "взять" в Европу - иначе Янукович отдаст ее Путину.

Будьте спокойны, не отдаст - сам схрумкает, пока средневековое, нищее, не уважающее себя общество будет жить в ожидании очередного вождя-избавителя, который прибудет к Золотым воротам на белом коне, протрубит в рог казацкий марш, повысит каждому зарплату с пенсией и обязательно упрячет в кутузку всех тех, кто нам не нравится. Разумеется, без соблюдения судебной процедуры.

Виталий Портников
14.10.2011 13:49
http://www.grani.ru/opinion/portnikov/m.192295.html

В оточенні Януковича перемогли яструби

  • 14.10.11, 10:03

Ще одна справа проти Юлії Тимошенко – за покладення боргів корпорації "Єдині енергетичні системи України" на бюджет України – порушена спеціально для Заходу.

 Так думку висловив політолог Віктор Небоженко в коментарі "BBC.ua". "Це виключно для експортного споживання", - заявив він. "Ця тема обговорювалась ще за часів Леоніда Кучми і не мала жодних наслідків. Чотири різних прокуратури займались цим питанням – і у них нічого не вийшло", - нагадав Небоженко.

"Той факт, що справу порушено через кілька днів після того, як було  оголошено вирок, говорить про те, що українська влада наводить аргументи Заходу про те, що Юлія Тимошенко – не відомий політик, а старий корупціонер", - пояснив він. "Українська влада не хоче визнавати помилки, і вже видно, що в  оточенні Віктора Януковича перемогли яструби, які пропонують не звертати увагу на міжнародну реакцію", - додав політолог.  А в коментарі Радіо "Свобода" Небоженко сказав, що дана справа є свідченням впливу на Януковича з боку так званої  "групи Льовочкіна", до якої відносять і голову СБУ Валерія  Хорошковського.  "Ця дія СБУ вказує на те, що в оточенні  Януковича перемогли люди, які налаштовані задавити опозицію будь-яким  шляхом, незважаючи на реакцію Заходу", - зазначив Небоженко.

"Перемогли не просто антизахідники, а люди, які вважають, що встановлення авторитарного режиму в Україні, хоч би і ціною "залізної завіси" з Європою, – це найкращій шлях у майбутнє для України", - наголосив він.  У свою чергу, політолог Володимир Фесенко вважає, що владі потрібні інструменті тиску на Тимошенко, особливо, у тому разі, якщо статтю, за якою її засуджено на 7 років ув’язнення, буде декриміналізовано.  "Інші справи проти Тимошенко, - і газова, яка формально завершена, і дві інші, які  поки зависли, - не дають потрібного іміджевого ефекту – ефекту дискредитації Тимошенко", - сказав він. "Пояснювати, що Тимошенко порушила закон через директиви прем’єра, а не через директиви Кабміну – це для простої людини, навіть, для західного спостерігача нічого не дає. Вони не бачать у цьому криміналу. Потрібні справи, які б дали картинку чистого криміналу", - додав Фесенко.  На його думку, влада також хоче показати виборцям, що Тимошенко має кошти на виплату "Нафтогазу" 1,5 мільярда гривень, до чого її зобов’язав Печерський райсуд Києва. 

Где мы живем?

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?nalogoviki_budut_monitorit_obyavleniya_ob_ekstrasensah_i_repetitorah&objectId=146932"Мы отбираем из этой базы тех, кто не декларирует никаких доходов в течение длительного времени и выясняем, действительно ли человек нигде не работает и не ведет никакой предпринимательской деятельности, или просто не считает нужным сообщить об этом налоговым органам. Но банковская тайна для нас - табу, и в пунктах обмена валют мы ни за кем не следим ", - подчеркнул Клименко.

Джерело: Комментировать излишне....они идут к ВАМ....ждите, а то, что вы декларируете - их не остановит.... 

Спасибо жителям Донбасса за Елену Бондаренко!

  • 14.10.11, 03:25

Сергій Лещенко
 Журналіст "Української правди"


Схоже, у донецьких справді проблеми зі слухом.

У четвер в своїй статті я писав, як дивно було cпостерігати за виступами Бориса Колеснікова за чотири дні до вироку.

Він, не ховаючи очей, повідомив на всю країну, що, мовляв відносно справи Тимошенко не було жодної критичної заяви європейських посадовців, окрім декількох депутатів Європейської народної партії.

Це тоді, коли про переслідування волав уже весь світ, а перші особи Євросоюзу Баррозо і Ван Ромпей називали цю справу політичною на прес-конференції у Брюсселі!

Але, схоже, проблеми зі слухом в регіоналів не лікуються.

У четвер ввечері близька соратниця Колеснікова Олена Бондаренко заявила, що, виявляється, тепер світ зважено реагує на вирок Тимошенко.

"У Європи зараз взагалі немає єдиної думки. Дуже стримано висловилася також Великобританія. Канада, Штати, вони не відносяться сюди, але вони теж дуже обережно висловлювалися", – заявила Бондаренко.

Може, в пані Бондаренко проблеми не лише зі слухом, але і з інтернетом, тому вона не здатна відслідковувати реакцію світу? Так ми їй допоможемо!

Отже, Бондаренко сказала, що "дуже стримано висловилася Великобританія".

От уривок стенограми з сайту нижньої палати Британського парламенту, де міститься заява прем'єр-міністра Її Величності Девіда Кемерона.



Якщо пані Бондаренко все ще цікаво, то Кемерон назвав вирок Тимошенко "ганебним".

"Міністр закордонних справ зробив дуже рішучу заяву з цього приводу. Українці повинні усвідомити, що, якщо вони не змінять цю ситуацію, це матиме дуже негативний вплив не лише на стосунки України з Великою Британією, але із Європейським Союзом та НАТО", – сказав Кемерон.

А от заява Міністерства закордонних справ Британії, на яку посилається Кемерон, де керівник британської дипломатії заявляє про "глибоке занепокоєння" вироком Тимошенко.



Можливо, пані Бондаренко буде цікаво додатково вивчити "дуже стриману" реакцію Лондона, тоді їй варто почитати блог британського посла в Києві.

Якщо це "дуже стримана" реакція Великобританії, то що тоді "нестримана"?

Далі. Бондаренко сказала, що США, виявляється, теж "висловилися дуже обережно".

Спеціально для Бондаренко я знайшов транскрипт брифінгу в Державному департаменті США.



Спочатку справу Тимошенко назвали політичним переслідуванням, а потім закликали уряд України її звільнити. Напевно, Бондаренко очікувала, що по Межигір'ю одразу вдарять ракетою "томагавк", якщо вона вважає, що це – "дуже обережна" заява Держдепартаменту.

Ну і насамкінець – заява Білого дому. Справу Тимошенко знову названо політичним переслідуванням і знову міститься заклик її відпустити.



Добре, що Бондаренко, на відміну від соратника-регіонала Леоніда Кожари, не почала третій день цитувати слова маргінального функціонера правлячої партії Франції UMP пана Вайса – бо його заяву вже нівелював генеральний секретар цієї ж партії Жан-Франсуа Копе.

Французьке посольство досі у шоці від маніпулятивних заяв Кожари. "Ми знаємо його як гарного дипломата, і дуже шкода, що він займається такими провокаціями", – кажуть дипломати.

Якщо цікаво, то в момент засудження Тимошенко в президентській кар'єрі Януковича сталася одна прикрість.

Він ніколи не отримає запрошення здійснити державний візит до США. І, відповідно, Обама ніколи не приїде з державним візитом до нього. Більше того, Янукович ніколи не зможе здійснити державний візит до Великої Британії, а прем'єр Кемерон не приїде до нього.

Цей список країн, в яких Янукович ставатиме небажаним гостем, розширюватиметься доти, поки в Донецьку не зрозуміють, що "права людини" – це фундаментальна цінність для Європи, а не пластикова картка, з якою ДАІ дозволяє керувати автомобілем.


http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4e976565501d9/add_ok/#comments

На черзі-втеча «тушок» у зворотному напрямку! ????

  • 14.10.11, 00:12
На черзі – втеча «тушок» у зворотному напрямку!
1. Тушки зарухалися…
Це – ознака того, що режим Януковича хитається і видає свою внутрішню слабкість. Якщо на випробувальному стенді на ім’я «Українська держава» відбуваються досить сильні «вібрації» - слабкі ланки починають хитатися та поволі, обережно – відпадати. Це – з одного боку.
2. З іншого – правляча верхівка починає термосити систему ще сильніше – щоб решту налякати, збити у одну щільну купу, у моноліт. Але для збивання суспільства у єдиний диктаторський моноліт у режиму не вистачає ні потужності, ні ресурсів. Для того, щоб суцільно залякати суспільство та дати відчуття, що режим – навічно, потрібні дві речі:
- якийсь дешевий додатковий ресурс для підкупу юрби
- підтримку хоча б значної частини суспільства, яка б пов’язувала своє майбутнє з цим режимом
- рішимість застосувати силу до межі масового смертовбивства
- хоча б мінімально сприятливі зовнішні умови
Нічого цього у режиму Януковича не виходить.

3. В Україні нема досить дешевих ресурсів для підкупу, режим не відгукнувся хоча б на запити своїх виборців з Донбасу чи Криму. Не маючи реальної підтримки від свого електорату – режим може спиратися ЛИШЕ на силові структури держави. Беркутівцям та грифонівцям, соколам – Янукович ще може підняти платню…
Але загальна атмосфера в країні така, що нагадує початок Хмельниччини, коли на бік повсталих перейшли навіть реєстрові козаки. З цього моменту і почалася війна з Польщею… Зараз темпи підвищення платні силовикам не зможуть випереджати ріст протестних настроїв.  Вже хитрий Жванія попереджає, Герман готова повістити чи удавити того, хто виніс вирок, навіть Єфремов готовий «декриміналізувати статтю» Карного Кодексу… Але, події одночасно загострюються: почали обшук у афганців, побили Євгена Суслова… Але, з огляду на події, страх не вселяється у серця українців – тільки злість та роздратування. Тим жорсткіше буде себе поводитися влада тим більше «тушки» будуть пливти подалі від партії регіонів. Багато писали про те, що біля Печерського суду – мало людей. Але там були такі, що ладні йти й проривати ланцюг охоронців «Беркуту». Була не сліпа лють натовпу, а свідомий гнів та відвага, навіть азарт! Карнавальних веселощів немає і слуду! 

4.На черзі – втеча «тушок» у зворотному напрямку!
Вже нардеп Святослав Олійник обурюється, що нас не пускають в Європу, навіть бридкий нардеп Володимир Олійник теж щось говорить про декриміналізацію…Деякі регіонали засудили побиття Євгена Суслова…
Сьогодні не розігнали маніфестацію підприємців під Верховною Радою!
5.Тому ми можемо передбачити услід рішенню Конституційного Суду:
- відтік тушок у зворотному напрямку
- небажання силовиків розганяти народні протести.
Адже ЩЕ ДО ЦЬОГО держчиновники ніяк не хотіли свідчити ні проти Юлії Тимошенко, ні проти Юрія Луценка.
Адже – держбюрократи – досвідчені люди, і розуміли завжди, що бруднитися заради Януковича – небезпечно і просто невигідно.
Так що ми наочно бачимо: 

6. Режим Януковича не охоплює цілком не тільки територію, але й сам держапарат.
Тому, якщо чесно, у нас не так тоталітарний лад, як квазі-тоталітарний. 
Тільки сам Янукович ще не розуміє, що він – «каліф на час». 
Приклади можна продовжувати:найстаріша тушка режиму Януковича – Тарас Чорновіл щось тренькає про те, як Янукович буде драпати…
Так що режим – приречений?
Це залежатиме від активності народу України та від позиції путінської Росії.
Незважаючи на негативне ставлення до вироку через газові угоди – Кремль, таємно чи явно, протягне руку допомоги Віктору Януковичу.

7. А давайте згадаємо – на що сподівалася влада? З різким тиском на статки підприємців – усі члени опозиційних фракцій «попливуть» у напрямку партії регіонів. (Проти лому немає прийому!).
Ми вже бачимо – перетік у провладну більшість припинився.
Вже є бажання пливти у зворотному напрямку. 
Конституційний суд дивиться у власне майбутнє…
Яценюк приглядається до крісла головного опозиціонера.
Боксер Віталій Кличко пообіцяв захищати Юлію Тимошенко.
Соня Кошкіна нарекла регіоналів «безпредільцями», незважаючи на належність Костя Бондаренка до оточення Віктора Януковича.
Паплюжити ЮВТ стало непристойним – навіть Борис Кушнірук зараз цим не займається
Володимир Цибулько недавно був приєднався до регіоналів – але подався назад.
Мовчить Бродський, Видрін запевняє, що вже чотири місяці не був на Банковій, де приймають стратегічні рішення.

Тому ми далів побачимо багато цікавого та трагічного.
Наприклад – для Лілії Фролової та судді Кірєєва.

http://svetiteni.com.ua/9723-na-cherz-vtecha-tushok-u-zvorotnomu-napryamku.html

Після вироку ЮВТ. «коктейль Молотова" та оптична гвинтівка?

  • 13.10.11, 23:31
Після вироку Юлії Тимошенко. Наступні кроки – «коктейль Молотова» та оптична гвинтівка?Ніхто не забув – ЯК ми святкували 20-иріччя Української Незалежності – під наглядом та патрулюванням силовиків.
Влада і суспільство дограються… 
1. Сьогодні силовики та їх начальники були дуже налякані: їх було так багато, що я навіть не став рахувати кількість автобусів на Хрещатику та на вулиці Богдана Хмельницького. Щоправда - нарахував три автозаки: один – у дворі Печерського суду, два – на вулиці Богдана Хмельницького. 
І усюди – «Беркут», «Грифон», просто міліціонери… 
Якщо хто знає чи пам’ятає – до внутрішнього двору Печерського суду веде арка. Так от: сьогодні суд над Юлією Тимошенко відбувався без народних депутатів, будь-якої публіки взагалі – лише журналісти, яких було багато та вони заповнили вщерть увесь цей малий зал. 
Нас перевіряли 
- у вході біля арки
- всередині внутрішнього переходу арки
- заблокували в частині внутрішнього двору самого суду з трьох боків
- потім по одному пропускали (чи не пропускали з кільця до дверей вже самого суду
- реєстрували в холі суду
- потім обшукували та перевіряли на металеві предмети наші кишені. 
Тільки після цього вже нас пустили на другий поверх до суду – вже без перешкод. 
Вирішував, кого пускати, кого ні – Володимир Поліщук – прес-секретар Київської міліції!
(Як там справи з поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову владу?). 
Чому представник влади виконавчої не пускав представників влади законодавчої? Адже народні депутати мають право безперешкодного проходу будь-де?
Що робить представник виконавчої влади у владі судовій та чому обшукують чи не пускають людей на відкрите судове засідання? 
Але цього замало: під час виголошення вироку (нічим не відрізнявся від обвинувального висновку прокурорів) нікого не випускали з судової зали? 
На таке судове засідання «запросили» аж 30 (тридцять) грифонівців. Від кого – від вже обшуканих журналістів? 
До речі, Поліщук вирішив, що мені можна пройти – і я пройшов. За мною, здається, пускали лише двох чи трьох журналістів. Інша публіка (депутати, наприклад, змогли пройти лише у двір суду – не далі. 
І усюди – «беркути» «грифони», прості міліціонери – у декілька рядів. 
Ось так судили одну жінку, яка зараз не займає жодну державну посаду та не є кримінальною злочинницею!
І ви говорите – що ця влада проведе чесні парламентські вибори?
Маючи такий жах перед однією жінкою?

2. Зал був набитий під зав’язку – я стояв за штативами камер, мені нічого не було видно – і я вирішив, судячи з промови Кіреєва, що він веде до обвинувального вироку, а слова Юлії Тимошенко – не надасть. До того ж, знаючи нашу шановану ЮВТ, я приблизно знав, що вона скаже – і заздалегідь був згодним з тим, що вона скаже. 
Головні події відбувалися саме не в самому суді – а біля суду. Я пішов назовні – і стикнувся з тим, що мене спочатку не випускали з арки на вулицю (!).
Але якось владналося – беркутівці створили мені почесний коридор, щоб я пройшов. 
Шкода, що такої почесті ніхто не бачив…

3. Далі відбувалося інше: я чекав проголошення вироку – яке міг взяти вже від дружини, яка спостерігала читання вироку по телевізору. Я відчував, що люди це не подарують – і вирішив прийняти участь в штурмі шеренги «беркутівців», які вишикувалися для захисту автозаку з ЮВТ від мітингувальників. 
Треба сказати, що таких навал було чотири, я прийняв у них участь, і тиснув разом з хлопцями. Перед цим Олександр Данилюк закликав жінок, дівчат та слабких відійти назад. Я до них не належав – тому вважав нечесним відходити. 
На цей раз подвиг афганців повторити не вдалося. Лише зірвали каску з одного надто одягненого «беркутів ця». Вона пропливла наді мною – я навіть її торкнувся рукою – вона попливла далі…
Не тільки ж нашому президентові зривати головні убори!

4. Як ми сказали – прорвати заслін не вдалося. 
Але я не в розпачі: не було ненависної мені «карнавальності» з часів Помаранчевої революції. 
Була загальна злість і відвага. Але не було організації та вміння саме для такого роду дій. 
Шкода, що наші громадські рухи принципово розрізнені – підприємців, вчителів, афганців, прибічників Юлії Тимошенко… 
А наш супротивник – єдиний1 та консолідований. 
Зрозуміло, що кількість переходить у якість – коли вже міліція не може принципово впоратися з народом у захисті диктатури. 
Проте до цього ще треба дожити – та дорозвинутися. Отже – період локальних рухів протесту потрібен для тренування нашого активу. 
На виборах без вибору це згодиться.
До речі – розповсюджували уривок з твору Сергія Жадана – інструкцію по виготовленню «коктейлю Молотова». 
Цікава кулінарія…

5. Ми вже не раз писали, що режим Януковича – випробувальний стенд на вошивість українського суспільства. 
Що ж показали «випробування» сьогодні?
Ми пам’ятаємо, що говорив геній, нехай і злий, стратегії і тактики революції Володимир Ленін: «Є лише дві реальні політичних сили:
- держапарат
- мільйонні маси народу. 
Все. 

6. Отже – влада нарощує силу свого репресивного апарату, а опозиція мусить долучати до революційної боротьби мільйони людей – щоб стати вагомим фактором у реальній політиці. 
Ми розуміємо, що залучення до боротьби мільйонів людей – дуже тривалий та важкий процес, який має дуже значний чинник непередбачуваності. Тобто тут багато чогось спонтанного, самоплинного, стихійного. Є певні хвилі народних настроїв, які ми повинні відчути (це добре знають поети та філософи) та використати. 
Але у підготовці до революційних подій потрібен «актив», тобто мобільна революційна меншість, яка здатна у зручний історичний час ОЧОЛИТИ стихійний народний рух. 

7. Бунт перетворюється на революцію, коли стихійний народний натовп беруть під власне керівництво саме організовані та мобільні революційні активісти з «середнього класу», буржуазії чи інтелігенції. 
Мені дуже не подобається провокатор Дмитро Корчинський, але він правий, коли він дорікає бютівцям та іншим опозиціонерам, що вони більше надіються на Захід, ніж на власний народ. 
Зараз суворий вирок Юдії Тимошенко на 7 років – означає, що ми усі іспит на вошивість НЕ витримали. 
Дали її засудити, а потім надіємося на санкції Заходу до наших можновладців. 
Сором, та шлях до поразки. 
Так що не «слава Україні!», а ганьба Україні – що здає своїх керівників опозиції. 

8. Якщо почитати сайти та матеріали чеченських, кавказьких опозиціонерів, звернутися до досвіду арабських революціонерів – вони з самого початку НЕ зверталися до Заходу!
Той зразу навіть розгубився: арабські революціонери хотіли західних цінностей демократії та заможності, не звертаючись при цьому до самого Заходу!
Громадянське суспільство України САМЕ повинно пройти власний шлях визволення. Лише ПІСЛЯ цього Захід допоможе нам, які революціонерам Лівії. 
Після, а не до! 
Тобто, зараз «м’яч» на боці українського громадянського суспільства. 
Саме рух громадянського суспільства визволить Юлію Тимошенко – незважаючи на політичних повій з FEMEN – ніщо інше. 

9. Навіть Європейський суд. Якщо Європейський суд її виправдає – її просто вб’ють! Вже поза гратами в’язниці. Не знаємо цілком, що вирішив Комітет Руху Опору Диктатурі – але прийняти участь у парламентських виборах ПОТРІБНО. Навіть, якщо для цього потрібно вести холодну (чи не дуже) громадянську війну. Тобто, до спостерігачів та журналістів треба додати групи самозахисту. Якщо силовики захищають кримінальних злочинців – самі люди мусять захищатися від тотальних фальсифікацій на усіх етапах виборчого процесу. 
Ми вже писали, що вибори відбудуться лише в атмосфері народної революції – або не відбудуться зовсім. Якщо вирішили, що влада Януковича – злочинна та «недоговіроздатна» - треба рішуче боротися за її усунення де тільки це можливо. 
НІЯКИХ звернень до неї. 
Тільки до народу!

10. Я намагався за старою соціологічною звичкою прозондувати – чи співвідносять люди заходи силовиків біля Печерського суду – з такими ж самими під час парламентських виборів? 
У мене було таке враження, що не тільки журналісти – але навіть самі народні депутати бютівці ще не задумуються про долю, атмосферу майбутніх парламентських виборів на усіх 33 тисячах дільницях.

Я ж весь час думав про те, що кожного з наших народних депутатів бютівців та дружніх нунсівців можуть просто зняти з виборчих перегонів, і швидко перетворити з державних діячів на в’язнів. А потім, наступним разом нас вже будуть хапати, взагалі зекономивши на захисті, судових засіданнях, пришвидшуючи шлях від арешту до вироку. Звинуватили ж адвоката Сірого, що той «затягував судовий процес». 
Завтра це чекає КОЖНОГО з нас. 
Але ЧОГО чекати владі від НАС? 
Це – головне питання.
http://svetiteni.com.ua/9575-pslya-viroku-yulyi-timoshenko-nastupn-kroki-kokteyl-molotova-ta-optichna-gvintvka.html

Юлия Тимошенко – не Жанна д`Арк и не Георгий Димитров

  • 13.10.11, 23:12
Юлия Тимошенко – не Жанна д`Арк, не Георгий Димитров, а… Николай Чернышевский!Нацистский суд был справедливее Печерского Януковича
а… Николай Чернышевский!Нацистский суд был справедливее Печерского

ЯнуковичаВсе почему-то сравнивают приговор Юлии Тимошенко то с процессом Жанны д’Арк, в смысле сожжения на костре, то с процессом Георгия Димитрова в Германии. 
На наш взгляд – процесс Юлии Тимошенко не похож ни на средневековый процесс Жанны (её не сожгли), ни на процесс Георгия Димитрова – нацистский суд оказался честнее суда Януковича, так как Георгия Димитрова оправдали. 
Но никто ещё не сравнивал процесс с судом над… Николаем Чернышевским, лидером революционных демократов. 
Тут сходство почти полное: В 1862 году Николая Чернышевского арестовали как руководителя революционеров, в 1864 году его приговорили к каторге. 
Но и доказательства, и свидетельства пришлось подтасовать – точь-в-точь как прокурорам Януковича. Николай Гаврилович был очень хорошим конспиратором. 
Что было дальше?
Несмотря на то, что Александр ІІ был освободителем крестьян и не крал шапки у прохожих, вообще не был коррупционером – на него начали охоту революционеры-террористы. Образ Николая-мученика (не путать с Николаем-Угодником!) вдохновлял революционеров на смертельную борьбу с царём – пока того не убили 1 марта 1881 года после семи попыток покушения. Первое покушение Сергея Соловьёва на царя было в 1865 году 
Если со стороны царя было мало сходного с Януковичем – то с революционной стороны – у Николая Чернышевского есть общее с Юлией Тимошенко – оба глубоко образованны и мужественны. 
Если Юлию Тимошенко обвиняют в том, что та, как бизнесвумен имеет грешки и перед государством и перед обществом – то Чернышевский якобы безгрешен с «бизнесовой» стороны, которая часто-густо требует идти на компромиссы с проклятой властью. 
Нужды нет: у революционных демократов, видно было лучше развито «разделение труда»: роль революционного финансового и информационного спонсора играл другой человек – главный редактор журнала «Современник» поэт Николай Некрасов. Тот был очень зажиточным человеком, даже миллионером – поэтому давал спокойно творить сначала Белинскому, потом тому же Чернышевскому как главе критического отдела журнала. 
Но все обвинения в «предательстве», «отступничестве» и даже подлости(!) пришлось пережить именно Николаю Некрасову как деловому человеку, а не поэту. Вместе с финансовыми удовольствиями он принял и грех на душу, и хулу от собственных недальновидных соратников. 
Но можно смело сказать, что без содействия Некрасова не было бы не только Чернышевского-критика и учёного, но и доброй части классической русской литературы. 
Юлии Тимошенко пришлось САМОЙ финансировать свою собственную революционную деятельность. 
Сама олигарх, она начала борьбу против олигархии как разрушительной силы постсоветского пространства. Она не так зарабатывала, как ТРАТИЛА на демократическую деятельность – заслужив проклятие продажных политологов-сплетников и продажных недалёких журналюг. 
Она заработала священную ненависть целого украинского политикума – самой своей фигурой обозначая личностную ничтожность своих противников. Ведь это именно она экспроприировала Суркиса и Медведчука, добыв ресурсы на социальные выплаты ограбленному населению. 
Напрасно, наверное… 
Между тем именно благодаря деятельности Юлии Тимошенко Украина отличается и от России и от Белоруссии вообще. 
Как в своё время неоценённой осталась роль и Николая Некрасова в судьбе Николая Чернышевского.
Не как поэта, а как главного редактора и владельца «Современника» и после – «Отечественных записок». 
Хотя как поэт – он вдохновлял тех, кто шёл вослед Чернышевскому:
Умрёшь недаром
Дело прочно
Когда под ним струится кровь…
Короче – если нет настоящего диалога общества с государством – обратная связь восстанавливается с помощью бомб, пистолетов и прочих приятных вещей. 
А режим Януковича сознательно хочет ликвидировать свободные честные выборы – не думая, к ЧЕМУ это может привести. 
Ведь с античных времён известно – демократия устанавливается ВЫНУЖДЕННО – чтобы избежать гражданской войны. 
Как только с 1907 года изнасиловали выборы в Государственную Думу – революционное движение пошло по непарламентскому пути… 
Этот скорбный путь повторения прошлых ошибок и трагедий Украине придётся пройти ещё раз – пока не научимся усваивать уроки истории. 
Юля пока что приносит себя в жертву невыученной украинской истории. 
Украина должна чему-то научиться, несмотря на ничтожность ющенок-забужек-монтянок… 
Пока другой героической фигуры не видно.