Рибачук: З Тимошенко всі вони – якісь нераціональні

Ви кажете, що ЄС – не вибір Януковича, але ж ЄврАзЕс - начебто теж не його вибір…

Янукович Європейський Союз собі уявляв майданчиком для гарного бізнесу. Адже ця влада позиціонується як влада прагматиків, тому вони досить швидко завершили складні переговори щодо ЗВТ. Тобто, коли є предмет торгу, вони досить швидко просуваються. Але Європейський Союз, який побудований навколо прав людини, верховенства права, відмовляється розуміти, приймати країну, в якій забороняються мирні демонстрації, де люди до суду сидять роками в тюрмах. Європейці не можуть ніяк втямити, чому, наприклад, Іващенко має зараз сидіти в тюрмі, а син прокурора, який вбив трьох жінок, за 17 тисяч гривень гуляти на свободі. Хіба це співвідносні речі?!

Також європейці не можуть втямити, як зараз через Адміністрацію президента проходять кандидати на мажоритарні округи, у тому числі, й від опозиції.

Та більше того, зараз влада намагатиметься формувати громадську думку про те, які погані європейці, які в них подвійні стандарти, яка в них криза… Мовляв, та ну їх, цю єврооінтеграцію, ось є тихе болото з сусідами. На такі статті вже виділені кошти…

Європейців також обурило те, що Янукович обіцяв на приватних зустрічах вирішення проблеми з опозицією: зміну законодавства і декриміналізацію статті. Про це мені говорили люди, які були безпосередньо на цих зустрічах.

А як в АП проходять відбір кандидати-мажоритарники?

Закон про вибори – це такий зговір між владою і опозицією. Мета – не допустити розкриття цієї системи, адже відкриті списки – коли ти забираєш можливість у партійних фюрерів продавати місця. Бо саме зараз визначаються місця в першій п’ятірці, хто буде в прохідній частині. А, як відомо, місце в прохідній частині коштує дорого: буквально й образно.

Якби вони довірили це робити громадянам, то це б повністю викрило гру під назвою «політичний бізнес». І кожного разу, коли я чую від опозиції, мовляв, якби ми не прийняли цього закону, то вони б прийняли той гірший... Це абсолютно різні речі, бо якби опозиція в один голос сказала, що вони не погоджуються з цим законом, то в них фактично було б право вето. Адже Венеціанська комісія сказала, якщо ви приймете закон про вибори без опозиції, то це не легітимно. Весь світ би сказав: ви не легітимні.

Європейський Союз вимушений вітати той факт, що закон про вибори отримав 366 голосів. А лідер опозиції Юля Тимошенко змушена обурюватися ганебним законом, щоб зберегти обличчя при поганій грі своєї фракції, пояснювати, чому фракція була змушена його підтримати. Зрозуміло, що в неї нема іншого виходу, але це дуже нерозумний аргумент для людини, яка може хоч якось аналізувати.

Як ви гадаєте, Янукович насправді боїться Тимошенко?

З Тимошенко всі вони - Кучма, Ющенко, Янукович - якісь нераціональні. Вона має на них якийсь екстрасенсорний вплив. Логічно пояснити їхні дії важко. Проте в результаті вони програють, бо Тимошенко – людина, яка розквітає в конфлікті. Їй потрібен конфлікт, бо вона тоді найкраща. У монотонній рутинній роботі вона на очах чахне. Це такий психотип людини.

Тому навіщо їм створювати для ЮВ такі умови, не зрозуміло. Янукович начисто програв громадську думку. Я щодня дивлюся світові новини англійською мовою, і чи не кожен сюжет з України: про суд, про тисячі силовиків, яких виганяють на мирні акції, закінчується тим, що якщо не випустять Тимошенко, не буде підписана угода. Тобто влада сама створює картинку.

Ми вже бачимо 2012 рік, Януковича з м’ячем… Та їм не вдасться забити українцям голову футболом. Так, у нас мільйони вболівальників, але коли Янукович з’являється на стадіоні, люди його зустрічають свистом. Та це ще не вечір, незабаром і яйця летітимуть. Спроба використати Єврокубок для відволікання уваги є, та вона буде абсолютно безрезультатною. Бо коли на утримання Кабміну, президента збільшують видатки на кілька мільйонів, то простим людям, які думають, як хліба купити, важко це сприйняти й зрозуміти. Так, в Україні, може, й нема коштів належно утримувати всіх пільговиків, але для того, щоб це демонструвати, треба спершу затягнути свій пояс, а потім говорити до громадян.

Якщо посол Великої Британії відверто заявляє  , що йому доводиться відбивати британський бізнес від українського рейдерства, яке здійснюється за допомогою судів і силових структур…

А я зараз чув про півсотню американських компаній, в яких забирають бізнес. Це зараз щоденна практика. Так, це рейдерство має підтримку у владних структурах, бо без допомоги силовиків рейдерство не можливе. Ви дуже багато говорите про невдачі Януковича і його команди. А чи можете відзначити якісь успіхи за рік, що минає, може, в гуманітарній сфері, якщо в економічній, зовнішній політиці -повний провал?

Беззаперечним позитивом є те, що та частина України, яку представляє Янукович, переконалася, що їх представники жодним чином не є ні ефективними менеджерами, ні професіоналами і не працюють на покращення життя. Я вважав би це позитивом, бо це об’єднує країну. Раніше був ментальний поділ, який був привнесений ззовні. А зараз країна починає розуміти, що питання не в мовах, не в церквах і не в європах чи росіях. Питання в тому, що маємо некомпетентну, безконтрольну, збанкрутілу владу. І це великий позитив, бо якщо суспільство зміниться, то політики змушені реагувати.

Так, народ зараз не організований, не системний, його зараз ніхто не може очолити, але він булькає, як гейзер. Це ще не вибух вулкану, але точно кипить. Цей народ краще не чіпати, і точно не треба йому погрожувати.

Це позитив. Проте це якась іронічна заслуга влади, насправді прориву нема в жодному напрямку.

Чи спілкуєтеся ви з Віктором Ющенком?

Рідко. Я його бачив останній раз на День свободи на одному з ефірів. А так практично років п’ять не бачилися і не спілкувалися. Тому що я не в політичних темах, а громадських… І взагалі, коли бачу депутатів, то так дивно з ними спілкуватися, бо вони зупинилися в своєму розвитку, живуть у реаліях 7-8 річної давнини.

Ганебно повівся Віктор Андрійович?

Він узагалі до себе не має претензій. У нього є претензії до всіх, вважає, що більшість людей його зрадили, що журналісти не з ним і соратники не з ним, а він усім дав можливість. Проте йому дуже важко, бо він практично не може з’являтися на людях. Він не може ніде виступити, бо всюди гул при його присутності. Це ціна любові/нелюбові. До цього завжди треба бути готовим. Я не бачив його п’ять років і зараз він мені здався втомлений.

Пам’ятаю, коли Віктор Андрійович приходив до влади, я йому сказав, що треба формувати команду, адже з ким він працюватиме... Кажу: «Я ж вашу всю Хоружівку знаю. Виходить, я один у вас…». Він тоді дуже здивувався, чому мене це взагалі хвилює, бо вважав, якщо він скидає режим Кучми, то далі все – «реалізуйтеся, десятки тисяч молодих українців». Це його улюблена фраза. Тобто він не бачив своїм завданням формувати команду. І мені часто дорікають, чому я його «не примусив», але я не вважав, що маю робити роботу президента. Я з ним навпаки конфліктував, був його антимонопольним, антикорупційним бюро. Його брат Петро через мене не міг попасти до президента. І взагалі вирішити через мене шкурне питання було неможливо. Він мені якось сказав, що зі мною дуже важко, але це природно, бо моя функція була в тому, щоб говорити неприємні речі. Більше ніхто цього не казав. У мене дві сестри і брат. Я казав Ющенку: ви хоч раз за десять років чули про них чи бачили, чи, може про однокласників чи односельчан?.

Були ще принципові речі – це РосУкрЕнерго, фінансовий контроль за Держуправлінням справами, де сиділи свої люди і, звісно, спроби родинних, сімейних бізнесів, що через мене ніяк не могли пройти. Та найбільша глобальна проблема – співпраця, радше не співпраця Ющенка з Тимошенко.

Чи ви підете на вибори з якоюсь партією?

Ні, ні. По-перше, в яку партію? Я не бачу жодної партії, яка б зачепила моє серце...

Розмовляла Оксана Климончук http://www.unian.net/ukr/news/news-476257.html