Соло Януковича та публічний дебют Іванющенка.

Водночас сам Азаров і його статус в Партії регіонів постійно балансують на межі стрибка в небуття. Тому що його відставка з посади прем’єра автоматично означатиме втрату регалій партійного вождя. Відповідно, значна частина регіоналів не сприймає Азарова серйозно і очікує, коли його переведуть з посади прем’єра на непильну роботу керівником Рахункової палати. 

Траурне братство

Дехто тільки в цей день пригадав, що колишній міністр внутрішніх справ – виявляється! – був першим номером НУНСівців на позачергових парламентських виборах 2007 року. Ну а Тимошенко – першим номером блоку свого імені. Тепер обидва лідери списків були під арештом.

Спотворений реформатор

Останній обрався до Верховної Ради за квотою Луценка, але відмовився вийти з зали на знак протесту:

- У нас є своя думка, але це не означає, що її треба виражати на урочистому відкритті сесії, - пояснював Жванія свою поведінку. - Ми дотримуємося етикету.

Тим часом в кулуарах зібралася нарада чорно-футболкових БЮТівців. Керівник фракції Іван Кириленко наче вожатий піонерам пояснював депутатам план дій.

- Зроблені серйозні кроки на шляху реформ. Започатковано пенсійну, земельну реформи, реформу охорони здоров’я... Спотворюються умови для розвитку підприємництва.

Обмовка у президента вийшла за Фрейдом, враховуючи наростання невдоволення діями влади у підприємницьких колах. Янукович не довго втомлював депутатів своєю промовою. Присутні рятувалися від монотонного виступу за допомогою газет і айпадів - поки Янукович розпинався на трибуні, не ховаючись, останні новини зі свого гаджету читав Олег Царьов. Після Януковича слово надали Івану Плющу. Це була домашня заготовка Банкової - колишній спікер, за задумом сценаристів, уособлював 20-річчя незалежності, а своїм виступом він мав передати Януковичу естафету від батьків-засновників держави. Враховуючи, що Плющ входить до провладної групи "Реформи заради майбутнього", його спроби захистити Януковича виглядали природно. - Сьогодні найпростіше і наймодніше списувати всі негаразди на президента і парламент. Треба зрозуміти, що проблеми не зводяться виключно до економіки, - пояснював Плющ. - Це проблеми несформованості всього українського суспільства в політичну націю... Очевидно, колишній спікер мав бути адвокатом нинішньої влади в очах колишнього помаранчевого виборця. - Не ототожнюйте поразку Віктора Ющенка на президентських виборах як поразку української національної ідеї, яка була серцевиною майдану 2004 року, - закликав Плющ… - І на завершення. Я в цьому залі працюю четверть віку... - Пора на пенсію! - вигукнув хтось з присутніх. - Да коли пора, це не вам судить! - огризнувся Плющ. - Закон "Про мову" був прийнятий у 1989 році. Як на мене, це найкращий закон. Кращого ми поки що не придумали, а може й не потрібно! Таким чином Плющ, користуючись нагодою присутності Януковича в залі, спробував переконати в хибності ідеї регіоналів на чолі з Вадимом Колесніченком.

Єнакіївський гість

Депутатів недовго мучили урочистою частиною - менше ніж півтори години, після чого частина депутатів залишила Верховну Раду, щоб наступного разу з'явитися тут через декілька місяців чи навіть років. До числа таких "дисциплінованих" законодавців належить міфічний Юрій Іванющенко, більш відомий у пресі як "Юра Єнакіївський". Його поява на відкритті сесії стала несподіванкою для журналістів - адже інші впливові регіонали засідання проігнорували.

Юрій Іванющенко

Користуючись шансом, журналісти атакували Іванющенка з усіх боків. По-суті, це стало його першим досвідом публічного спілкування. Назвати депутата багатослівним було б перебільшенням - на більшість питань він відповідав коротким спростуванням. - Вас називають одним з найбільш впливових в оточенні президента? - Неправда. На що я впливаю?! - почав заперечувати Іванющенко російською. - Я впливаю лише на свою родину. - Ви часто спілкуєтеся з президентом? - Ні, - відповів Іванющенко, усміхаючись. - Дружите з президентом? - Ні, - повторив він свою відповідь. - Ви давно знайомі? - Я не пам'ятаю, - заявив Іванющенко, але зрозумів, що ці слова виглядають дуже неправдоподібно, і додав. - Ну, ми жили в одному місті... - У вас є спільний бізнес з сином президента? - Взагалі немає. Трохи більш багатослівним Іванющенко став, коли мова зайшла щодо болючого для нього питання - заборони на в'їзд до США, яка була накладена на нього протягом більш ніж десяти років. - Ви вже написали на цю тему таких нісенітниць! - обурився депутат. - Зараз вам дозволено в'їзд до Америки? - Дозволено. - А чому ви були в списку осіб заборонених? - В документах помилилися один раз - і все. Було написано, що я працював десь у міністерстві культури, - сам розсміявся з такої легенди Іванющенко. - В ті роки були агентства в Києві – сто штук – у кого була довга віза, можна було віддавати паспорт, і вони ставили візи.

- Скільки зрештою коштували вам послуги американських лобістів Sidley Austin за вирішення вашого візового питання? - нагадали журналісти, що в американському Мінюсті зберігаються звіти про залучення депутатом цієї фірми. - Взагалі ні копійки! - знову обурився Іванющенко постановкою запитання. - Жодного долару я не платив! - Чим ви займалися в Америці? - Їздив до МАГАТЕ. - З часу тієї поїздки ще їздили до США? - Ні, не їздив. Хвиля журналістів навколо Іванющенка наростала. Поряд із впливовим депутатом опинився і Святослав Піскун, який дуже хотів вирішити з "Юрою Єнакіївським" якесь делікатне питання. Екс-прокурор весь час намагався відвести депутата в бік, але преса того не відпускала.Намагаючись сподобатися Іванющенку, Піскун почав розхвалювати його присутнім репортерам. - Це наш товариш по фракції Юрій Володимирович..., - колишній прокурор запнувся і не наважився назвати прізвище депутата. - Кожен міф, який створюють журналісти, він не відповідає дійсності. Малюють чоловіка таким, а він інший, простіший... Запопадлива усмішка не сходила з обличчя Піскуна. Але журналісти наче не помічали прокурора і продовжували атакувати Іванющенка питаннями. - Ви цікавитеся збройним бізнесом? - Ніякого стосунку до нього не мав і не буду мати, - запевнив "сірий кардинал". - Яким взагалі бізнесом ви володієте в Україні? - "Азовмаш". І все. - А ринок "7 кілометр"? - Ну, це хіба бізнес? - розсміявся Іванющенко, натякуючи, що це - не його масштаб. - Компанія "ХлібІнвестБуд"? - Жодного відношення до них не маю! - знову почав відхрещуватися Іванющенко.

- У вас великий вплив на вугільну галузь? - У вугіллі у нас лише одна шахта - "Комсомол", - знову заперечив Іванющенко. - Поїдьте і все дізнайтеся. - А "Макеевуголь"? - Ні. - Здається, ви ще займаєтеся аеропортом "Жуляни"? - Займаюся, - підтвердив Іванющенко. - "Жуляни" будують. - Навіщо вам "Жуляни"? - Як навіщо?! - не зрозумів депутат. - Ну, хіба це прибутковий бізнес? - Бізнесу поки немає. Будемо дивитися. В місті має бути другий аеропорт. Хтось же повинен вкладати. Поволі Іванющенко просувався до виходу, і шанси поставити йому додаткові запитання падали. А враховуючи, що наступного разу журналісти можуть побачити його за декілька років, преса намагалася розпитати у нього про все і одразу. - Вам подобається те, що відбувається в країні? - запитали в Іванющенка. Відповіді не пролунало - схоже, ця тема була йому не дуже комфортна. - Ну, ви підтримуєте процеси, які зараз мають місце? Чи треба ще жорсткіше? - уточнив журналіст. - Жорсткіше вже не можна, - видав Іванющенко. - Сьогодні президента освистали і кричали "Ганьба!" - Душі трошки боляче. Ну все, хлопці, я пішов... Зрештою, Іванющенко вислизнув з парламенту, і Святослав Піскун нарешті взяв його під лікоть. Прямо під будинком законодавчого органу екс-прокурор почав його про щось гаряче просити. Напевно, обговорювали якийсь законопроект про соціальний захист дітей війни.

Сергій Лещенко, Мустафа Найєм