Після вироку ЮВТ. «коктейль Молотова" та оптична гвинтівка?

Влада і суспільство дограються… 
1. Сьогодні силовики та їх начальники були дуже налякані: їх було так багато, що я навіть не став рахувати кількість автобусів на Хрещатику та на вулиці Богдана Хмельницького. Щоправда - нарахував три автозаки: один – у дворі Печерського суду, два – на вулиці Богдана Хмельницького. 
І усюди – «Беркут», «Грифон», просто міліціонери… 
Якщо хто знає чи пам’ятає – до внутрішнього двору Печерського суду веде арка. Так от: сьогодні суд над Юлією Тимошенко відбувався без народних депутатів, будь-якої публіки взагалі – лише журналісти, яких було багато та вони заповнили вщерть увесь цей малий зал. 
Нас перевіряли 
- у вході біля арки
- всередині внутрішнього переходу арки
- заблокували в частині внутрішнього двору самого суду з трьох боків
- потім по одному пропускали (чи не пропускали з кільця до дверей вже самого суду
- реєстрували в холі суду
- потім обшукували та перевіряли на металеві предмети наші кишені. 
Тільки після цього вже нас пустили на другий поверх до суду – вже без перешкод. 
Вирішував, кого пускати, кого ні – Володимир Поліщук – прес-секретар Київської міліції!
(Як там справи з поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову владу?). 
Чому представник влади виконавчої не пускав представників влади законодавчої? Адже народні депутати мають право безперешкодного проходу будь-де?
Що робить представник виконавчої влади у владі судовій та чому обшукують чи не пускають людей на відкрите судове засідання? 
Але цього замало: під час виголошення вироку (нічим не відрізнявся від обвинувального висновку прокурорів) нікого не випускали з судової зали? 
На таке судове засідання «запросили» аж 30 (тридцять) грифонівців. Від кого – від вже обшуканих журналістів? 
До речі, Поліщук вирішив, що мені можна пройти – і я пройшов. За мною, здається, пускали лише двох чи трьох журналістів. Інша публіка (депутати, наприклад, змогли пройти лише у двір суду – не далі. 
І усюди – «беркути» «грифони», прості міліціонери – у декілька рядів. 
Ось так судили одну жінку, яка зараз не займає жодну державну посаду та не є кримінальною злочинницею!
І ви говорите – що ця влада проведе чесні парламентські вибори?
Маючи такий жах перед однією жінкою?

2. Зал був набитий під зав’язку – я стояв за штативами камер, мені нічого не було видно – і я вирішив, судячи з промови Кіреєва, що він веде до обвинувального вироку, а слова Юлії Тимошенко – не надасть. До того ж, знаючи нашу шановану ЮВТ, я приблизно знав, що вона скаже – і заздалегідь був згодним з тим, що вона скаже. 
Головні події відбувалися саме не в самому суді – а біля суду. Я пішов назовні – і стикнувся з тим, що мене спочатку не випускали з арки на вулицю (!).
Але якось владналося – беркутівці створили мені почесний коридор, щоб я пройшов. 
Шкода, що такої почесті ніхто не бачив…

3. Далі відбувалося інше: я чекав проголошення вироку – яке міг взяти вже від дружини, яка спостерігала читання вироку по телевізору. Я відчував, що люди це не подарують – і вирішив прийняти участь в штурмі шеренги «беркутівців», які вишикувалися для захисту автозаку з ЮВТ від мітингувальників. 
Треба сказати, що таких навал було чотири, я прийняв у них участь, і тиснув разом з хлопцями. Перед цим Олександр Данилюк закликав жінок, дівчат та слабких відійти назад. Я до них не належав – тому вважав нечесним відходити. 
На цей раз подвиг афганців повторити не вдалося. Лише зірвали каску з одного надто одягненого «беркутів ця». Вона пропливла наді мною – я навіть її торкнувся рукою – вона попливла далі…
Не тільки ж нашому президентові зривати головні убори!

4. Як ми сказали – прорвати заслін не вдалося. 
Але я не в розпачі: не було ненависної мені «карнавальності» з часів Помаранчевої революції. 
Була загальна злість і відвага. Але не було організації та вміння саме для такого роду дій. 
Шкода, що наші громадські рухи принципово розрізнені – підприємців, вчителів, афганців, прибічників Юлії Тимошенко… 
А наш супротивник – єдиний1 та консолідований. 
Зрозуміло, що кількість переходить у якість – коли вже міліція не може принципово впоратися з народом у захисті диктатури. 
Проте до цього ще треба дожити – та дорозвинутися. Отже – період локальних рухів протесту потрібен для тренування нашого активу. 
На виборах без вибору це згодиться.
До речі – розповсюджували уривок з твору Сергія Жадана – інструкцію по виготовленню «коктейлю Молотова». 
Цікава кулінарія…

5. Ми вже не раз писали, що режим Януковича – випробувальний стенд на вошивість українського суспільства. 
Що ж показали «випробування» сьогодні?
Ми пам’ятаємо, що говорив геній, нехай і злий, стратегії і тактики революції Володимир Ленін: «Є лише дві реальні політичних сили:
- держапарат
- мільйонні маси народу. 
Все. 

6. Отже – влада нарощує силу свого репресивного апарату, а опозиція мусить долучати до революційної боротьби мільйони людей – щоб стати вагомим фактором у реальній політиці. 
Ми розуміємо, що залучення до боротьби мільйонів людей – дуже тривалий та важкий процес, який має дуже значний чинник непередбачуваності. Тобто тут багато чогось спонтанного, самоплинного, стихійного. Є певні хвилі народних настроїв, які ми повинні відчути (це добре знають поети та філософи) та використати. 
Але у підготовці до революційних подій потрібен «актив», тобто мобільна революційна меншість, яка здатна у зручний історичний час ОЧОЛИТИ стихійний народний рух. 

7. Бунт перетворюється на революцію, коли стихійний народний натовп беруть під власне керівництво саме організовані та мобільні революційні активісти з «середнього класу», буржуазії чи інтелігенції. 
Мені дуже не подобається провокатор Дмитро Корчинський, але він правий, коли він дорікає бютівцям та іншим опозиціонерам, що вони більше надіються на Захід, ніж на власний народ. 
Зараз суворий вирок Юдії Тимошенко на 7 років – означає, що ми усі іспит на вошивість НЕ витримали. 
Дали її засудити, а потім надіємося на санкції Заходу до наших можновладців. 
Сором, та шлях до поразки. 
Так що не «слава Україні!», а ганьба Україні – що здає своїх керівників опозиції. 

8. Якщо почитати сайти та матеріали чеченських, кавказьких опозиціонерів, звернутися до досвіду арабських революціонерів – вони з самого початку НЕ зверталися до Заходу!
Той зразу навіть розгубився: арабські революціонери хотіли західних цінностей демократії та заможності, не звертаючись при цьому до самого Заходу!
Громадянське суспільство України САМЕ повинно пройти власний шлях визволення. Лише ПІСЛЯ цього Захід допоможе нам, які революціонерам Лівії. 
Після, а не до! 
Тобто, зараз «м’яч» на боці українського громадянського суспільства. 
Саме рух громадянського суспільства визволить Юлію Тимошенко – незважаючи на політичних повій з FEMEN – ніщо інше. 

9. Навіть Європейський суд. Якщо Європейський суд її виправдає – її просто вб’ють! Вже поза гратами в’язниці. Не знаємо цілком, що вирішив Комітет Руху Опору Диктатурі – але прийняти участь у парламентських виборах ПОТРІБНО. Навіть, якщо для цього потрібно вести холодну (чи не дуже) громадянську війну. Тобто, до спостерігачів та журналістів треба додати групи самозахисту. Якщо силовики захищають кримінальних злочинців – самі люди мусять захищатися від тотальних фальсифікацій на усіх етапах виборчого процесу. 
Ми вже писали, що вибори відбудуться лише в атмосфері народної революції – або не відбудуться зовсім. Якщо вирішили, що влада Януковича – злочинна та «недоговіроздатна» - треба рішуче боротися за її усунення де тільки це можливо. 
НІЯКИХ звернень до неї. 
Тільки до народу!

10. Я намагався за старою соціологічною звичкою прозондувати – чи співвідносять люди заходи силовиків біля Печерського суду – з такими ж самими під час парламентських виборів? 
У мене було таке враження, що не тільки журналісти – але навіть самі народні депутати бютівці ще не задумуються про долю, атмосферу майбутніх парламентських виборів на усіх 33 тисячах дільницях.

Я ж весь час думав про те, що кожного з наших народних депутатів бютівців та дружніх нунсівців можуть просто зняти з виборчих перегонів, і швидко перетворити з державних діячів на в’язнів. А потім, наступним разом нас вже будуть хапати, взагалі зекономивши на захисті, судових засіданнях, пришвидшуючи шлях від арешту до вироку. Звинуватили ж адвоката Сірого, що той «затягував судовий процес». 
Завтра це чекає КОЖНОГО з нас. 
Але ЧОГО чекати владі від НАС? 
Це – головне питання.
http://svetiteni.com.ua/9575-pslya-viroku-yulyi-timoshenko-nastupn-kroki-kokteyl-molotova-ta-optichna-gvintvka.html