Чому не підписали газову угоду 31.01.2008

Для того, аби відповісти для себе на це питання, варто пригадати, а що ж відбувалося у тому 2008 році? Як ми пам"ятаємо, в той час постачання природнього газу в Україну на 100% контролювала компанія РосУкрЕнерго, яка на той момент продавала газ НАК Нафтогаз на кордоні з Україною за ціною $179,50 за куб. Як потім виявилося, сама РУЕ купувала цей газ за $154. Всього поставлено було в Україну в 2008 р. 56,2 млрд куб м. Приблизну торгівельну маржу при цьому досить легко порахувати $25*56,2 = $1,405 млрд. Варто також нагадати, що внутрішній ринок сбуту газу в Україні тоді контролювала компанія УкрГазЕнерго, (50% якої належало Нафтогазу, а решта 50% - РУЕ), яка продавала газ кінцевим споживачам. Отже тепер можна уявити взагалі про який бізнес йдеться і чому цьому питанню приділяється стільки ваги. Хоча сам пан Фірташ заявляв у 2009 р., що він заробляє на транзиті та продажі газу до Європи, а не в Україну :) Тож на початку 2008 року вище керівництво країни в особі президента та прем"єра на черговому засіданні РНБОУ доходять спільного висновку, що з ринку постачання природнього газу потрібно виключити РУЕ і переходити на прямий договір з Газпромом та на формульний принцип моделювання ціни. Згодом президент Ющенко видає Указ у формі директив уряду, де закріплюються ці принципи. Отже, на наступних зустрічах президентів Росії та України, коли торкалися питань газової теми, йшлося саме про це. Треба зауважити, що газове питання завжди було інструментом політичного впливу Росії на країн-покупців рос.газу. Так вже під час саміту стран СНД у Петербурзі 6 червня 2008 президента України попередили, що з 1.01.2009 середньоазійські країни переходять на світові ціни на газ, що автоматично означає для України фактичне збільшення ціни у два рази. Слід зазначити, що у той час ціна на нафту сягнула свого історичного піку $134 (на кордоні з Німеччиною) за барель сирої нафти марки Брент (для порівняння, зараз вона становить $110 і є тенденція до зменшення), то ж очікувалось, що максимальна ціна на газ сягне своєї максимальної позначки у грудні 2008 - січні 2009, оскільки ціна на газ прив"язана до ціни на нафтопродукти з піврічним часовим лагом. Отже, президент Ющенко був добре поінформований щодо можливого розвитку подій на ціновому газовому ринку, навіть більше того, він відповів президенту Медведеву про наступне: "чим швидше Україна перейде на ринкові ціни, тим це краще для її економіки". Не зайвим буде нагадати, що у серпні спалахнув збройний конфлікт у Южній Осетії, в який миттєво втрутилась Росія. Президент Ющенко зайняв різку прогрузинську позицію, що викликало сильне роздратування з боку Росії. Це внесло додаткову напругу у стосунки між Україною та Росією. Тимошенко, як голова уряду і правлячої коаліції, яка не мала більшості у парламенті і мала важки конфронтаційні стосунки з президентом, балансувала і дістанціювалася від будь-яких негативних президентських заяв у бік Росії. Така політика дала певний результат. 2 жовтня 2008 року прем"єр підписала Меморандум про співпрацю у газовій сфері, де Росія брала на себе зобов"язання забезпечити газовий баланс України. Окрім того, Меморандум затверджував наміри обох урядів перейти на прямі стосунки без посередників та на поетапний трирічний перехідний період до ринкових цін на газ. Нафтогаз визнавався єдиним імпортером газу в Україну, а також сторони погоджувалися про спільні експортні операції за умови вільних ресурсів газу. Нафтогаз брав на себе зобов"язання щодо безперебійного транзиту російського газу українською ГТС. Головною умовою переходу на прямі стосунки була відсутність заборгованності перед Газпромом. Нагадаю, що саме у третьому кварталі фінансова система України пережила різке падіння курса гривні до долара, фактично на 62% з 5 до 8 долл за грн. Ніякими економічними причинами пояснити таке різке і стрімке падіння національної валюти було неможливо. Вражала при цьому пасивність дій НБУ, що давало привід запідозрити злочинну змову. Ось що заявляла прем"єр Тимошенко в той час: "З 1 жовтня Нацбанк проводить емісію, по суті друк грошей. На сьогодні така емісія склала 40 млрд. гривень. Ці емісійні гроші мусили в прозорий спосіб передаватися для комерційних і державних банків, щоб покривати всі розриви і виплачувати депозити. Усе рефінансування серед комерційних банків відбувалося таким чином, що головні фінансові потоки були зосереджені на окремих банках, які входили в систему побудови масштабних спекулятивних операцій з курсом гривні. 40 млрд. 275 млн. гривень мали підтримати реальний сектор економіки. Банк, що придбали за 60 млн. доларів, отримав фінансові ресурси, емітовані Нацбанком, на суму 7 млрд. 100 млн. грн., де ці гроші акумулювалися, а потім по курсу НБУ, що був завжди нижчий за ринковий курс, цей банк ("Надра" - прім.ред) викупав валюту. Є ще кілька банків, що проводили аналогічні операції.". У парламенті була створена Тимчасова Слідча Комісія, яка закінчилась нічим, оскільки НБУ відмовився надавати інформацію, пославшись на банківську таємницю. ТСК прийшла до висновку, що замість керованої запланованої девальвації у 15% НБУ здійснив обвал національної валюти, що спричинив збитки державі від 9 до 13 млрд долл. Рефінансування банків проводилося непрозоро та упередженно, з ознаками корупції. Здійснення рефінансування без проведення тендерів є прямим порушенням Національним банком України п. 4.1 розділу ІІ Постанови від 26.09.2008 р., де зазначено, що НБУ здійснює рефінансування банків шляхом проведення кількісного або процентного тендеру. По результатах перевірки ТСК звернулась до президента з вимогою звільнити голову НБУ В.Стельмаха від займаної посади, а також до Генпрокуратури з вимогою порушити проти голови НБУ кримінальної справи. Отже все це не могло не вплинути на стан розрахунків Нафтогазу та Газпрому саме у той момент, коли це було вкрай необхідно. У якийсь момент у другий половині грудня спільний борг перед Газпромом сягнув позначки 2,8 млрд долл. В ситуацію втручається президент, і, звинувативши у всьому прем"єра, дає 5 діб на усунення проблеми боргів. Звичайно, що кавалерійським наскоком вирішити питання одразу не вдається: споживачі просто не розраховуються вчасно із Нафтогазом за спожитий газ, то ж необхідно залучати кредити. В той же час Нафтогаз веде складні переговори з Газпромом. На той момент Газпром досі не узгодив ціну з Туркменгазом, на базі якої досі формувалася ціна газу для Украіни, тим не менш вже стає відомо, що ціна туркменського газу на 2009 буде визначататимється за формулою. В той же час у газову тематику активно втручається президент. Треба сказати, що оточення президента завжди подавало його як "фахового економіста" та "найбільшого і найсерйознішого газовика у нас у країні", який "може розказати, де і які газогони проходять, який в них кілометраж, чому в Грузии ціна 110 долларів за кубометр, а в країнах Балтии - 126.". В той час в Секретаріаті Президента (СП) є економічний відділ, який очолює замголови СП А.Шлапак, що постійно моніторить газове питання, а представник президента у зовнішньо-економічних відносинах Б.Соколовський регулярно висвітлює позицію президента з цього ж приводу. Тож не дивно, що від Соколовського лунають заяви на кшталт "середньорічна ціна на газ для України у 2009 році мала б складати менше $100 за 1 тис. кубометрів" або "президент Віктор Ющенко буде сам вирішувати проблему поставок газу з Російською Федерацією, якщо уряд Юлії Тимошенко не вирішить це питання..." Запам"ятаємо цей важливий момент, оскільки далі саме втручання в газову справу президента буде трактуватися по-різному. Однак, наприкінці грудня ситуація з боргами перед Газпромом загрожує стати тим чинником, який унеможливлює підписання прямих угод з Газпромом, а відтак забезпечує збереження позицій РУЕ на газовому ринку України ще на один рік. В останній момент Нафтогаз все ж таки знайшов необхідні гроші, сплативши борг та авансовий платіж за грудень. Це відбулося 30 грудня. Таким чином, станом на цей день фактично не було перешкод для підписання угоди між Газпромом та Нафтогазом, яка передбачала прямі поставки, тариф 235 долл за 1 тис куб м газу та ставку транзита 1,8 долл за 100 км прокачки. Саме ці умови зафіксовані у обвинувачувальному висновку експрем"єра Ю.Тимошенко. А зараз подивимось, які покази під присягою дає експрезидент Ющенко щодо цих подій: " 27-го пройшла заключна фаза переговорів між НАКом та Газпромом. Сторони вийшли на рівні своєї компетенції, підкреслюю, технічної компетенції, до кінця дня 27 числа про те, що є версії щодо можливої ціни на газ і можливого тарифу на транзит. Сторони розійшлись тим, що Міллер заявив, що на слідуючий день він піде доповідати Путіну, а піздно вечором 27 грудня 2008 р. Дубина телефонує до Соколовського і засвідчує, що: "ми прийшли в заключну фазу переговорів і мені потрібна зустріч з президентом." Він доповідає, що технічна частина переговорів в цілому завершена, є певні обриси домовленностей і йому "конче необхідна зустріч з президентом завтра вранці". Соколовський інформує мене про цю зустріч... Починається 28 число. Приїзджає Дубина, рано вранці ми зустрічаємось в колі Шлапак А.В., (від економічного блоку президента), Соколовський Б.І., мій постійний представник по зовнішньому блоку енергетичних питань, і Дубина О.В. Зустріч була хвилин 40. Суть її приблизно така: Дубина доповідає, що було у Лондоні, яка була атмосфера переговорів у єврокомісара. Друге: які проміжні підсумки переговорів між НАКом та Газпромом. Він доповідає, що ціна, яка найбільше обговорювалася в рамках переговорів це 250 долл за тис. куб м. Що стосується тарифу транзиту - 1,7. Його враження, що російська сторона діяла неуступчіво по питанням тарифу транзиту. Що стосується газової ціни, то на його думку є відчуття, що ціну з 250 можно довести до 235. Було сказано разів зо три-чотири про те, що це ціна, яка не узгоджена Міллером з Путіним. Наша розмова закінчилась тим, що я сказав Дубині, що якщо він відчуває можливість оптимізувати ціну на газ і дійти до 235 то це треба зробить. Те саме стосувалось тарифу на транзит. Якщо ж не увінчаються ці переговори данним результатом, тоді нам треба приймати рішення про те, як акцептувати на внутрішньому ринку ціну 250, тобто на рівні бюджетних організацій, на рівні комунальних, населення, приватного споживання... Дубина сказав, що він зараз піде на доповідь прем"єр-міністру. Він їде на доповідь прем"єр-міністру, потім в обід відлітає до Москви. Це ті 15-16 годин. коли Дубина був в Україні. Підкреслюю, ніякого відкликання президент України не робив. Хочу зауважити: у мене нема повноважень по відкликанню делегації, відрядженної урядом - це компетенція не моя. І байки, які щедро там лунають, що хтось когось там відкликав, це спосіб не відповідати за свою позицію або перекласти свою відповідальність. Я нікого не відкликав. Було прохання, причому уклінне прохання, щоб президент зробив зустріч з керівником НАК Нафтогаз. Далі Дубина від"їхав до Москви, Міллер 28-го у першій половині дня доповідає прем"єр-міністру Росії про результати переговорів з Україною. Відбувається в цей день телефонна розмова між перм"єр-міністром Росії та прем"єр-міністром України. Суть цієї розмови я думаю ви зможете встановити з належних сторін, але те, що публічно відомо я міг би лише повторити. В перший і єдиний раз російська сторона на офіційному рівні заявляє пропозицію українській стороні про ціну 250 за тисячу кубів російського газу, тариф 1,7 і недопущення реекспорту. Підкреслюю: це могла бути розмова тільки прем"єр-міністрів. Ніяка інша людина: ні Дубина, ні ті, хто біля Дубини не могли цю позицію прийняти до кінцевого рішення. Крім прем"єр-міністра України. Прем"єр-міністр України відхиляє пропозицію прем"єр-міністра Росії. Я наводжу слова Путіна: "Я лично предложил премьер-министру Украины: приезжайте, подписывайте контракт по 250 долларов за тысячу кубов и мы дадим вам право реэкспорта. Хрен с вами. Та отказалась". Оце та точка, з якої з 28 числа переговори пішли в зворотню сторону. після обіду Дубина заходе до Міллера, Міллер говорить: "Те. що ми пропонували як прийнятну ціну 250 долларів і тариф зберегти на рівні 1,7 прем"єр-міністр відхилила". Переговори зходять із позиції 250 і закінчуються драматично. Зрозуміло, що там вже шукать якихось компромісів 28-го числа урядовій делегації, вірніше НАК Нафтогазу не було можливо." Отже покази експрезидента зводяться до того, що 28 грудня Тимошенко відхилила пропозицію Путіна 250 / 1,7. Це експрезидент підтвердив цитатою із ЗМІ. А от далі, як свідчить експрезидент, переговори зайшли у глухий кут і, фактично, нічого суттєвого не відбувалося з 28 по 31 грудня. Зауважимо, що ця версія суперечить навіть обвинувачувальному висновку у справі Тимошенко. Але не тільки йому. Дивимось покази ексголови Нафтогазу Дубини: "Станом на 30.12.2008 року була узгоджена попередня домовленість про ціну природнього газу для НАК "Нафтогаз України" в сумі 235 доларів США за 1 тисячу кубометрів газу та про вартість транзиту в сумі 1,8 доларів за транспортування 1 тисячі кубометрів газу на 100 кілометрів. Обсяги газу, який планувався для потреб Україною становили 40 млрд. кубометрів та були затверджені рішення КМУ. Вказані умови були викладені на папері, а саме у проектах договору, які були узгоджені між юристами, фахівцями української та російської сторін, тобто залишалось лише їх підписати. На той час, наскільки я пам'ятаю, ніяких директив уряду з приводу укладення договору між НАК „Нафтогаз України" та „Газпромом" на вказаних умовах не було. Президент України Ющенко В.А. усно забороняв підписувати контракт на таких умовах, оскільки вважав, що ціна газу занадто велика. Проте я особисто вважав, що така ціна є прийнятною для України в тих умовах. 31 грудня 2008 року наскільки мені відомо внаслідок телефонних розмов між Президентами України та Росії, а також між прем'єрами була оприлюднена кінцева ціна на газ 320 доларів США за 1 тисячу кубометрів. Тут уже я вважав, що така ціна є завеликою, тому зібрав делегацію НАК „Нафтогаз України" і ми поїхали додому без підписання контракту. Моя позиція полягала в тому, щоб проявити наполегливість і принциповість в обстоюванні інтересів держави, оскільки зазначена ціна була явно політична." Як бачимо, свідчення Дубини суттєво протирічять тому, що свідчить Ющенко: 1. Ющенко стверджує, що після розмови прем"єрів 28 грудня нічого далі не відбувалось і переговори зайшли в глухий кут. Натомість Дубина стверджує, що були підготовлені та запарафовані угоди на умовах 235 / 1,8 які залишилося йому тільки підписати. Саме ця версія закріплена і в обвинувачувальному висновку Тимошенко. Цілком зрозуміло, що факт існування підготовленних та запарафованих до підпису угод станом на 30.12.2008 можно було достеменно зафіксувати у ході слідчих дій. 2. Дубина свідчить, що Ющенко усно забороняв йому підписувати угоди на умовах 235 / 1.8. Ющенко детально не коментує події 30-31 грудня, проте стверджуює, що "два дні ніякого переговорного процесу немає, повне ігнорування, людська навіть приниза, людина (Дубина - прім.ред.) там по коридору Газпрому ходе". А головне, що під присягою стверджує Ющенко: "Підкреслюю, ніякого відкликання президент України не робив. Хочу зауважити: у мене нема повноважень по відкликанню делегації. відрядженної урядом - це компетенція не моя. І байки, які щедро там лунають, що хтось когось там відкликав, це спосіб не відповідати за свою позицію або перекласти свою відповідальність. Я нікого не відкликав". Що правда, якщо придивитися уважніше, то цю свою заяву Ющенко прив"язує до 28 грудня, але аж ніяк не до подій 30-31 грудня. Так, можливо, він і не відкликав. Але він забороняв Дубині підписувати на умовах 235 / 1,8 угоду, запропоновану Міллером, і саме це і спричинило подальші події. А як же було насправді? Цікаво, що існує інформаційне повідомлення РІА Новості від 31.12.2008 18:42, яке говорить про те, що "Глава делегации Дубина получил указание президента Ющенко прервать переговоры с "Газпромом" и вылететь в Киев". Треба зазначити, що делегація Нафтогазу до вечора 31.12.2009 перебувала на переговорах, і тільки десь після 23 години повернулися до Києва. Це говорив сам Дубина на ТСК Богословської, це підтвердив і його заступник Діденко в суді під присягою. Надалі факт зриву переговорів саме за ініциативи Ющенка підтвердив прем"єр Путін, у своєму виступі 8.01.2009: "предложение было отвергнуто, и по указанию президента Ющенко накануне 31 декабря прошлого года украинская делегация прервала переговоры и покинула Москву". Також дуже цікаве твердження 19.01.2009 зробив голова Газпрому О.Міллер інформагенції "Інтерфакс": "в конце декабря премьер-министры России и Украины пришли к соглашению и наши компании были готовы договориться о цене газа $235 за 1000 куб. м. при условии совместных экспортных операций с территории Украины, RosUkrEnergo тогда предложило покупать газ для Украины по цене $285. За счет этого компания рассчитывала остаться на рынке. Но несмотря на это, российская сторона от договоренностей по переходу на прямые контракты не отказалась. А 31 декабря, как вы знаете, президент Украины отозвал делегацию НАК "Нафтогаз Украины" с переговоров". Саме цю версію з пропозицією РУЕ озвучив і ексголова Нафтогазу Бакай у своєму інтерв"ю "Дзеркалу тижня" від 17.10.2009 "— Чи відомо вам щось про гарантійний лист, який "РосУкрЕнерго" направила на ім'я "Газпрому", про те, що вони готові реалізувати в Україні весь обсяг імпортного газу по 285 дол.? — Про це тут, у Росії, говорять усі. Особисто я його не бачив, але гадаю, що коли буде такий запит із українського боку, то Росія із задоволенням надасть цей документ..." Факт тісних взаємин між українськими чільниками РУЕ та експрезидентом Ющенком підтвердив у своєму свідченні в суді Дубина, зазначивши, що неодноразово зустрічався з ними в кабінеті президента та голови його секретаріату. Про взаємини пана Фірташа з Ющенком розповідав і ексголова його секретаріату Рибачук. Ось як про перебіг подій 30-31 свідчить під присягою Тимошенко: "коли Міллер, оголосив ціну 320 доларів, Дубина передзвонив мені і каже: що робити, ціна 320? Я кажу: що сталось? Він каже: Ющенко мене відкликав. Я кажу: у зв'язку з чим відкликав? Він каже: ви що не розумієте, чому він мене відкликав? Я питаю: і що зараз? А він каже: зараз ціна 320. Я кажу: не вздумай це підписувати. Я не могла сказати підписуйте ціну 320, безумовно, ні." Тимошенко вважає, що головним мотивом, яким керувався Ющенко, був його зв"язок із РУЕ і саме тому він заборонив Дубині підписувати угоду з Газпромом на умовах 235 / 1,8. Але, давайте забудемо про РУЕ та їхнє бажання залишитися на українському ринку у якості єдиного постачальника та транзитера газу у Європу на той момент і взаємини Ющенка з чільниками цієї компанії зокрема та проаналізуємо дії експрезидента Ющенка в іншій площині. Зауважимо, що саме Ющенко та його секретаріат займається економічними розрахунками ціни на газ для України в той час і оприлюднює їх. Ми пам"ятаємо, що Б.Соколовський озвучив ціну $100 за куб м. А одразу після зриву переговорів 31 грудня президент Ющенко пропонує прем"єру підписати спільну заяву, в якій головним поясненням зриву переговорів називалась саме невідповідність ціни на газ та транзит, що були запропоновані російською стороною. Зауважимо, що в цій заяві називалися конкретні цифри, які влаштовували українську сторону, а саме: ціна за газ $201 і транзитна ставка $2. Що стосується ролі прем"єра у всьому цьому, то вона просто узгодила і підписала текст, який був підготовлений у секретаріаті президента тоді, коли факт зриву переговорів став очевидним і її відліт до Москви 31.01.2008 був скасований. Це, до речі, підтвердили у своїх показах в суді і сам Ющенко, і замголови його СП А.Шлапак, який безпосередньо приймав участь у підготовці цього документу. На слідуючий день вийшла окрема заява вже тільки Ющенка, яка фактично повторила ті ж самі тези  спільної заяви президента та прем"єра. Тобто проглядається заздагеледь спланована послідовність рішень. Те, що ціна 250 була неприйнятною для експрезидента Ющенка на 31.01.2009 засвідчив під присягою в суді і пан А.Шлапак. Більше того, про неприйнятність такої ціни для угоди 2009 рік дуже розлого та економічно обгрунтовано у властивому йому стилі говорив під присягою в суді сам Ющенко. Отже, все вказує на те, що Дубина говорив правду і саме незгода Ющенка з ціною, яку запропонував Газпром, стала тією причиною, чому він не підписав угоду на умовах 235 / 1,8 заявивши Міллеру, що Ющенко не дає йому свій дозвіл це підписувати. Після чого звичайно ж послідували тф розмови між Міллером і Путіним, Ющенком та Медведєвим, і, як наслідок, Міллер озвучив нову пропозицію: 320 / 1,7. Цікаве бачення цих подій дає І.Бакай у своєму інтерв"ю рос. газеті "Відомості" 29.01.2009: "в декабре предправления "Нафтогаза" и "Газпрома" Олег Дубина и Алексей Миллер в офисе "Газпрома" уже договаривались о технических деталях контракта. "Газпром" готов был на рассрочку долга в 2,4 миллиарда долларов и цену газа для Украины в 235 долларов (за тысячу кубометров). А в это время президент Украины Виктор Ющенко на пресс-конференции говорит, что Украина полностью вернет долг и с 2009 года перейдет на европейскую цену. Тогда Дубине в "Газпроме" говорят: как же так - "Нафтогаз" просит льготы и рассрочку, а ваш президент готов на европейскую цену и платить сразу? Вы там у себя разберитесь, а потом приезжайте. Ющенко считал, что цена для Украины должна быть ниже 200 долларов (за тысячу кубометров), потому что ему сказали, что в Европе "Газпром" торгует по 250 долларов. Ющенко считал, что у Украины есть время торговаться: "Нафтогаз" ему представил расчеты, что Украине надолго хватит своего газа из ПХГ - ведь потребление из-за кризиса сократилось. Давайте заставим менеджеров "Газпрома" поехать в Брюссель на публичные слушания, пусть он раскроет цены. Украинская сторона добилась, что "Газпром" показал цены в нескольких контрактах: от 400 долларов до 450 долларов - и стал требовать от Украины 450 долларов. "Вы хотели в Брюссель? Мы поехали. Вы просили, чтобы вам показали контракты? Мы показали!" ". Показово, що Дубина у своїх свідченнях в суді згадав Брюссель і сказав, що українській делегації навіть не надали часу на відповідь по тій інформації, що її там оприлюднив Газпром. Схоже, що пазл склався. Сама ж Тимошенко у своїх показах в суді цілком підтвердила саме цю версію подій. 10 лютого 2009 на засіданні РНБОУ Ющенко кинув в обличчя Тимошенко вельми вишукану заяву: "Я не маю ніякого відношення до вашого вонючого газу". Дозволю собі не погодитися, пане президент. Таки маєте. І вельми серйозне. Серйозне настільки, що це вас змусило порушити присягу в суді, коли ви стверджували, що переговори після 28-го грудня зайшли в глухий кут. Насправді переговори були зірвані 30-31 грудня і саме через те, що президент Ющенко впливав на рішення голови Нафтогазу Дубини, перевищуючи свої повноваження і втручаючись у діяльність господарюючого суб"єкту, а голова Нафтогазу Дубина у вирішальний момент не наважився взяти на себе відповідальність і піти проти волі президента. Якби президент обмежувався лише політичними директивами, то ніякого газового кризису не було б.