Справа ЮВТ: Процесуальні порушення судді в судовому засіданні

На переконання захисту, аналізуючи процедуру розгляду судом даної кримінальної справи, важко говорити про його сувору відповідність вимогам діючого законодавства.

1. Оцінюючи «повноту, неупередженість та об’єктивність» суду в цьому процесі, окремо хочеться зупинитись на епохальному рішенні судді від 05.08.2011 року про зміну запобіжного заходу відносно Тимошенко Ю.В. з підписки про невиїзд на утримання під вартою. У захисту немає жодного сумніву про те, що вказана постанова незаконна та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 5 Конвенції з прав людини, ст.. (1), а, b с) ст. (3), ст. 2, ст. 7, ст. 9, (1) (2) ст. 14, (1) (2) ст. 19, ст. 26 Пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 14, 148, 155, 165-165-1КПК України.

Суддею Печерського районного суду м. Києва Кірєвим Р.В. підставами зміни запобіжного заходу було визнано наступне: «суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини по справі, а тому суд вважає необхідним зміни підсудній міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту»

Наведені підстави не відповідають дійсності та обставинам справи. Зазначені підстави сформульовано у формі гіпотетичного твердження, не у формі дій, що мали місце, а у формі можливих дій. КПК України підставами для застосування будь-якого запобіжного заходу визнає, виключно, фактичні дії.

Серед підстав застосування запобіжного заходів КПК України, зокрема ст. 148 Кодексу, не передбачає такої підстави як «намагається перешкодити розгляду справи». У розумінні ст. 148 КПК України «перешкоджати встановленню істини у справі означає: знищувати та фальсифікувати докази; підмовляти, залякувати свідків, експертів поза залою судового засідання. У жодний спосіб участю у судовому слуханні справи у судовому засіданні не можливо перешкоджати встановленню істини у справі у розумінні ст. 148 КПК України. Реалізація процесуальних прав обвинуваченим (підсудним) у судовому слуханні в залі судового засідання за жодних обставин не може кваліфікуватись як перешкоджання встановленню істини у справі.

Суд безпідставно прийшов до висновку, що Тимошенко Ю.В. може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, свідомо затягує процес та перешкоджатиме встановленню істини у справі, якщо наведенні дії підсудної Тимошенко Ю.В., навпаки свідчать, що остання повністю сприяє слідству у вирішенні та встановлені істини у даній справі. Необґрунтоване, безпідставне застосування запобіжного заходу взяття від варту Тимошенко Ю.В. підтверджує тільки неспроможність обвинувачення та суду довести вину Тимошенко Ю.В.

Отже, резюмуючи всі наведенні обставини у постанові суду від 05.08.11 та дії суду із незаконного застосування запобіжного заходу стверджую, що суд порушує статтю (1), а, b с) статті (3), статтю 2, статтю 7, статтю 9, (1) (2) статті 14, (1) (2) статті 19, статтю 26 Пакту про громадянські та політичні права, чітко свідчить про упередженість суду та нехтування основними правами людини, затверджених міжнародними актами таких як:

• право на ефективний засіб правового захисту
• право на недоторканість людської гідності захисту від її приниження
• право на свободу та особисту недоторканність
• право на рівність перед законом, судами і трибуналами
• право на безперешкодне дотримання та вираження своїх поглядів
• право на звільнення у разі незаконного затримання

Враховуючи викладене, вважаю, що вказана постанова є безпрецедентним випадком в судочинстві щодо застосування запобіжного заходу взяття під варту лише на підставі того, що Тимошенко Ю.В. запізнилася на судове засідання, ставить питання свідкам та емоційно висловлюється.

2. Під час всього розгляду справи суддя Кірєєв Р.В. неодноразово видаляв із зали судового розгляду присутніх осіб. Вважаю це грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України та перевищенням суддею своїх повноважень. Згідно ч. 1 ст. 272 КПК України видалення з залу засідання як захід, який застосовується до порушників порядку судового засідання може бути застосований лише до підсудного!

Згідно ч. 3 ст. 272 КПК України «За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Санкція ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає такого виду стягнення як видалення з залу засідання.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 271 КПК України «Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду кримінальної справи оголошується перерва».

Тобто, кожен раз, коли суддя Кірєєв Р.В. наказував працівникам міліції видалити з залу засідань когось з присутніх за «порушення порядку під час судового засідання», суддя застосував стягнення не передбачене законом, зокрема ч. 1 ст. 185-3 КпАП України. Якщо, видалення відбувалися за «прояв неповаги до суду», то суддя повинен був оголосити перерву в судовому засіданні і вирішити питання про притягнення до відповідальності винних осіб, що також не було зроблено.

Враховуючи вищевикладене, вважаю дії судді Кірєєва Р.В. по видаленню присутніх в залі осіб незаконними, та такими, що свідчать про його упередженість та необ’єктивність.

3. Під час дослідження судом матеріалів справи захистом неодноразово заявлялись клопотання про оголошення повного тексту документів та матеріалів, які досліджувались судом. Дані клопотання були безпідставно відхилені суддею. Таким чином судом було грубо порушено вимоги ст. 314 КПК України, де передбачено, що документи, які є доказами по справі, повинні бути оглянуті або оголошені у судовому засіданні. Ці дії можуть провадитись як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.

Окрім порушення ст. 314 КПК України, головуючим було порушено принцип безпосередності судового розгляду передбачений ст. 257 КПК України, де зазначено, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

4. Під час розгляду кримінальної справи № 1-657/11 суддею було винесено кілька окремих постанов відносно захисників по справі. Окрім невідповідності висновків суду викладеним в окремих постановах фактичним обставинам справи, судом було істотно порушено кримінально – процесуальний закон.

Ст. 23-2 КПК України містить перелік випадків, коли суд виносить окрему постанову. У текстах окремих постанов судді Кірєєва Р.В. не міститься посилання на частину ст.. 23-2 КПК України, якою він керувався приймаючи рішення про винесення окремих постанов. Випадки, передбачені ч.1 – ч. 4 ст. 23-2 КПК України не описані в текстах постанов. Всі окремі постанови судді були оскаржені захисниками в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 358 КПК України «Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у ст. 348 цього кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Протягом п’яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.»

Згідно ч. 2 ст. 354 КПК України «Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи».

Але, до теперішнього часу, в порушення вимог діючого законодавства, суддя не направив матеріали справи для апеляційного розгляду цих скарг. Такі дії судді порушують право зацікавлених осіб, зокрема захисників по справі відстоювати свої права в апеляційному порядку та свідчать про грубе порушення суддею норм КПК України.

5. Під час судового слідства головуючий у справі заборонив захисту робити заперечення на дії головуючого зразу після того, як на переконання захисту, суддею були обмежені або порушені права учасників судового процесу, що є грубим порушенням норм, передбачених ч. 2 ст. 260 КПК України. Згідно ст.260 КПК України, «головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний високий рівень судового процесу.

Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.»

Тобто, ч. 2 ст.260 КПК України передбачено занесення заперечення до протоколу судового засідання у будь який момент його заявлення, та жодним чином не створюється обмежень щодо порядку його заявлення.6. Під час розгляду справи захистом неодноразово заявлялися відводи головуючому в судовому засіданні судді Кірєєву Р.В. Не дивлячись на те, що ці зави подавались захистом в порядку ч. 2 ст. 56 КПК України зразу ж після виникнення підстав для відводу по наслідках судових засідань, всі вони були залишені судом без розгляду. Суд аргументував свої рішення тим, що судом вже розглядались аналогічні заяви про відвід. Таке твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи. Кожна заява про відвід містила обґрунтування, яке судом не розглядалось.

Також, в порушення вимог ст.57 КПК України головуючий розглянув заяви про відвід не виходячи до нарадчої кімнати, що є грубим порушенням кримінально-процесуальних норм.

7. Протягом всього судового розгляду захистом через канцелярію суду в письмовому вигляді були подані клопотання про виклик свідків, експертів, спеціалістів, про проведення повторних та додаткових експертиз, про витребування доказів, тощо.

При виконанні вимог ст. 317 КПК України суддею в порушення порядку розгляду клопотань, рішення по заявлених клопотаннях приймалось «пакетно». Зокрема, суд ставив на обговорення декілька клопотань захисту, потім приймав рішення про відмову в їх задоволенні. Навіть рішення про відмову в призначенні експертиз суддя приймав, хоча й в нарадчій кімнаті, але по всіх клопотаннях разом. При цьому, хочу зазначити, що в нарадчій кімнаті по розгляду клопотань про призначення експертиз суддя знаходився 35 хвилин, а текст постанови про відмову в задоволенні клопотань оголошував 20 хвилин. Такі дії судді свідчать про те, що текст постанови про відмову в задоволенні клопотань був заготовлений раніше, що свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати, про однобічність судового слідства, необ’єктивність та упередженість судді.

8. Приймаючи рішення про закінчення судового слідства 08.09.2011 року суддя порушив вимоги ст. 317 КПК України. Зокрема, судом не були поставлені на обговорення та розглянуті клопотання про скасування запобіжного заходу Тимошенко Ю.В. від 06.09.2011 року вх.. № 57083 та від 07.09.2011 року вх.. № 57484.

В судовому засіданні 31.08.11 суд після оголошення матеріалів справи, що містилися у 23 томах справи, змінив порядок судового засідання та перейшов до розгляду заявлених клопотань. При цьому, суддею було наголошено, що оголошення матеріалів справи, що залишились не оглянутими, буде продовжено після розв’язання заявлених клопотань.

Однак, оголосивши у судовому засіданні 08.09.11 про закінчення судового слідства, судом так і не було оголошено вказані матеріали справи, внаслідок чого вони залишились не розглянутими судом.

Адвокат О.Плахотнюк
27.09.2011