Справа ЮВТ: Оцінка доказів обвинувачення ч.1

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожен доказ в кримінальному процесі повинен мати такі властивості, як відносність та допустимість. Допустимість доказу означає законність джерела, засобу і процесуального порядку його одержання. Законом встановлені умови визнання доказу допустимим:- доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом, який має право проводити процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів;- доказ повинен бути отриманий з належного процесуального джерела (ч.2 ст. 65 КПК України). До них відносяться: показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи.

Доказ повинен бути отриманий належним процесуальним засобом (ст. 66 КПК України). Кримінально-процесуальна форма строго визначає засіб одержання доказів, невиконання якого призводить до порушення принципу законності кримінального судочинства, а отже, і до скасування винесеного по справі рішення.

При збиранні доказів повинен дотримуватися встановлений порядок провадження процесуальної дії, яка використовується в якості засобу одержання доказу.

У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” від 01.11.96 відзначив, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не вповноваженою на те особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Проаналізувавши матеріали справи, захист приходить до висновку, що переважна більшість, так званих доказів обвинувачення не відповідають вимогам закону або за формою, або за джерелом походження, або за змістом.

1. На думку обвинувачення, одним із доказів, що підтверджують неправомірність дій Тимошенко Ю.В. є «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» (а.с. 159-160 т.4) (далі - Директиви).

Даний документ був оглянутий згідно протоколу 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161). Але до матеріалів справи було приєднано документ, який, згідно постанови про приєднання до кримінальної справи документів (т. 4 а.с. 163), було оглянуто 17.04.2011 року. Тобто, або до постанови про приєднання до кримінальної справи документів (т. 4 а.с. 163) слідчим внесено завідомо неправдиву інформацію, або в матеріалах справи відсутній документ, а саме протокол огляду документу від 17.04.2011 року.

Крім того, у судовому засіданні 05.09.11 було допитано у якості свідка Лівінського М.О., який повністю виключив можливість виготовлення документу, який міститься в матеріалах справи (а.с. 159-166, т. 4) у КМ України та власноручне підписання його Тимошенко Ю.В. Зокрема, Лівінський М.О. однозначно заявив, що документ під назвою Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладення Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки не є актом Кабінету міністрів України. Свідок Лівінський М.О. заявив, що пред’явлений йому у судовому засіданні документ не міг готуватися в Кабінеті Міністрів України, оскільки виготовлений з численними порушеннями встановлених правил діловодства.

Крім того, свідок Лівінський М.О. однозначно ствердив, що на вказаному документі стоїть факсимільний відтиск, а не власноручний підпис Тимошенко Ю.В.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.96, документ, під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» (а.с. 159-160 т.4) є недопустимим доказом по справі.

2. Недопустимим доказом по справі є також і протокол огляду документу від 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161-162), складений старшим прокурором-криміналістом відділу криміналістики Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Псюком Р.Й. Цим протоколом процесуально оформлено огляд документу під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки».

Так, в описовій частині протоколу огляду документу від 18.04.2011 року зазначено наступне: „У правому верхньому кутку першого аркушу міститься гриф затвердження, який складається з надпису друкованим текстом «ЗАТВЕРДЖЕНО Прем’єр-міністр України Ю.В. ТИМОШЕНКО», рукописного підпису від імені Тимошенко Ю.В. та дати «від 19 січня 2009 р.», в якій число та назву місяця виконано рукописним текстом. Підпис виконано барвником чорного кольору, а рукописну частину дати – барвником синьо-фіолетового кольору. Підпис від імені Тимошенко Ю.В. засвідчено відтиском гербової печатки «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ», виконаною барвником синього кольору…”

Однак, такі твердження протоколу не відповідають дійсності, адже як було зазначено раніше, на документі під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» стоїть факсимільний відтиск, а не рукописний підпис.

Крім того, якби навіть на цьому документі і був не факсимільний відтиск, а чийсь власноручний підпис, то твердження прокурора-криміналіста Псюка Р.Й. про те, що на документі міститься рукописний підпис від імені Тимошенко Ю.В., є вигаданими та необґрунтованими, так як висновок експертів № 3616/11-113617/11-13 за результатами проведення комплексної експертизи у кримінальній справі № 49-3151, яким ніби-то встановлено, що досліджуваний підпис в графі «Затверджено. Прем’єр-міністр України Ю.В. Тимошенко» в документі «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» від 19.01.09 виконаний самою Тимошенко Ю.В., був складений 20.04.2011 року, а огляд цього документу проводився 18.04.2011 року.

Дуже цікаво, яким чином прокурор Псюк Р.Й. встановив чий підпис стоїть на документі ще до того, як це було встановлено експертами? Крім того, в останньому абзаці протоколу огляду документу від 18.04.2011 року вказано: „Протокол прочитаний вголос. Все записано правильно, заяв та зауважень від понятих надходило.”

Тобто, як вбачається з протоколу огляду, від понятих Кожухівського Павла Олександровича та Акуленка Антона Олеговича, в присутності яких проводився огляд документу під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки», надходили заяви та зауваження.

Проте, тексту цих заяв та зауважень немає ні в протоколі огляду документу від 18.04.2011 року, ані в матеріалах справи, що свідчить про приховування органом досудового слідства заяв та зауважень понятих, та ще раз підтверджує незаконність протоколу, тобто його невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.96, Протокол огляду документу від 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161-162) є недопустимим доказом по справі.

Адвокат О.Плахотнюк

27.09.2011

Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
http://obkom.net.ua/media/vystup.html