Три України й один Страсбург

«Ми сьогодні кажемо не лише про Схід та Захід України, – виголошував у залі засідань голова комітету ПАРЄ з питань регламенту литовець Еґідіюс Варейкіс. – Є також Україна Тимошенко, Україна Януковича, Україна Ющенка... Чого ж доброго можна сподіватися від такої ситуації? В Україні спочатку чекають покращень від нового президента, затим – від нового прем’єр-міністра... Країна весь час чогось чекає. Я хотів би побачити єдину Україну: зі спільною політикою, спільним вектором державного розвитку... І якомога менше боротьби. Бо весь час боремося: з корупцією, з бідністю, з тим і цим...» Приблизно так зараз сприймають Україну в європейських інституціях.

УКРАЇНА ТИМОШЕНКО Політична група Європейської народної партії на сьогодні видається найефективнішим ресурсом упливу в Парламентській асамблеї Ради Європи. Під час зимової сесії, що завершила роботу 26 січня в Страсбурзі, її позиції підсилилися двома призначеннями: нового голови ПАРЄ француза Жана-Клода Міньйона та керівника Моніторингового комітету естонця Андреса Геркеля. Обидва активно підтримують ідею звільнення політичних в’язнів в Україні до початку парламентських виборів. Обидва особисто знають і не проти відвідати в колонії Юлію Тимошенко. «Ти не уявляєш, скільки грошей пропонували Геркелю в нашій країні, коли він був там доповідачем від Ради Європи! – розповідав знайомий азербайджанський журналіст. – Мільйони! Щоб припинив їздити, перестав так суворо критикувати. Але Андрес не зацікавився. Він тепер для Алієва ніби особистий ворог. А для нас, для тих, хто сподівається на зміну влади в країні, – очевидний моральний стандарт».

Проект звіту щодо України під час публічного обговорення в ПАРЄ не просто не втратив критичного імперативу, а й, навпаки, був підсилений поправками з вимогами, наприклад, «знайти всі наявні правові засоби, які є у розпорядженні президента України, щоб звільнити колишніх членів уряду й дозволити їм узяти участь у наступних виборах», або ж «запропонувати можливе застосування санкцій, якщо вимог Асамблеї не буде виконано». Це є очевидним наслідком згуртованості й внутрішньої солідарності «народників», із якими свіпрацюють українські БЮТ і НУ–НС. Ще одним аргументом на користь ефективності народників є те, що Євгенію Тимошенко, дочку колишнього прем’єра України, прийняли в найвищих кабінетах Страсбурга. Жан-Клод Міньйон, щойно обраний голова ПАРЄ, навіть вийшов із молодшою Тимошенко до преси. Згодом у розмові з Тижнем він наголосив, що його «дружнє ставлення до пані Тимошенко не змінилося» і що він вважає її «талановитою та непересічною особистістю». І голова ПАРЄ, і генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд погоджуються з визначенням «політичні в’язні» щодо колишніх українських урядовців, проти яких порушено кримінальні справи.

УКРАЇНА ЯНУКОВИЧА

«А що ви робите?» – поцікавився у члена української делегації в ПАРЄ Олексія Плотнікова один із представників опозиції, який супроводжував у Страсбурзі Євгенію Тимошенко. Депутат-регіонал хвацько визбирував зі столиків перед залою засідань примірники англомовного спецвипуску Тижня, присвяченого відносинам між Україною та Радою Європи. «Там є моя фотографія, – знайшовся регіонал. – Хочу подарувати на пам’ять друзям». На цьому пригоди нашого спецвипуску не закінчилися. Згодом перед залою засідань з’явився інший колекціонер, підозріло схожий на працівника постійного українського представництва в ПАРЄ. «Співпрацюємо з цікавою громадською організацією, – пояснила дівчина. – Впевнена, що цей журнал дуже стане в пригоді, вони там цікавляться тематикою Ради Європи». Примірники спецвипуску швидко розчинялися в повітрі, щойно ми їх підкладали на столики. Гра тривала аж до остаточного затвердження «українського» звіту. Було б нам радіти з несподіваної популярності. Проте інтуїція підказувала: провладні депутати вітчизняної делегації геть не хочуть, аби «не те, що треба» було донесено до членів ПАРЄ. «Я не певний, що оточення українського президента адекватно інформує його про зіпсовані відносини між Києвом та Страсбургом», – зауважив у приватній розмові постійний співробітник апарату Ради Європи. Відсутність діалогу з українською владою констатували чимало іноземних співрозмовників Тижня. «Ніхто не стане заперечувати, що я є другом України, – зазначив голова ПАРЄ Жан-Клод Міньйон. – Але нині виникли проблеми. Їх потрібно якнайшвидше вирішити». Ймовірні санкції щодо Києва для багатьох депутатів ПАРЄ є не більш ніж символом. Утіленням великого непорозуміння й тривалого розчарування Україною. Та водночас це й сигнал для політичних інституцій ЄС. Адже більшість держав–членів Ради Європи засідає в Європейському парламенті. Якщо група підтримки української опозиції на зимовій сесії спрацювала добре, то партія влади несподівано виявилася на самоті зі своїми проблемами. Коли слухали звіт, у залі майже не було постійних сателітів Партії регіонів – членів «Єдиной России» та провладних депутатів із Азербайджану. Не знайшлося їх і серед промовців під час обговорення документа. Не було аж так багато підписів від росіян і під проектами провладних поправок до резолюції ПАРЄ щодо України. «Кремль перехотів рятувати рядового Януковича», – жартував французький депутат. Щоправда, вірним союзником регіонів залишився Мевлют Чавушоглу, колишній голова ПАРЄ. В останню свою годину біля керма він зробив прощальний подарунок регіоналці Юлії Льовочкіній, яка замінила в моніторинговому комітеті Сергія Головатого. Зрозуміло, навіть за родинними зв’язками пані Льовочкіна є значно ближчою до Банкової, ніж колишній міністр юстиції, котрий, мов колобок, від кого тільки не пішов і до кого лише не заходив на вогник. Але до рівня впливу та контактів Головатого в Страсбурзі їй іще дуже далеко. Виступ Юлії Льовочкіної в залі засідань ПАРЄ видався бліденьким і непереконливим. Заперечувати політичні репресії обіцянкою вдосконалити Конституцію та ухвалити новий Кримінально-процесуальний кодекс – не аргумент. «Вони вже так робили за Кучми», – пригадав у розмові з Тижнем голова групи соціалістів у ПАРЄ, до речі, формально партнер регіоналів, Андреас Гросс. Тоді, як і нині, зміна теми нікого не переконала. Хоч би як старався міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заспокоїти керівництво ПАРЄ, що в Україні все не так погано, Тимошенко живе в умовах «тризіркового готелю», а МЗС не проти залучити іноземних лікарів до оцінювання стану її здоров’я, факт ув’язнення лідерів опозиції заважає порозумінню з очільниками Ради Європи. Пана Грищенка, який прибув із незапланованим візитом до Страсбурга й відвідав точнісінько ті самі кабінети, що і Євгенія Тимошенко, ввічливо послухали. Але не більше. Надто очевидним є регрес України в дотриманні стандартів правової держави.

УКРАЇНА ЮЩЕНКА

У Палаці Європи під час зимової сесії ПАРЄ дух Ющенка кружляв у залі й кулуарах не менше, ніж згадка про ненависну йому опонентку. Він став утіленням концентрованої втоми від України, яка не виконує своїх обіцянок, не поспішає з давно назрілими реформами й ставиться сама до себе так, ніби все, що з нею відбувається, її особисто не стосується. Символ утраченого часу... «Усі ми були зачаровані Помаранчевою революцією, – заявив у своєму виступі представник групи лібералів, депутат від Нідерландів Тіні Кокс. – Нині ж усім нам зимно від поновлення українського авторитаризму». Слово «розчарування» було, мабуть, хітом цієї сесії. У приватних розмовах та під час офіційних інтерв’ю чи не всі співрозмовники Тижня наголошували: як прикро, що ресурс Майдану було змарновано. Як шкода, що, маючи великий кредит народної довіри, попередник Януковича не здійснив важливих реформ і не вивів України на нові обрії… «Звіт відповідає реальному станові справ, – зазначив у розмові з Тижнем голова постійного українського представництва в Страсбурзі Микола Точицький. – Але цей стан склався не сьогодні, а впродовж усієї історії відносин України та ПАРЄ». Важко заперечити. Бо жодна українська влада ніколи й не збиралася, скажімо, реформувати адвокатуру та прокуратуру, підтягти до демократичного стандарту формат відносин між державою та громадянином. А навіщо? Олігархам і так добре заробляти свої непрозорі статки. А що Рада Європи аж захрипла закликати до реформи судочинства або до ухвалення Єдиного виборчого кодексу, то вона ж, як нагадав у інтерв’ю ТижнюКостянтин Грищенко, «як і будь-який наш міжнародний партнер, лише дає поради. Рішення залишаються за українською стороною, за українським парламентом». А парламент, схоже, й не збирається виконувати резолюцію ПАРЄ щодо України. Депутати від Партії регіонів, керівництво Генеральної прокуратури вже визначилися: поспішати нема куди. Ви собі рекомендуйте, а ми тут уже самі вирішимо.

tyzhden.ua