Звернення - афганець з НКН

Коли ти проливав свою кров в Афганістані, вони крали шапки, грабували і гвалтували наших сестер

Брат! Коли ти проливав свою кров в Афганістані, вони крали шапки, грабували і гвалтував наших сестер, коли ми не бачачи світла денного по півроку в залізних гробах виконували бойові патрулювання біля берегів «загниваючого капіталізму», вони разом з парт апаратниками знищили велику країну. Сьогодні захопивши владу в країні, вони хочуть нас перетворити на своїх наймитів, милостиво надаючи нам роботу на вкрадених у нас же заводах і фабриках. Вони хочуть наших дітей та онуків героїв перетворити на бидло. Як ми, вважають себе розумними людьми, дозволили бездарності і нікчемності поневолити себе?
Як можемо ми дозволяти знущатися над немічними батьками нашими, тягнучих жебрацьке існування? Як ми допустили, щоб батьки і діди наші відвоювали нашу свободу, які перемогли у страшній війні, заново відбудували країну нашу, живуть гірше, ніж переможені?
Хто ми такі?
Може після страшних воєн і голодомором знищений генофонд нашого народу. Тоді чому не визнаємо геноцид. Адже найсміливіші піднімалися в атаку і перші гинули. Першими гинули ті, для кого Батьківщина не порожній звук.
Або може ми нащадки тих, хто боягузливо ховався по щілинах, за всяку ціну зберігаючи своє нікчемне життя? А для чого вона потрібна нам? Пожерти, поспати, посовокупляться?
Так хто ж ми?
Всім серцем відчуваю - повинні відповісти собі на ці питання НЕГАЙНО.
Згадати все і без прикрас, як на сповіді. Як перед Богом. Як перед предками своїми.
Вони чекають від нас боротьби за Справедливість. Чекають саме від нас. Від живих.

3.11.2011 Перший крок до Перемоги!

Ніхто крім нас!

Дмитро Пилипець