Надії на економічні реформи – та інфернальна сила диктатури

7 жовтня у Верховній Раді відбувся «круглий стіл» «Кризові явища у фінансово-економічній системі України: шляхи їх подолання», організований Комітетом по питанням промислової та регуляторної політики та підприємництва. Модератором цього заходу була голова Комітету Н. Ю. Королевська. 

1. Якщо викласти сутність тематики такого «круглого столу» - головним питанням його була діагностика економічної хвороби України. 
Тобто – Україна 
- має велике негативне сальдо торговельного балансу
- внутрішній та зовнішній борги 
- загрози фінансово-економічного дефолту, тобто загрози неплатоспроможності цих боргів. 
У зв’язку з цим неможливо реалізувати облігації внутрішнього займу, через недовіру до держави. Різко скоротилися зовнішні інвестиції в українську економіку. 
Це скорочення зовнішніх інвестицій тісно пов’язане із завмиранням економічною активністю вітчизняного бізнесу, особливо після прийняття Податкового Кодексу. 
В результаті – різке скорочення припливу до України іноземної валюти, якої наша країна дуже потребує. 
Цьому негативному чиннику також сприяло мито на вивезення зернових культур та неповернення ПДВ при експортних операціях із сільгосппродукцією. 
Разом з цим відбулося скорочення поголів’я молочної та м’ясної рогатої худоби.
У світлі цього учасники круглого столу – Бураковський, Лановий, Мітюков, Пасхавер, Мазепа та інші прийшли до висновку, що потрібно створити Координаційний Центр для вироблення пропозицій по виходу з кризи та означеної фінансово-економічної хвороби. Адже Наталія Королевська зауважила, що вона вже подала декілька законопроектів, які могли би нас наблизити до вирішення означених проблем. 

2. Тепер розглянемо ці означені проблеми з боку векторів інтересу певних соціальних груп та осіб. 
Адже за цей рік різко посилилося розшарування українського суспільства на дуже багатих та дуже бідних. Дуже багаті люди, які належать до так званих олігархів – якраз не збідніли, а дуже і дуже розбагатіли. Імена цих щасливчиків ми усі знаємо – тобто ці люди у владі та наближені до неї не мають сильних стимулів до реформування економіки та лікування економічних хвороб, про які згадували учасники зібрання. 
Більш того, ця невелика купка людей при владі НЕ зацікавлена у лікуванні фінансово-економічних хвороб – бо має від цих хвороб як таких великий зиск та політичні вигоди. 
Для цього не треба дуже напружувати мізки та ганятися за конфіденційною, інсайдерською інформацією. 
Досить оптимуму побутового здорового глузду. 
Що, активне негативне сальдо у платіжному балансі? А яке діло до цього експортерам сировинної продукції? Вони своє мають по світових цінах, виплачуючи своїм співробітникам зарплатню знеціненою національною валютою. Тоді навіщо їм переживати за міцність національної валюти? 
Чим гривня слабше, тим їм краще! Відповідно, і зарплатня працівникам менше на відсотки фактичної девальвації. 
Що, сільгосппродукцію не можна експортувати безперешкодно, навіть втрачаючи вже набуті зовнішні ринки? 
А яке до цього діло мільярдерам при владі – якщо сільгоспвиробництво ще недостатньо монополізоване? Навіщо тоталітарній владі заможні, матеріально незалежні сільгоспвиробники? Адже тоді неможливо під час тотальної приватизації землі легко монополізувати власність на землю! 
Можна зрозуміти – навіщо ЗАРАЗ відкривати ринки «не своїм» власникам – якщо ЗАВТРА землю захоплять монополісти олігархи – тоді вже уряд Януковича відкриє зовнішні ринки для збуту сільгосппродукції! 
Але вже «своїм» корешам – не чужим! 
Що, немає зовнішніх інвестицій? А навіщо вони потрібні? Щоб разом з іноземним капіталом прийшли власники, які не залежать від олігархічного уряду Януковича? Нехай сидять вдома! Тут з цим індійським Мітталом голова болить – ні пограбувати, ні морду побити… 
Тоталітарні режими НІКОЛИ не схвалювали зовнішні інвестиції – для ідеально отримати гроші від щедрого дяді – і нехай йдуть звідси!
Як у типовій російській казці: поклали по щучому велінню на скатертину самобранку чиїсь руки їжу – і щезли десь. 
Бажано, щоб регулярно та ще нічого не питали… 

3. Тобто для купки олігархів та їх диктатури Україна – це тимчасовий бізнес олігархів. Якщо статки у Януковича, Фірташа, Юрія Бойка чи Хорошковського чудові – то і в Україні теж чудово. 
Якщо щось не так – то політологи Єрмолаєв, Копатько чи брудний Видрін доведуть, що усе нормально! 
Навіть цифри (середньостельні) наведуть. 

4. З цієї точки зору треба чітко пам’ятати: є дійсний стан речей – а є особливі інтереси олігархату, для яких цей стан речей виглядає зовсім інакше, ніж для нас з вами. 
Проте вони теж розуміють: цей курортний стан речей треба підтримувати усіма силами – тому пішли по шляху ДЕМОНТАЖУ соціальної структури держави, тобто граничного спрощення суспільства та держави. 
Якщо коротко, то 
– мінімум шкіл та лікарень, бібліотек та закладів культ
- максимум охоронних структур для захисту диктатури – міліції, СБУ, генпрокуратурі, судам…
Це – не беручи до уваги приватних найманих бандитів. 

5. Якщо знову повернутися до прикладу Наталії Королевської – то не хотілося б, щоб вона, скажімо, розділила долю Чаянова та Кондрат’єва, яких розстріляли чекісти у 20-х роках ХХ сторіччя. 
Чаянов по аграрних питаннях, а Кондрат’єв – взагалі по економічних питаннях теж хотіли сприяти становленню Радянської Росії на шляхах ринкової (хай і соціалістичної) економіки. Відома знаменита теорія економічних циклів Кондрат’єва, яку приймають до уваги сучасні західні економісти. Відомі праці Чаянова, який розробляв питання сільсьгоспкооперації товаровиробників-селян. 
ДЕ вони закінчили свій життєвий шлях?
У розстрільної стіни. 
Ось такі дискусії тільки і можуть вести кримінальні злочинці, які дорвалися до влади. 
Так що сучасним браткам в Україні передували радянські більшовики. Ті ще були набагато крутіші, ніж наші можновладці. 
Можна ще згадати «шахтинську справу» 1928 року, коли розстріляли надто розумних інженерів. 
Забули? 
Звісно, тоді була трагедія – зараз все схоже на фарс. Але, якщо придивитися – у нас не так фарс, як трагіфарс – бо і сучасні диктатори мають власне кладовище своїх ворогів. У путінській Росії - підірвані житлові будинки у містах, вбиті Політковска, Естемірова, Щекочихін, Асланян, Юшенков, Старовойтова. 
Це – нині ув’язнений Ходорковський. 
Лукашенко теж має власне кладовище своїх опонентів, які щезли «невідомо де». 
Нинішні керівники узурпованої української влади – переможці у смертельних розбірках у Донбасі. Тамтешні раби люблять своїх поневолювачів та залякувачів… 

6. Про що це я? 
Якось Олександр Пушкін написав:
«Всё куплю – сказало злато
Всё возьму – сказал булат»
Ось так: без силової, політичної складової ніякі економічні заходи – недієздатні, неефективні. 
Усі соціальні проекти без урахування силового захисту – нежиттєздатні. 
Але, по-перше – хотілося б, щоб кращі представники нашої інтелігенції (чи інтелектуалів – як вас подобається) не загинули від куль, отрути, бейсбольних біт, та інших принад бандитської сваволі. 
По друге - Голодомор теж трапився з тими, хто захопився виживанням, не потурбувавшись про можливі загрози від соціальних інфернальних сил. 
7. Майбутні парламентські вибори можливі лише після влади диктатури Януковича, а не до. Без перемоги на виборах економічні реформи теж виглядають утопічно. 
Недаремно ми називаємося «Світло та тіні». Хто забуває про тіні зла – тим світло обов’язково затьмарюється.
http://93.190.44.230/9337-nadyi-na-ekonomchn-reformi-ta-nfernalna-sila-diktaturi.html