Ще раз про директиви та повноваження

Головним стрижнем справи Юлії Тимошенко є питання повноважень на написання та затвердження директив. То ж пропоную розглянути це питанняразом зі мною. Отже, Генпрокуратура стверджує, що Ю.Тимошенко, видавши директиви делегації Нафтогаз на переговори з Газпромом перевищила свої повноваження. Генпрокуратура стверджує, що прем"єр одноосібно вчинила дії, які передбачені лише колегіальним органом, тобто КабМіном. При цьому Генпрокуратура посилається в висунутому нею обвинуваченню на Закон про Кабінет Міністрів, на Регламент Кабінету Міністрів, на Закон Про міжнародні договори України. Щоправда, Генпрокуратура не уточнює, де в цих законах прописане те конкретне повноваження, що його нібито порушила прем"єр, хоча обвинувачення за ст.365 Кримінального Кодексу України (ККУ) зобов"язує прокуратуру точно вказати статтю закону, яка регламентує те повноваження, яке нібито було перевищене. Давайте спробуємо розібратися в цьому більш детально. Отже розглянемо законодавство, на яке спирається обвинувачення: Стаття3. Принципи діяльності Кабінету Міністрів України 3. Кабінет МіністрівУкраїни є колегіальним органом.  Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Стаття 20. 1. Кабінет Міністрів України: 1) у сфері економіки та фінансів: здійснює відповідно  до закону управління об'єктами державної власності Параграф 6. Питання, що розглядаються 1. На своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає: 6) проекти   урядових  заяв,  декларацій,  директив,  листів, звернень і меморандумів; Параграф 40. Розпорядження 1. Акти  Кабінету  Міністрів  з  організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. 2. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення програми,  плану  заходів,   концепції   реалізації державної   політики  у  відповідній  сфері,  концепції  державної цільової програми та концепції закону,  директив,  урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо. Стаття 5. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України  2. Рішенням,  прийнятим  Президентом  України  або  Кабінетом Міністрів України відповідно до частини першої цієї статті: б) затверджується персональний склад делегації чи представник України, яким  доручається  ведення  переговорів  щодо підготовки тексту міжнародного договору,  його прийняття,  встановлення  його автентичності   або   підписання,  а  також  відповідні  директиви делегації чи представникові України. Тобто, логіка прокуратури приблизно така: КабМін (КМУ) здійснює управління об'єктами державної власності. Нафтогаз є таким об"єктом. КМУ видає згідно Закону Про міжнародні договори Ст.5 п.2 б) своє розпорядження у вигляді директив Нафтогазу на проведення переговорів, які згідно Закону Про Кабінет Міністрів ст.3 п.3 мають бути затверджені шляхом голосування на засіданні уряду. При цьому, прокуратура стверджує, що видання таких директив не передбачене повноваженнями прем"єр-міністра. Але обгрунтування прокуратури не витримує критики: 1. Нафтогаз є господарюючим суб"єктом. Таким чином, на переговори НАК Нафтогаз та РАТ Газпром не поширюється дія Закону Про міжнародні договори України. Договори куплі-продажу газу, що укладаються між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, не є міжнародними договорами України, а вони є господарськими договорами, що укладаються між суб"єктами господарської діяльності, тому до компетенції саме КМУ не належить надання директив щодо їх укладання та виконання.
2. Посилання на пар.40 Регламенту КМУ як на імператив для прийняття директив не можна застосовувати для директив делегації Нафтогазу, тому що ця норма діє тільки в межах прийнятого законодавства, тобто лишень у випадку заключення міжнародних договорів.
3. Ст.6 Господарського Кодексу
прямо застерігає від "незаконного втручання органів  державної  влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини". А чи були законні підстави у КМУ прямо втручатися у діяльність Нафтогазу? Ні, тому що діє Постанова КМУ вiд 15.12.2005  № 1205, згідно з якою повноваження на управління Нафтогазом передається виключно до компетенції Міністерства палива та енергетики. Таким чином, КабМін не мав повноважень прямо втручатися у діяльність Нафтогазу, приймаючи на своєму засіданні директиви для делегації НАК Нафтогаз. Підсумовуючи вищенаведене, можно з впевненостю зробити висновок, що КабМін не мав повноважень приймати на своєму засіданні директиви для делегації НАК Нафтогаз, тому що це протиричіть чинному законодавству. Тепер окремо розглянемо питання, а чи мала повноваження прем"єр видавати директиви делегації НАК Нафтогаз. Перш за все треба з"ясувати,що таке "директиви". Під терміном "директиви" розуміється, що це: керівна настанова вищої інстанції підлеглим; розпорядження загального характеру; керівна вказівка, яку дають керівні органи, підпорядковані своїм підлеглим; настанова, вказівка, обов"язкова до виконання; наказ, доручення. Пунктом 2 параграфу 9 Регламенту КМУ в редакції, чинній станом на січень 2009, передбачено, що прем"єр-міністр наділений правом давати доручення: Регламент Кабінету Міністрів України вiд 18.07.2007  № 950-207-п Прем'єр-міністра  України  з метою   спрямування,  координації  і  контролю  діяльності  членів Кабінету Міністрів України,  керівників інших центральних  органів виконавчої  влади,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим, місцевих державних адміністрацій уповноважено надавати  доручення, обов'язкові  для  виконання  зазначеними  органами  та  посадовими особами. Тепер з"ясуємо, хто входив в склад делегації НАК Нафтогаз. Серед інших,в неї входив міністр палива та енергетики Ю.Продан. Саме йому видала свої директиви прем"єр Тимошенко, що профільний міністр й засвідчив, коли їх завізував своїм підписом і надав для виконання голові НАК Нафтогаз О.Дубині. Треба зазначити, що у повній відповідності до Статуту НАК Нафтогаз, голова НАКу О.Дубина перед цим на засіданні правління НАКу отримав повноваження підписувати контракти з Газпромом. А чи могла прем"єр видавати директиви саме по результатах своїх переговорів з прем"єром Росії? Дивимось повноваження прем"єра у законі про КМУ: Закон Про Кабінет Міністрів України вiд 16.05.2008  № 279-VI Стаття 44. Прем'єр-міністр України 9) представляє  Кабінет  Міністрів  України  у  відносинах  з іншими органами,  підприємствами,  установами та  організаціями  в Україні та за її межами; 10) вступає  у  відносини  з  урядами іноземних держав... Таким чином, ми з"ясували дві важливі речі: 1. Законодавством України не передбачено надання директив КабМіном на переговори господарюючих суб"єктів. А ст.365 ККУ про перевищення повноважень передбачає, що таким перевищенням повноважень вважається одноособове прийняття дій або рішень, які лише і беззаперечно знаходяться в компетенції колегіального органу. Отже, зміст ст.365 одразу ж стає відсутнім у діях експрем"єра Тимошенко.
2. Видання директив міністру палива та енергетики прем"єром повністю відповідало чинному законодавству України. Треба зазначити, що таку правову позицію на різних етапах розгляду >цього питання підтримували: генеральний прокурор Медведько, зам.ген.прокурора Кудрявцев, міністр юстиції Лавринович, ексміністр юстиції Оніщук, заступник директора Інституту держави і права ім. Корецького НАНУ Нагребельний. Можно тільки робити припущення, що змусило депутатів Богословську та Олійника, слідчого Нечвоглода, прокурорів Микитенко, Фролову, зам.ген.прокурора Кузьміна та інших юристів закрити очі і не побачити абсолютну правову безпідставність обвинувачення у перевищенні службовихповноважень згідно ст.365 ККУ експрем"єра Тимошенко під час видачі нею сумнозвісних директив.