"Я купила б гранату і кинула б їм у вікно"

— В автозак! — кричить міліціонер у столичному Маріїнському парку навпроти Кабінету Міністрів чотирьом "беркутівцям". Вони тягнуть по землі чоловіка. У нього задирається темно-зелена куртка і светр. Він — один із мітингувальників, які прийшли у вівторок уранці до будинку уряду протестувати проти дій влади.

Чорнобильці та афганці розкладають два намети на галявині в парку. Підбігають 50 правоохоронців, оточують людей. Видирають намети і несуть їх до автобусів, що припарковані неподалік. "Беркутівці" починають відштовхувати людей, ногами б'ють по ногах, звалюють на землю.

— Что ж вы творите, тараканы? — вигукує жінка.

У натовпі непритомніє голова Харківського міського комітету ветеранів Чорнобиля Володимир Проскурін, 47 років. Його відтягують убік, він так лежить хвилин із 15. Потім беруть під руки і ведуть до "швидкої".

— Мне померяли давление — 200 на 100, — каже Володимир Проскурін за годину. — Сделали уколы, чтобы его понизить. Не знаю, какие. От госпитализации я отказался. Я тут не один, ребят много. Как я мог?

Кабмін обступають приблизно 2 тис. людей. Стають біля півметрового паркану.

— Уряд веде сепаратні переговори з людиною, яка нас зрадила — Юрієм Андреєвим! Він не може представляти нас і ми його скоро переоберемо! — каже в мікрофон один з організаторів 54-річний Петро Прокопенко про президента організації "Союз Чорнобиль Україна". Юрій Андреєв від імені чорнобильців підписав меморандум із владою.

— Долой его! Вешать! — кричать із натовпу.

— Вимагаємо від уряду визнати смерть Конопльова навмисним убивством і вину за це покласти на Кабмін, — зачитує Петро Прокопенко вимоги чорнобильців. — Ми готові до співпраці з керівниками держави. Але уряд не може самовільно встановлювати виплати. Вимагаємо, щоб урядовці разом із громадськими організаціями знайшли джерела для виплат пенсій. Це можуть бути кошти з приватизації, можна ввести податок на операції з офшорними зонами або прогресивне оподаткування для багатих. Якщо — ні, то треба відмовитися від Єврочемпіонату — держава фінансує його в ущерб собі.

Відправляють 12 представників на зустріч із прем'єром Миколою Азаровим у Кабмін. Ті чекають перед дверима будівлі 2 год., але їх не пускають.

У повітрі чути солодкуватий запах. Він підсилюється, коли повз проїжджає білий мікроавтобус. У голові паморочиться, стає важко дихати, з'являється гіркуватий присмак у роті. Людям роздають медичні маски, змочені водою.

— Это с машины пускают нервный газ. Его специально придумали, чтоб разгонять митинги, — каже афганець 44-річний Олександр Ковальов.

— Газовая атака! Если не прекратите, мы перевернем автобус! — говорить у мікрофон хтось з організаторів.

Крізь натовп пробивається позафракційний нардеп Олег Ляшко. Його стримують афганці.

— Олег, извини, народ не хочет тебя видеть, — каже йому 45-річний Юрій Слинявчук.

Нардеп ще 10 хв. намагається прорватися. Потім розвертається і йде геть.

З іншого боку розштовхує натовп керівник організації "Громадянський опір" 58-річна Олександра Кужель.  Із розчервонілим обличчям підходить до мікрофона та кричить:

— Вас хочуть зробити винними у провалі економічної політики Азарова! Скажуть, що чорнобильці надто багато вимагають, і тому доведеться урізати пенсії всім іншим. Не треба стояти тут перед пустим зданієм. Вони всі в Українському домі. Треба йти туди! Займаємо дорогу!

Усі мовчать. Олександра Кужель першою вибігає на вул. Грушевського. За нею — люди з протилежного боку.

— Не надо этого делать! Митинг продолжается! — намагаються зупинити їх організатори.

На дорогу вискакують зо 20 чорнобильців. Машини зупиняються.

— Куда, бля?! — кричить міліціонер. Штовхає чоловіків на тротуар. Підбігають ще кілька правоохоронців, людей виштовхують із проїжджої частини.

У парку до "бютівця" 46-річного Андрія Павловського підходить киянка Єлизавета Олексіївна, 54 роки, із прапором "Батьківщини".

— Коли вже підемо? — питає. — Я не боюся.

— От прийде ще декілька тисяч, підемо. Поки що чекаємо, — відказує депутат. — Революція почнеться з Донецька, а ми підтримаємо.

— Усі такі боягузи, — говорить жінка. — Я не можу спокійно дивиться. У мене настрою немає жити за етого урода. Я не воспрінімаю, шо він — президент. Я купила б гранату і кинула б їм у вікно.

Люди в парку розсаджуються на лавках. Деякі дістають термоси із чаєм. Троє жінок їдять пампушки й котлети.

За кілька метрів від сцени не розібрати слів із динаміків. Люди розділяються на групи.

— Это же третий геноцид, — каже киянин, чорнобилець 76-річний Володимир Чуба. — Раньше были Гитлер и Сталин, а теперь — Янукович. Министры — это наперсточники высшей гильдии. Их хозяин — Азаров. А Янукович — это вообще пахан.

— Раніше по п'ятеро-шестеро людей з області приїжджали, а тепер 200. Люди доведені до ручки, їх стало легше піднімати, — розповідає заступник голови Сумської організації чорнобильців 45-річний Віктор Ломонос. — Треба, щоб на вулиці Києва вийшли 50 тисяч людей. Тут 850 тисяч постраждалих від Чорнобильської аварії! Тоді ми розгонимо владу та приведемо нових людей, а інакше роками доведеться їздити та вибивати подачки.

http://gazeta.ua/articles/politics-newspaper/411937/10#photo