Забороняючи мітинги, суди використовують указ часів СРСР

Свобода збиратись мирно гарантується статтею 39 Конституції України і може бути обмежена лише рішенням суду відповідно до закону. Однак, приймаючи рішення, судді нерідко посилаються на Указ Президії СРСР "Про порядок організації і проведення зборів мітингів вуличних походів і демонстрацій в СРСР" від 28 липня 1988 року (!), який на відміну від Конституції, встановлює дозвільний, а не повідомний порядок проведенням мирних зібрань.

Практика показує, що кількість судових заборон збільшується там, де органи місцевого самоврядування затвердили положення про порядок проведення мирних зібрань. Цей підзаконний акт обмежує свободи громадян, оскільки ним визначаються вимоги до повідомлення щодо мирних зібрань та місця їх проведення. Також під контроль підпадають терміни подання заявок на проведення акцій.

Таким чином, місцева влада часто вдається до різноманітних маніпуляцій.

Згідно із Конституцією, суд може обмежити реалізацію права на мирні зібрання лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Наприклад, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

На практиці ж зазначені підстави тлумачаться судами у довільній формі.

Пояснення для заборони громадянам мирно збиратись:

• заявка на проведення заходу була надіслана запізно
• у день зібрань бракує правоохоронців для охорони правопорядку
• перебування в місті іноземної делегації
• декілька ініціаторів одночасно подали заявки на проведення акції

У вказаних випадках такі пояснення є, по суті, необґрунтованими припущеннями. За такою ж формулою можна заборонити рух автотранспорту дорогами, оскільки це викликає загрозу зіткнень автомобілів та може призвести до появи жертв.

У випадку із останніми протестними акціями чорнобильців та "афганців" влада продовжує докладати усіх зусиль аби попередити та заборонити мітинги. При цьому, вперше в історії судової практики приводом для їх скасування стали загрози теракту. Складається враження, що така підстава є цілком надуманою. Доказом цьому є те, що жодних "терористичних" знарядь у пікетувальників так і не виявили. Отже, смерть колишнього шахтаря стала наслідком необґрунтованого рішення суду.

Враховуючи сьогоднішні реалії, для суспільства є необхідним закон, який покликаний регулювати порядок проведення мирних мітингів. Проте, хто забезпечить виконання норм гіпотетичного закону? Це питання залишається відкритим.