Пси режиму:українська міліція здатна воювати лише проти громадян

Того дня спецпідрозділом МВС «Беркут» з особливою жорстокістю біля Софії Київської були побиті священики й миряни під час поховання Патріарха України-Руси Володимира (Романюка). Тоді, коли по всій державі буйним цвітом цвів «рекет», коли навіть малі діти знали, що таке «криша», «счьотчік», «двіжняк» і «братва», загін міліції особливого призначення «Беркут» спецзасобами воював зі своїм народом.

Історія, як відомо, має здатність повторюватися. Сьогодні міліція включно з бійцями того ж таки спецпідрозділу знову ефективно воює проти опозиційних мітингів, дуже «професійно» зупиняє мирну демонстрацію на День Незалежності України, героїчно конфіскує футболки з написами про «президента гондураса», а от коли довелося зупинити легковик із кількома злочинцями...

ЩЕ ОДНА АРМІЯ

На парламентських слуханнях міністр Могильов заявив, що «сьогодні завдання міліції виконують 182 тис. правоохоронців». Таким чином, робить висновок урядовець, на 100 тис. населення припадає 393 працівники внутрішніх органів, а отже, «кількість співробітників міліції в Україні вже практично зрівнялася з кількістю поліцейських у країнах розвиненої демократії».
Насправді трошки не так. У законі «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» все набагато чіткіше: загальна чисельність кадрів МВС (за винятком внутрішніх військ) становить 324,4 тис. осіб. Сюди входить і сумнозвісний «Беркут» – структурно цей підрозділ складається із двох полків, шести окремих батальйонів і 19 рот загальною кількістю понад 3,25 тис. осіб. У кожній області при Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС створено спецпідрозділ «Сокіл» – від 10 до 50 силовиків залежно від регіону. Є чимало інших частин. Крім того, до підпорядкування Міністерства віднесено внутрішні війська, загальною чисельністю 33,3 тис. осіб. Тому базою обрахунку мають бути не 182 тис., а понад 357 тис. правоохоронців. У такому випадку порівняння з «країнами розвиненої демократії» зовсім недоречне.
Але в одному міністр таки має рацію: в нас із цих 357 тис. справді лише половина виконує функції, властиві саме міліції. Що й казати, коли в центральному апараті МВС «трудиться» немало-небагато 2653 працівників (це вже після «адмінреформи»). І таке перевантаження штатів «апаратчиків» не лише в Києві, а й у територіальних управліннях. Тим часом по одному дільничному інспектору в середньому припадає на 3 тис. мешканців міста і на 2,2 тис. селян. Можна собі лише уявити ефективність їхньої роботи, з огляду на постійне недофінансування витрат міліціонерів у «полі».
Утім, загальне грошове забезпечення МВС не таке й маленьке. 2011 року на нього закладено в бюджеті 11,1 млрд грн лише із загального фонду. Тобто своїм кошторисом це відомство уже зрівнялося з Міноборони, в якого він становить 11,4 млрд грн. У проекті Державного бюджету на 2012 рік за плановано збільшити видатки на МВС іще на 570 млн грн.

НА ВІЙНУ ЗІ СВОЇМ НАРОДОМ?

Водночас у провалі одеської спецоперації міністр внутрішніх справ звинувачує недофінансування (Анатолій Могильов твердить, що для повного забезпечення міліції МВС необхідно 26 млрд грн на рік) і екс-міністра Луценка: «Впродовж усіх цих років було ліквідовано навчання спеціальних операцій і в результаті до прояву тероризму, наші підрозділи виявилися не готові зовсім».

Одначе про які «ці роки» йдеться? «Впродовж цих років», тобто від січня 2005-го до січня 2010-го, в Україні не лише Юрій Луценко був міністром. Від 1 грудня 2006 року до 18 грудня 2007-го цю посаду обіймав Василь Цушко. Він разом із паном Могильовим донедавна сидів у Кабміні Азарова, зараз очолює Антимонопольний комітет. У лютому – березні 2010 року функції міністра виконував Михайло Клюєв, а від березня 2010-го до сьогодні, тобто вже більш ніж півтора року, МВС очолює Анатолій Могильов. Зрештою, від серпня до грудня 2006 року й міністр Юрій Луценко працював під керівництвом прем’єра Віктора Януковича. То чому ані за Цушка, ані за Могильова не було відновлено «навчання спеціальних операцій»?
Може, причина не в Луценку й не в помаранчевих, а в тому, що й цушки, й могильови своє основне завдання вбачали і вбачають не в ефективній боротьбі з криміналом, а в тому, щоб міліція знову перетворилася на «псів режиму»? «Регіональний» міністр Василь Цушко прославився не лише «спецоперацією» зі штурмом Генеральної прокуратури. 2007 року, ще напередодні видання указу президента про розпуск парламенту, він вимагав передачі на баланс свого відомства цілого арсеналу зброї: 5 тис. одиниць карабінів СКС, 5 тис. пістолетів ТТ, більш ніж 20 млн патронів, а у квітні 2007 року МВС запросило в Міністерство оборони 70 гвинтівок СВД, 150 снайперських військових гвинтівок АВ (АВЛ). Зі злочинцями вирішили воювати карабінами Сімонова і гвинтівками Драґунова? Інший «регіональний» міністр внутрішніх справ, Могильов, так і не пояснив на запит депутата Геннадія Москаля, для чого МВС України закупило підствольні гранатомети ГП-25, призначені для боротьби з живою силою супротивника й використовувані зазвичай у гарячих точках. МВС також у великих кількостях закуповує пістолети-кулемети Форт-224, пістолети Форт-224 із глушником, снайперські гвинтівки Форт-301, ручні кулемети Форт-401 тощо. З ким ставати до бою зібрався, використовуючи «підствольники» й кулемети, міністр Могильов?

ЗРОБІТЬ, ЯК У ГРУЗІЇ

Насправді коріння проблем української міліції – це неналежна підготовка, корупція, виконання правоохоронцями невластивих їм функцій, нарешті, повна непрозорість і непідконтрольність роботи органів суспільству.
Україна – не єдина держава, яка ввійшла у ХХІ століття з багажем неефективної радянської міліції. Але ми одні з тих, хто досі не реформував правоохоронної сфери. Така реформа в Грузії показала, як можна швидко й ефективно подолати корупцію. Суть удосконалення МВС цієї країни – в повному оновленні кадрів та підвищенні їхньої мотивації. Нових професіоналів підготували за кілька місяців із числа простих сільських хлопців. Єдина категорія поліціянтів, яку оминуло масове звільнення, – працівники карного розшуку та інших спеціалізованих служб. Але над ними суттєво посилили контроль. За два роки реформ із органів МВС звільнено близько 80 тис. осіб. Кадрове оновлення міліцейських лав становило 88%. Сьогодні в чотиримільйонній Грузії працює лише 26 тис. поліцейських.
І діють вони результативно. У державі ліквідовано як клас злодіїв у законі. Зникли цілі сфери традиційного кримінального бізнесу. Зокрема, і в Тбілісі, і в глибинці – нуль випадків викрадень автомобілів. Показник розкриття злочинів у Грузії на сьогодні становить близько 33%, що відповідає загальноєвропейському рівню. Самі грузини стверджують, що їхні «даішники» не беруть хабарів. Кожен поліцейський там щодня проходить перевірку на чесність: у країні діють спецпідрозділи, які провокують правоохоронців на хабар. Піддатися спокусі коштує дорого: щонайменше звільнення з утратою зарплати, соцпакета й пенсії (а це не так і мало для Грузії, де ще дуже високий рівень безробіття – дільничний тут отримує $400–500, начальник відділу, детективи – до $2 тис.), максимальне покарання – 10 років тюрми.