Вчора були три акції:
1. Продовження Акції голодування «чорнобильців» в Маріїнському парку навпроти Кабміну
2. Акція «Переоблік» з боку «Вперед» існуючій владі не тільки в Києві, але й і в регіонах
3. Мітинг біля Майдану на Хрещатику, присвячений 20-иріччя Референдуму про незалежність та виборам президента незалежної Української держави.

В усіх цих акціях досить багато сумного – але зростання протесту народу – явне. Шкода, що при цьому відстає осмислення подій. Але це – цілком природне та передбачуване явище.

Наша справа – тверезо дивитися не лише на плинність подій, але й торкатися самої їх суті.
Отже, спостереження доводять, що ряд акцій, незважаючи їх популярність не мають на сьогодні ніякого сенсу, інші необхідні, але більшістю людей ще не усвідомлюються.

1. Отже – є багато проектів мирного переходу до демократичного ладу – але на сьогодні жодного мирного виходу з тоталітарної системи не проглядається. Із золотого унітазу можливо пересісти лише на парашу. Без варіантів. Тому опір влади народу буде відчайдушний. Подивимося на Південну Осетію, там пишеться завтрашня історія України.

2. Влада Януковича НІКОЛИ добровільно не відпустить Юлію Тимошенко із в’язниці. Теж без варіантів. Тому її та Юрія Луценка треба ВИЗВОЛЯТИ. Вони – не ув’язнені, а полонені, заручники диктатури. Вони можуть лише взяти в полон нових кращих опозиціонерів

3. Боротьба з диктатурою неможлива доти, поки ми не позбудемося з власних лав безумців, провокаторів та мнимих союзників. У першу чергу – парламентських «тушок».

4. У першу чергу ми повинні виграти інформаційну війну – особливо у так званих «об’єктивних» інтелектуалів на службі влади. Ми надрукували списки тушок. Час друкувати списки явних та прихованих союзників диктатури у ЗМІ

5. Дії опозиції обмежені у часі: бажано повалити диктатуру ДО початку голосування та підрахунку голосів. Це – до 28 жовтня 2012 року

6. Диктатура поглинула усіх своїх союзників, тому вона консолідована навколо Януковича. Опозиції теж треба мати єдиного лідера та єдину опозиційну організацію. Це, безумовно, «Батьківщина» та Юлія Тимошенко. Але партію треба очистити та реформувати «на ходу».
Важко, але необхідно. «Інші» - не об’єднуються, а лише приєднуються

7. Потрібно не лише позбутися тушок, безумців та провокаторів, але й нейтралізувати силовиків Януковича. Нам потрібна не так пряма підтримка, як саботаж при виконанні репресивних наказів, ігнорування наказів. Цеп силовиків потрібно проривати – але спочатку знаходити тих, хто САМ цей цеп розімкне.
Ідеал: диктатора позбавити збройної охорони.

8. Проте до того часу треба розглядати силовиків як служителів диктатури, а не власних співгромадян. Вони – нам чужі, якщо служать кримінальній владі. Гасло «міліція з народом!» тимчасово треба зняти – але роблячи усе, що це було.

9. Не треба надіятися навіть на афганців – вони, як звичайні громадяни, поділені по ідеологічним, політичним ознакам і не мають рис консолідованої дисциплінованої сили. Військові завжди сильні ЛИШЕ при зовнішньому політичному керівництві. Але для цього сама політична сила повинна бути консолідованою та дисциплінованою.

10. Якщо влада захопила та тримає заручників та полонених – ми в принципі не можемо мирно співіснувати з такою владою – тим більше, що вона не користується підтримкою народу майже в усіх регіонах України.
11. Ми для перемоги повинні забути, що ми підприємці, афганці, чорнобильці, наймані працівники. Ми усі – громадяни України, яку окупувала тоталітарна кримінальна влада. Від якої нас повинні звільнити саме українські громадяни, не ділячи себе на певні верстви.
Бо у нас лише один вибір: або держава-притон – або нормальна європейська демократична держава. Цей нічний загальноукраїнський кошмар повинен припинитися.

С.О.
http://svetiteni.com.ua

Соціальний розрив, утворення якого в Україні тривало два десятиліття, здається, досягає свого апогею. Цього тижня на тлі соціальних протестів і заяв уряду про те, що коштів на соціальні виплати немає, дуже контрастними виглядали три новини:

— Інформація сайту «Наші гроші» про те, що депутатам Верховної Ради закупили 485 ноутбуків на загальну суму 5,49 млн. грн. Кожен комп’ютер вартістю 11,3 тис грн. має встановлену пам’ять не менше 4 Гб і діагональ монітора 23 дюйми.

—  За повідомленням того самого сайту, управління капітального будівництва Донецької міськради 21 листопада за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Тріол-Авто» на придбання автомобіля «Volkswagen Passat Limousine B7 Comfortline» вартістю 324 тис грн.

— Видання «Коментарі» склало рейтинг найдорожчих автомобілів України і підрахувало, скільки «грошей щодня їздить по дорогах країни». У список моделей було відібрано 42 позиції, кожна вартістю від 100 тис.дол., які офіційно продаються в Україні. На офіційний запит до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України, «Коментарі» повідомили, що станом на 8 листопада 2011 року в Україні зареєстровано 109 347 машин, які відповідають заданим ціновим критеріям. Тільки в Києві зареєстровано понад 30 тис. VIP-авто, і на столицю припадає «левова частка» найбільш «фешенебельних» машин.

Треба сказати, що у потуранні феномену неконтрольованої жадібності чиновників великою мірою винна журналістика, яка довгий час просто закривала очі на подібні факти. «Політики виховуються, — вважає Максим СУХЕНКО, шеф-редактор програми «Гроші» (телеканал «1+1»). — Якщо ви візьмете цуценя, то воно починає шкодити в будинку, а ви його виховуєте протягом певного часу, докладаючи певних зусиль. Так само і з політиками. Коли вперше, вдруге станеться так, що впійманий на хабарі позбудеться своєї політичної або чиновницька кар’єри, це буде прецедент і сигнал для решти. Зокрема, такі країни як Великобританія живуть правовим прецедентом, тобто їхні політики виховані негативним досвідом своїх попередників. Якщо журналістика не звертає на це уваги (а крім нас нікому), якщо громадськість вважає, що це нормально, тоді політики продовжуватимуть так робити і ставатимуть дедалі нахабнішими. Якщо журналістика звертатиме на це увагу людей (а журналістика є тим першим кроком), люди будуть якимось чином реагувати, тоді справді виникне поняття зворотного зв’язку чиновників із суспільством. Можливо, нарешті за весь час існування нашої держави вони зрозуміють, що є реакція на їх вчинки. Ця робота, безперечно, потрібна, і нам дуже приємно, що реакція на наші сюжети є. Часом доводиться робити по три, чотири, п’ять матеріалів. Тому, коли журналістика буде більш наполеглива, коли ми будемо доводити все до логічного кінця, тоді чиновники реагуватимуть».

Про походження феномену жадібності українських чиновників ми говоримо з істориком філософії, психології і психіатрії, доцентом Національного університету «Києво-Могилянська академія» Вадимом МЕНЖУЛІНИМ:

— Звужувати таку загальносуспільну проблему виключно до жадібності чиновників — дуже велика помилка. Якщо не розглядати це крізь призму звичок і настроїв усього народу, то можна до безкінечності звинувачувати одних чиновників і навіть позбавляти їх волі за якісь зловживання, а на їх місце з народу приходитимуть нові люди, які ставатимуть такими як і ті. Те, що ви делікатно називаєте неконтрольованою жадібністю, насправді є одним із стрижнів «суспільної угоди», яка виникла в усьому пострадянському світі, можливо, за винятком прибалтійських країн. Пострадянські країни знаходяться в полонії ілюзії про те, що антикомунізм, тобто подолання «совка», — це орієнтація на багатство, на власність. В принципі, це правильна гадка, оскільки комуністична ідеологія репресувала природне тяжіння людини до власності і заможності. Радянська система через те і загинула, що в останні десятиліття свого існування її еліта припинила відтворювати комуністично-аскетичний ідеал у ставленні до багатства (скажімо, як це ще було у Сталіна — одна шинелька і одні чоботи). Саме через культ споживання почалася деградація радянських еліт. А за часів Перестройки настанова на отримання матеріальних задоволень була легалізована і сприйнята усім суспільством (за винятком якихось маргіналів!) — як я вже казав, як суспільна угода: що таке шлях від совка? — це шлях до заможності. Ця ідея була сприйнята дуже буквально, що породило надмірний культ споживання.

Є ще одна глобальна проблема, яка виникла теж унаслідок «боротьби з совком»: стало модно робити все заради друзів, родини, заради любих діточок. Радянська ідеологія казала: кумівство, сватівство, просування своїх дітей — це корупція. А тепер в уявленні народу про те, як потрібно долати «совок», склалася думка, що треба робити все, «заради діточок», для них треба накопичувати. Тут така психологія: для себе можна обмежитись певним достатком, а для дітей і онуків треба накопичувати ще і ще: ще квартиру, ще дачу, ще машину... В нормальній правовій державі, якщо дитина вчинила не по закону, батьки сподіваються винятково на суд і його справедливість. Українські батьки обов’язково шукатимуть можливість дати хабаря, тільки щоб «врятувати» дитину.

Чиновники — це дзеркало нашого суспільства. Подолати ці комплекси можна лише нищівною критикою культу споживання: придбання божевільно дорогих авто, які, здається, вже тільки для нас і виробляються, ноут-буків... Соціальна критика має лунати через ЗМІ, а мас-медіа, навпаки, рекламують гламур і глянець. Таким чином хвороблива ситуація в народній свідомості тільки поглиблюється. Було вже чотири президенти, а скільки прем’єр-міністрів, губернаторів, депутатів — а логіка одна! Багатство — єдиний сенс життя, а не справедливість, не визнання за професійною гідністю... Великою мірою усвідомлення того, що жити далі з цими цінностями просто небезпечно, залежить від харизматичних особистостей — можливо, в ЗМІ чи літературі, мистецтві, політиці. Потрібні харизматичні фігури аскетичного типу, які протистоятимуть популярному образу «ожиріння». Але, звичайно, ця фігура може й не з’явитися і ми можемо скотитися в постолігархічну дійсність, у такі собі болота.

— Якщо говорити про загальносвітовий контекст. Інтелектуали всього світу сьогодні говорять про кризу капіталізму і постмодерну. Як Україна, зі своїми пострадянськими комплексами, вписується в ці глобальні процеси?

— У мене є досить екстравагантна думка про те, що Україна — антиформатна, антитрендова країна. Ми завжди не в тренді. Григорія Савича Сковороду світ ловив, але не впіймав, бо він завжди був в іншому місці — не там, де всі. Так і ми. Вважається, що це наша слабкість: у нас усі процеси відбуваються із запізненням, поки у нас щось відбудеться, то на Заході вже нові віяння. Можливо, саме в цьому і є наш шанс? Як говорив один із наших лідерів, «пройти між краплинами». Так, фінансовий або пізній капіталізм, артефактом якого є культура постмодерну, стоїть на межі. Чи виживе він і відповідна культура, невідомо. Але мені здається, що саме те, що Україна істотно відстала, в цьому випадку може піти їй на користь. У нас ще не забуті уявлення про те, що таке виробництво (а той капіталізм, який зараз в кризі, забув про це, він виробляє здебільшого фінансові і інформаційні симулякри). Тому у випадку повернення до нової індустріальної моделі суспільства, ми отримуємо шанс.

Ольга РЕШЕТИЛОВА, «День»

Київ – Перспектива членства в Європейському Союзі – стратегічний вибір України. І за останні 15 років цей вибір незмінний попри те,  хто очолює уряд і хто працює в країні її Президентом. Незадовго до анонсованого грудневого саміту Україна – ЄС, на якому має йтися  про угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі, актуалізуються питання: а навіщо Євросоюзові Україна та навіщо Україні Євросоюз?
 
Питання гострі, як обопільно гострий меч, який може розрубати «гордіїв вузол» проблем, що ховаються за словами «можливий статус кандидата».
 
То які ж можливості відкриваються перед Україною, якщо вона зробить крок у бік ЄС та їй зроблять крок назустріч? Винісши за дужки питання, навіщо Євросоюзові Україна, поміркуймо, навіщо Україні Євросоюз?
 
Спроба покинути роздоріжжя
 
Прадавні казки наче закодували українцям можливість вибору на століття, коли «ліворуч підеш – голову втратиш, праворуч – долю, а прямо – назад не вернешся». Проте завжди стояти на роздоріжжі, звідки не проглядається майбутнє, неможливо: скінчився час на роздуми. А, послуговуючись реальною термінологією, слід визнати: Україні пора визначатися з дорогою, по якій іти.
 
Громадяни її при цьому розділені: одні надають перевагу відносинам з Росією, інші вважають пріоритетними відносини з Євросоюзом. Кількість прихильників проросійського напряму донедавна була впродовж багатьох років стабільно вищою. Та цього року, починаючи з квітня, спостерігається приблизно однакова кількість прихильників обох напрямів. Про це свідчать результати досліджень Центру Разумкова, які проводилися з 2000 по жовтень 2011 року.
 
Примітний приклад: у листопаді 2009 року 50,9% респондентів із Центрального регіону надавали перевагу відносинам із Росією, а 25,9% – з країнами ЄС; у жовтні 2011-го ситуація змінилася: 47,7% мешканців регіону вважали пріоритетним розвиток відносин з ЄС та 29,1% – із Росією. Європейський напрям підтримують молодші, до 50 років; старші – здебільшого прихильники проросійського напряму руху.
 
Експерти схильні вбачати причини змін у тому, що велика частина населення країни розчарувалася в можливості паритетних, плідних стосунків з Росією на декларованих засадах дружби, рівності й правди.
 
Тож необхідність зійти з роздоріжжя усвідомлює все більше людей. Але ті з них, хто уявляє собі, що перспектива вступу до ЄС відразу змінить їхнє життя на «по-європейському райське», теж можуть бути розчаруватися невдовзі. Річ у тім, що шлях України в Євросоюз передбачає зміни поступові й неоднозначні. І ціна питання – не миттєве зростання зарплат і якості життя.
 
А що ж тоді головне?
 
А що ж головне? Перш ніж відповісти на це питання, слід пригадати дещо: те, що до 17-го століття Україна вже була частиною євроцивілізації. Хоч і була її маргінесами, але перебувала в європейському цивілізаційному просторі.
 
Відтоді все змінилося. Країна, в силу історичних та інших обставин, втрапила в інакший цивілізаційний простір. Дуже специфічний – спершу Російська імперія, потім СРСР, тепер – вплив сучасної Росії та наявність у менталітеті горезвісного вірусу «совка». Цей простір не був альтернативою, він був безальтернативним. І позбутися його тенет, або, кажучи відверто, цивілізаційної ями, в яку втрапила Україна так надовго, можна саме шляхом повернення до європейської цивілізації.
 
Чому слід вибиратися з такої ями, пояснювати, мабуть, не потрібно. Як і – чому варто долучитися до європейських цінностей?
 
Переваги європейської цивілізації
 
Європейські цінності – то передусім правова свідомість, домінанта права, правова захищеність громадянина і суспільства. (Історія наводить безліч прикладів, коли у європейських країнах з 18-го століття й найбідніші наймити могли оскаржити панське ставлення до себе в суді та домогтися справедливості. Тим часом барчуки в Російській імперії, до якої входила тодішня Україна, безкарно розважалися полюванням на людей. Згадується різниця в цінностях ще й тому, що і в 21-му столітті, уже на теренах незалежної України, «лозінські» розважаються, полюючи на людей).
 
Європейська цивілізація – це громадянське суспільство, зі свободами та пріоритетом прав людини. Громадянське суспільство дає змогу сформувати відповідальну і ефективну владу. Таку, яка не може собі дозволити розкішних палаців із золотими унітазами чи подібного демонстративного й апріорі аморального «банкету під час чуми» – посеред злиднів, які обсіли мільйони «підвладних» . Євроцивілізація дає змогу сформувати й ефективну економіку, основою якої є конкурентність і креативність.
 
Шлях євроінтеграції для України – це єдиний шлях повернення до європейської цивілізації, з усіма її цінностями. А ще – повернення й до християнської цивілізації. Не декоративно-ритуальної, а – з морально-етичною домінантою. (Без альтернативи так званої «гундяївщини»). Хоч це питання окреме.
 
Примарність перспектив і безперспективність зволікань
 
Чим ближче до грудневого саміту Україна – ЄС, тим більше виникає питань: чи відбудеться саміт, чи буде присутній на ньому Президент України Віктор Янукович, чи справді хоче Європа європейських перспектив України, чи буде Україна наполягати на фіксації європейської перспективи в угоді про асоціацію з ЄС…
 
Експерти моделюють сценарії розвитку подій. Є й скептики – вони ставлять питання: «А в який ЄС хоче Україна?». Мовляв, сьогодні в Євросоюзі досить своїх проблем, і факт подальшого існування ЄС виглядає сумнівним, бо можливий крах євро і розпад ЄС на співмірніші за економічним статусом союзи…
 
А європейські політики не втомлюються наголошувати: перспективи України залежать від неї самої. Від політики її зверхників і волі народу, який має усвідомити, що євроінтеграція – найкоротший і найефективніший шлях до модернізації країни.
 
Слід при цьому розуміти, що євроінтеграція – не миттєва панацея, коли після підписання документів про асоціацію все зміниться – на краще і назавжди. Варто замислитися над вимогами, які виставляє до України Євросоюз. Над тим, як на них реагують декотрі українські політики та посадовці.
 
ЄС вимагає – не красти, позбутися корупції, не знущатися з власних громадян, дати їм правовий захист (не зразка українських сумнозвісних судів), бути цивілізованими людьми. Звісно, це непросто. Але це єдиний шлях.
 
Хоч у цивілізаційній ямі багато кому з українських очільників зручно й затишно, але ця яма не має майбутнього. Навіть і для них, що й казати про багатомільйонну решту – народ.
 
Надія Степула – письменниця, журналістa

Своє професійне свято українські прокурори відзначили з розмахом. Кореспондент ТСН Ольга Василевська стала випадковим свідком веселощів українських чиновників.

1 грудня, у День працівників прокуратури, близько 16 години до одного з найдорожчих клубів столиці – Byblos, на вулиці Артема – почали з'їжджатися поважні гості. Парковка закладу була забита «мерседесами», «лексусами» та «бмв», які охороняла міліцейська машина.

Близько 30 прокурорів з усієї України влаштували собі приватну вечірку. Стіл їм накрили у «кінозалі» клубу. Варто зазначити, що середній чек у цьому закладі із випивкою складає близько 5 тисяч гривень, без неї – 2 тисячі. Зрозуміло, що прокурори гуляли не «на суху».

У прокурорському меню цього дня, за словами одного з офіціантів, було: фуа-гра (для прикладу, фуа-гра з ананасом у ягідному соусі, як зазначено у меню закладу, коштує 229 гривень), ніжка кролика («ніжка кролика с овочами по-прованськи» - 197 гривень), котлети по-київські («котлета по-київськи з картопляним пюре» – 95 гривень), морепродукти (« мікс морепродуктів з лимонно-ікорним соусом» – 367 грн) та елітна випивка.

Як з'ясувала кореспондентка ТСН, свято організовував для «своїх» сам перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Він же і замовляв музику. Ще з творчого вечора Яна Табачника відомо, що Кузьмін є справжнім шанувальником шансону – тоді він несподівано сів за рояль і «збацав» відомий блатний хіт «Мурка». Відомий акордеоніст, вочевидь, зробив алаверди: і заспів на прокурорській вечірці.

А хедлайнером святкування став відомий московський співак шансону Євген Кемеровський, який виконав для борців зі злочинністю хіти «Амнистия», «Братва, не стреляйте», «Малява», «Матросская тишина», «Лиха беда начало» и «Поезд на Магадан».

Запросити Кемеровського на приватну вечірку, як з'ясував ТСН.ua у менеджерів співака, коштує в середньому 12 тисяч євро - 130 тисяч гривень (окремо сплачується проживання і проїзд його «групи супроводу» - звукорежисер, адміністратор, мінімум два музиканти).

Тож, за мінімальними підрахунками, прокурорське свято може коштувати близько 300 тисяч гривень – 5 тисяч за один рахунок помножити на тридцять прокурорів, плюс виступ Кемеровського за 130 тисяч... І це – якщо Ян Табачник згодився співати для «друзів» безкоштовно.

Наша журналістка представилася фанаткою Кемеровського і випросила у нього автограф. Поки той розписувався, Ольга запитала, чи є на вечірці Ренат Кузьмін, на що той відповів:

«Так, я ж тільки для нього тут і співаю!».

Гуляли прокурори до глибокої ночі.

http://tsn.ua/politika/prokurori-pogudili-u-naydorozhchomu-klubi-kiyeva-za-pidrahunkami-tsn-na-300-tisyach.html

++++++++++

От мене дуже цікавить, хто ж оплачував цю вечірку? якщо Кузьмін, то з яких доходів? Якщо приватні підприємці, то про яке правосуддя тоді може йти мова?

Комітет із питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України відмовився скасувати пільги для народних депутатів, як це було запропоновано у законопроекті Геннадія Москаля № 8300-1 від 14.04.2011р.

Нагадаємо, що законопроектом пропонувалося обмежити ряд пільг, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України», а саме:

– скасувати безкоштовний проїзд народному депутату по території України автомобільними, водними внутрішніми шляхами, а також усіма видами міського пасажирського транспорту, проїзд у приміських поїздах;

– скасувати право на безкоштовне користування залом офіційних делегацій аеропортів та аеровокзалів, залізничних вокзалів та станцій морських, річних вокзалів і портів;

– скасувати право на безкоштовний провіз ручного багажу, а також право на безкоштовне паркування автомобілів на всій території України;

– скасувати право на користування автотранспортом Верховної Ради, а також на безкоштовне забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування.

Крім того, законопроектом пропонувалося встановити ліміт норми витрат на одного народного депутата за рахунок бюджетних призначень тільки на проїзд залізничним і повітряним сполученням. Витрати, що перевищують встановлену норму, мали відшкодовуватися за власний рахунок народного депутата.

За словами Г.Москаля, головне науково-експертне управлінням Верховної Ради рекомендувало прийняти даний законопроект за основу.

«Однак Регламентний комітет, навіть не запросивши автора на засідання, прийняв підкилимне рішення повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи без права розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України», - наголосив народний депутат.

Неустановлена особа (дивитися примітку), будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу – посадовою особою Генеральної прокуратури України, вчинила перевищення владних повноважень за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України № 1190/2000 від 02.11.2000 року в Україні встановлено свято – День працівників прокуратури та визначено, що воно має відзначатися щорічно 1 грудня.

 В неустановлений час посадова особа Генеральної прокуратури України затвердила «План основних заходів ГПУ у 2011 році», який після затвердження набув обов’язкового характеру для виконання співробітниками Генеральної прокуратури України. Відповідно до затвердженого документа протягом 2011 року всі підрозділи ГПУ мали планувати свою роботу та зобов’язані були виконувати вказані в ньому заходи, а також передбачати фінансування на їх проведення…

 У подальшому, співробітниками… було підготовлено проект «Плану Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури»… та подано на розгляд, вивчення та затвердження посадовою особою Генеральної прокуратури України.

 Після розгляду та ретельного вивчення посадовою особою Генеральної прокуратури України затверджено «План Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури»… та передано на виконання до підрозділів ГПУ зазначених у вказаних документах.

 Пунктами… «Плану Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури»… передбачено… організувати урочисті заходи в Національній опері України та забезпечити проведення святкових концертів з відзначення Дня працівника прокуратури із запрошенням ветеранів органів прокуратури, керівників органів місцевого самоврядування та представників громадськості, …здійснення комплексу заходів щодо запрошення та перебування в місті генеральних прокурорів, прокурорів держав-учасниць СНД та прикордонних країн…

Також, було заплановано провести інші урочисті та святкові заходи, відповідно до визначених пунктів «Плану Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури»…

 Пунктами …«Плану Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури»… визначено необхідність для проведення урочистих зборів та святкового концерту підготувати програму святкового концерту … та забезпечити підготовку та укладення необхідних угод на оренду приміщень Національної опери України, художнє оформлення сцени, виготовлення вітальних листівок та програм святкового концерту…

 Таким чином, посадовою особою Генеральної прокуратури України відповідно до затвердженого нею особисто… «Плану Генеральної прокуратури України з підготовки та проведення в Національній опері України урочистостей з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури» було заплановано забезпечення комплексу заходів, направлених на організацію святкування 20-ї річниці Дня працівника прокуратури, які потребували належного фінансування за рахунок коштів державного бюджету, що виділялися на утримання ГПУ…

 22.10.2008 р. Кабінетом міністрів України, з метою прийняття заходів щодо запобігання фінансовій кризі… прийнята постанова Кабінету міністрів України № 943 від 22.10.2008 р. «Про економію бюджетних коштів, передбачених на утримання органів державної влади та інших державних органів.»…

 Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України № 943 від 22.10.2008 р. «Про економію бюджетних коштів, передбачених на утримання органів державної влади та інших державних органів», передбачено припинення з 01 листопада 2008 року використання коштів для проведення святкових заходів …і друкування продукції, не пов’язаної з виконанням завдань і функцій органів державної влади…

 Посадова особа Генеральної прокуратури України, достовірно будучи обізнана із заходами, що  вживалися (вживаються) в країні щодо запобігання фінансовій кризі, зокрема з прийнятими у зв’язку з цим нормативно-правовими документами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 943 від 22.10.2008 р. «Про економію бюджетних коштів, передбачених на утримання органів державної влади та інших державних органів» (та внесених до неї за період 2010-2011 років  дев’ятнадцяти доповнень – заявник) , у відповідності положень якої зобов’язана була діяти, а саме прийняти необхідні розпорядчі документи, або внести зміни до вже діючих розпорядчих документів чи їх скасувати з метою економії бюджетних коштів, зокрема запланованих на проведення святкових заходів.

 У той же час посадова особа Генеральної прокуратури України, діючи умисно, з особистих інтересів, невірно розуміючи інтереси служби, бажаючи задовольнити особисті амбіції та створити особистий імідж, усвідомлюючи протиправність своїх дій та перевищення службових повноважень, в порушення вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 943 від 22.10.2008 р. …вирішила здійснити святкові заходи з нагоди 20-ї річниці Дня працівників прокуратури з фінансуванням їх проведення за бюджетні кошти…

 Внаслідок вищевказаних протиправних дій, які полягали в перевищенні …владних повноважень шляхом видання відповідних розпорядчих документів спричинено… прямі матеріальні збитки державі …на суму, що є відповідно (ймовірно – заявник ) до пункту 4 Примітки до статті 364 Кримінального кодексу України тяжкими наслідками.

 Примітка: для зручного використання і значного прискорення кримінального переслідування установлених злочинців ( злочинця) в даній заяві дослівно викладені твердження з обвинувального висновку у кримінальній справі №49-3028 за обвинуваченням Луценка Ю.В. та інших, що містяться на сторінках 257-263. Дане обвинувачення затвердив перший заступник Генерального прокурора України Р.Р. Кузьмін 17 травня 2011 року.

 Відповідно до викладеного прошу:

-    порушити кримінальну справу, установити особу злочинця – посаду, прізвище, місце проживання, матеріальні цінності, яким злочинець володіє та інші фактичні дані, важливі для слідства;

-    обрати цій особі запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з метою скорішого визнання своєї вини і безумовного свідчення проти себе;

 -  вилучити у слідчого С.В. Войченка електронні файли кримінальної справи Луценка Ю.В. та інших для використання їх у кримінальній справі, що буде порушена за моєю заявою, з метою швидкого та невідворотного покарання злочинців.

 

01 грудня 2011 року.

Юрій Гримчак,

народний депутат, політична партія «Народна  Самооборона»

+++++++++++

Так для кого немає грошей в цій країні, і чому для цих рил вони завжди знаходяться?
абсолютне дзеркало звинувачення Луценка тепер лягає на Кузьміна і Пшонку !
Нещодавно Княжицький запросив в свою студію нашого славетного співака А. Кочергу, який хвалився тим, що Азаров його прийняв і обіцяв потурбуватися про національну оперу. Безумовно, шансон, який завдяки Кузьміну, прозвучав в цій святині національного мистецтва, дуже пасує до неї, а присутність кровавих катів-прокурорів навіює паралель з інститутом шляхетних дівчат (відома будівля на Інститутській, там було НКВС у 30-ті роки).

У Вищому адміністративному суді України перебуває ряд справ про позбавлення звань «Герой України» - поета Василя Стуса, пісняра Володимира Івасюка й диригента й керівника Української капели бандуристів ім'я Тараса Шевченко в США Григорія Китастого.
Відповідні позови подав мешканець Донецька Володимир Оленцевіч, що раніше судився за присвоєння Героїв Степанові Бандері й Романові Шухевичу. На думку Оленцевіча, всі нагороджені Герої України не можуть називатися такими, оскільки не були громадянами України.
Син командуючого УПА Юрій Шухевич переконаний, що Вищий админсуд ухвалить рішення щодо справи Стуса, Івасюка й Китастого на користь позивача. «Я не сумніваюся, що так і буде. Адже там аналогічна ситуація, як і в справі Романа Шухевича. Дві інстанції Оленцевичу відмовили, але він подав касаційну скаргу, і її задовольнили. Тепер слово за Вищим адмінсудом. І рішення його буде аналогічним, тільки дуже скандальним. Як бачите, це вже пішла справжня лавина», — сказав він.