Україна в лещатах Газпрому холодної зими 2009

Пригадаємо, як розпочиналася газова війна між Україною та Росією у 2009 році. Делегація Нафтогазу залишає переговори та їде з Москви. Газпром отримує офіційне повідомлення від Нафтогазу, що технічні умови української ГТС потребують імпортованого газу для забезпечення безперешкодного транзиту російського газу теріторію України, а це можливо лише за умови угоди на імпорт газу між Газпромом та Нафтогазом. Російський прем"єр Путін робить заяву про те, що між Газпромом та Нафтогазом діє чинний контракт на транзит, термін якого спливає лише у 2011, тому Україна зобов"язана забезпечувати безперешкодний транзит російського газу до Європи. Наслідки невиконання цього контракту, за словами Путіна,  для України можуть бути вкрай негативними. 1.01.2009 Путін наказав припинити постачання  російського газу в Україну. В той же день Міллер оголошує про ціну $418 за тис. куб м для України. Одночасно була розгорнута кампанія по дискредитації України в очах європейського співтовариства: Україну прямо звинувачували у крадіжках газу. (Згодом, коли газова війна закінчилась і почала забуватись, голова Рахункової Палати РФ С.Степашин визнав, що з боку України ніяких крадіжок не було). 03.01.2009 RosUkrEnergo позвалася на "Нафтогаз" у Арбітражний суд Стокгольма з вимогою до "Нафтогазу" забезпечити транзит газа партнерам RosUkrEnergo у ЄС. У позові зазначаеться про те, що "Нафтогаз" не виконує зобов"язань на транспортування газа з підземних сховищ, блокуя тим самим транзит. В той же час українська ГТС вперше за своє існування почала працювати в непередбачуваному своїми технічними умовами реверсному режимі. Виступив уповноважений президента України з енергетичних питань Б.Соколовський: "Якщо Росія буде постачати газ у нинішніх обсягах, то за 10-15 днів можуть виникнути технічні проблеми і серйозні перебої функціонування ГТС України". 04.01.2009 Голова Газпрому Міллер оголошує нову ціну для України - $450 за куб м. 6.01.2009 чеське президентство в ЄС та Єврокомісія вимагають відновлення постачання газу. "Така ситуація є повністю неприйнятною", - наголошується у заяві. В результаті постачання газу було припинено до Болгарії, Хорватії та Туреччини. Румунія відчула зниження постачання газу на 75%, Угорщина – на 20%, Австрія – на 10%. Росія збільшує тиск на Україну, перекривши повністю подачу газу до Європи. Металургійні та хімічні підприємства України вимушені скорочувати виробництво, а Одеський припортовий завод взагалі призупинив роботу. Зупинився Стирол. Фактично зупинив виробництво "Кримський Титан". Угорська компанія-постачальник газу Emfesz (яка контролювалася Д.Фірташем) подала до Європейського Союзу скаргу на Україну і НАК "Нафтогаз України", звинувачуючи їх у порушенні договорів про постачання газу. 8.01.2009 в Брюсселі відбулась зустріч між представниками Газпрому, Нафтогазу та представниками ЄС. На цій конференції Газпром оприлюднив данні щодо цін на газ по деяким своїм контрагентам у такий спосіб довівши обгрунтованість ціни на газ, яку він запропонував Нафтогазу України. Чеський міністр по зв"язках с ЄС Олександер Вондра відхилив вимогу України про надання їй від ЄС фінансової компенсації для заключення газової угоди з Росією. Він сказав, що це "шантаж і він є неприйнятним". Він наполягав на тому, що Москва та Київ самі повинні знайти рішення, яке б гарантувало транзит газу до ЄС. В той же час офіційний представник ВАТ "Газпром" Сергій Купріянов заявив, що Україна повинна платити за російський газ за ринковими цінами: "Якщо ціна на газ, що "Газпром" поставляє в сусідні з Україною держави Східної Європи, у I кварталі 2009 року складає приблизно 470 дол. за тис. куб. м, то й Україна повинна платити ринкову ціну за газ". У той же час газопостачання найбільших українських промислових споживачів природного газу знижено до рівня технологічної броні, тобто, до мінімально можливого. Через газову війну між Росією та Україною уряд Словаччини ухвалює рішення про відновлення роботи одного з реакторів на атомній станції у зв`язку з припиненням постачання російського газу через Україну. Це - порушення угоди з ЄС, але уряд Словаччини заявляє, що це є вимушеним кроком. 13.01.2009 Тим часом Газпром влаштовує провокацію: він пропонує Нафтогазу прокачати обмежену кількість газу в напрямку Орловки. Голова Нафтогазу О.Дубина робить заяву про технічну неможливість за чинних умов прокачати газ до Молдови, Румунії та Балкан: "Пропозиція, яка надійшла від Росії, прокачати трубопроводом України газ зі входом в ГВС "Суджа 1200" до Молдови, Болгарії і Румунії, може загрожувати тому, що нам доведеться відключити від газу Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк". Тим часом представник "Газпрому" С.Купріянов продовжує розповідати про те, що Україна краде газ. ЄС починає погрожувати компаніям Росії й України позовами. 15.01.2009 ексголова "Нафтогазу" Юрій Бойко заявляє, що Україна знаходиться на межі техногенної аварії через низький тиск в українській газотранспортній системі: "Газотранспортна система України має ємність в 1 мільярд кубометрів газу, це 360 кілометрів мереж, в яких підтримується робочий тиск у 75 атмосфер. Це той тиск, при якому газотранспортна система безперебійно працює. Разом з тим, зараз в мережі знаходиться 850 мільйонів кубометрів газу, оскільки 150 мільйонів вже відібрано і відповідно впав тиск. Якщо тиск впаде ще на 50-70 мільйонів кубометрів, то компресори зупиняться, автоматика спрацює, що призведе до техногенної аварії". Газовий баланс України на той момент виглядає таким чином: добове споживання складає біля 220 млн куб м газу, при цьому біля 60 млн куб м йде в ГТС із джерел власного видобутку, а решта викачується з підземних газових сховищ (ПГС). При цьому слід зазначити, що утримувати на постійному рівні викачку 180 млн куб м газу з ПГС технічно неможливо і об"єм викачки поступово зменшується, що призводить до відповідної втрати тиску у ГТС. Тим часом, у Верховній Раді створюється Тимчасова Слідча Комісія з газової кризи. Голова комісії Богословська робить заяву: "Я точно знаю, что, скорее всего, появятся огромные, миллиардные иски. И надо разобраться, кто за это будет отвечать". Голова опозиції В.Янукович різко критикує владу за зупинку підприємств і говорить про загрозу в ТКЕ: "Сегодня самую большую угрозу в стране физическому существованию людей несет власть, которая не только остановила сегодня большинство предприятий, но и есть сегодня угроза прекращения отопления во многих регионах". 16.01.2009 ДК "Газ України" розпочинає процедуру обмеження газопостачання "Київенерго". Мер Києва Леонід Черновецький погрожує відключити ДК "Газ України" від каналізації у тому  випадку, якщо вона обмежить газопостачання "Київенерго". 17.01.2009 Президент Росії Дмитро Медведєв заявив, що Україна повинна розрахуватися за газ за ринковою ціною. Про це він повідомив на прес-конференції за підсумками міжнародної конференції з питань забезпечення транзиту газу. "Україна повинна розраховуватися за газ за європейськими цінами, це абсолютно нормально, і в цьому полягає наша позиція. Наші інші партнери платять ці гроші, і Україна цілком здатна їх платити". Не можна не торкнутися також питання боргу. Як ми пам"ятаємо, наприкінці 2008 утворився борг біля $2 млрд НАК Нафтогаз перед Газпромом. Цьому "посприяли" 62% обвал валютного курсу гривні і неплатежі за спожитий газ, адже більшість облгазів контролювалося УкрГазЕнерго, а вони робили все, щоб залишити РУЕ на газовому ринку України і тому блокували фінансові надхоження до Нафтогазу. Тим не менш, 30.12.2008 за допомогою кредитів Нафтогазу вдалося погасити заборгованість. Але виявилася проблема: РУЕ не перераховував ці кошти на рахунки Газпрому. Тому Газпром як обов"язкову умову відновлення постачання газу виставив погашення заборгованності РУЕ перед Газпромом. Ця, на перший погляд абсурдна вимога, на жаль мала законне підгрунтя через те, що в одному із доповнень до угоди 2006 було передбачено, що якщо РУЕ не виконує своїх зобов"язань перед Газпромом, то виконання їх бере на себе НАК Нафтогаз. Існування цієї жорсткої вимоги Газпрому до Нафтогазу підтвердив у своїх показах на суді голова НАКу Дубина. Як відомо, котракт на постачання газу Дубина підписав 19.01.2009. але постачання було відновлено лише 20-го, коли Газпром отримав гарантії погашення заборгованості. Отже, на відміну від обставин першої газової війни 2006 р. у 2009 році Україна потрапила в абсолютно іншу ситуацію: 1. Діяв невигідний контракт на транзит між Газпромом, Нафтогазом та РУЕ, підписаний 2006 і підтверджений у 2007, який зобов"язував Нафтогаз гарантувати транзит російського газу за тарифною ставкою 1,6. Термін цього контракту спливав лише 1.01.2011. Фактично ця обставина гарантувала Україні млрд позови, які в неї не було шансів виграти в арбітражному суді. 2. Україна мусила забезпечувати транзит російського газу, але з технічних причин мала відбирати для цього так званий технічний газ. Це дало привід Росії звинувачувати Україну у крадіжці, що значною мірою підірвало імідж України як держави і як надійного транзитера. 3. Українська ГТС вперше за історію свого існування працювала у непередбачуваному технічними умовами реверсному режимі. Цей режим роботи міг забезпечувати потреби України в газопостачанні лише на 2/3, причому витрачання газу із газосховищ було обмеженим технічними можливостями, а тривалий відбір газу із сховищ за відсутності зовнішнього джерела поповнення призводив до повільного зменшення загального тиску у системі, що наближало ГТС до аварійного режиму і автоматичної зупинки компресорних станцій. 4. У 2006 році на хвилі померанчової революції Україну активно підтримували в ЄС. У 2009 сітуація дещо змінилася: ЄС волів не втручатися у відносини України і Росії і вимагав найскорішого розв"язання проблеми. Декілька країн ЄС внаслідок відключення від постачання російського газу опинились у вкрай важкій ситуації, адже більшість з них не мала підземних сховищ газу, зокрема Болгарія. Все це надзвичайно напруживало відносини і обмежувало в часі переговорний процес. 5. НАК Нафтогазу була пред"явлена ультимативна вимога погашення заборгованності РУЕ перед Газпромом. Ціна такої вимоги була біля $2 млрд і саме в той момент, коли НАК погасив свої власні борги. Прем"єр Тимошенко опиналась у важкій ситуації, коли не вона почала газову війну, але вона зобов"язана була її закінчити. І вона взяла на себе цю відповідальність. Звичайно ж, зараз можно вишукувати безліч негативів у підписаному 2009 році контракті на постачання газу, який, до речі, розробляла не вона, а експерти Нафтогазу. Але треба також зважити на важкі обставини, за яких укладався цей контракт і на повну відсутність  досвіду у співробітників Нафтогазу щодо визначення формули ціни на газ. Все це робилося вперше. Але навіть за цих обставин не можна закривати очі на те, що завдяки формульному підходу ставка на транзит тепер підвищується сінхронно із ціною на газ і все це обраховується щоквартально. Не можно також не сказати і про те, що ратіфікація парламентом харківських угод, складовою яких був контракт 2009 р., фактично унеможливила оскарження цього контракту в арбітражному суді. У разі ж денонсування ратифікації харківських угод Україна одразу ж наражається на боргові зобов"язання, спричиненні так званою знижкою. Наслідок такої знижки складає боргові зобов"язання України перед Росією із розрахунку біля $4 млрд  щорічно. Не зайвим було б також нагадати про те, що якби постачальником газу для України у 2009 році залишилося РУЕ, то наслідки для України були б катастрофічні: адже весь газовий бізнес РУЕ був зав"язаний на туркменський газ, а у квітні 2009 року на газогоні Середня Азія - Центр стався вибух, що надовго вивів із ладу газогін і зупинив виконання контракту між Газпромекспортом та Туркменгазом. Росіяни відновили свій імпорт туркменського газу лише з 2010 року.