Ринок землі - легальний дерибан

Чому ж громадяни не поспішають отримувати державні акти на землю? Як не прикро констатувати, але влада свідомо створює перешкоди для малозабезпечених сімей, які змушені обирати між паєм і соціальними пільгами.
Ні в кого нема жодних сумнівів: аграрний сектор потребує реформування. Ніхто навіть не пригадає часи, коли це раніше Україна завозила гречку з Китаю, а вартість вітчизняного цукру виявлялася дорожчою за заморські делікатеси.
При цьому влада вирішила, що панацеєю від цих проблем є скасування з початку 2012 року мораторію на продаж аграрних земель.
Недавно президент підписав закон про державний земельний кадастр, а вже незабаром парламентарі планують ухвалити урядовий законопроект про ринок земель. Однак можновладці роблять все, аби такі ініціативи залишалися таємними.
Так, новина про те, що вже за чотири місяці українські чорноземи стануть товаром, для пересічного громадянина виявляється повною несподіванкою.
Найголовніше ж у тому, що розробникам законопроекту таки є що приховувати! Вони ж бо намагаються будь-що "протягти" положення, які дозволять продавати державну землю за безцінь, а також ігнорувати права простих землевласників - селян.
Нині держава володіє 10 мільйонами гектарів угідь, а це десятки мільярдів гривень. Не дивно, що у когось виникає бажання приватизувати такий актив за копійки. Достатньо лише кількох положень в одному документі.
Так, згідно із статтею 20 законопроекту про ринок земель ціна продажу ділянки не може бути нижчою за її експертну грошову оцінку. Відтак, скільки коштів отримає держава від продажу свого національного багатства, залежатиме від висновків звичайної особи. Погодьтесь - досить широке поле для зловживань та махінацій.
Звісно ж, у своїй діяльності такий "фахівець" керуватиметься Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок. Однак не слід забувати, що вказана методика затверджена Кабміном ще 2002 року, і деякі її положення морально застаріли.
Крім того, вона не містить вичерпного переліку відомостей, що слугуватимуть інформаційною базою для проведення оцінки. Отже, певний експерт завжди матиме можливість обґрунтувати свою власну ціну. І не проблема, що така оцінка може бути суттєво нижчою від реальної ринкової вартості земельної ділянки.
Щоб уникнути цього, необхідно визначити відправну точку у формуванні ціни продажу державних земель. Слід встановити, що вартість ділянки визначається за експертною оцінкою, яка не може бути нижчою від нормативної грошової оцінки.
До речі, зараз за нормативами гектар ріллі в середньому коштує 11,8 тисячі гривень, а з 2012 року ціна повинна зрости до 20 тисяч гривень.
Наразі близько 250 тисяч осіб не витребували свої законні державні акти на право власності на землю. Найменше цих документів видано у Львівській, Волинській і Закарпатській областях. Це при тому, що в 2003 році Міжнародний банк реконструкції та розвитку позичив Україні на цей проект 93 мільйони доларів.
Чому ж громадяни не поспішають отримувати документи, які засвідчили б їх право власності на землю?
Справа навіть не в бюрократичній тяганині та необхідності сплачувати податок на землю. Болючим є питання можливої втрати соціальних пільг - допомоги малозабезпеченим сім'ям чи субсидії на оплату послуг ЖКГ.
При вирішенні питання про наявність права на ту чи іншу соціальну допомогу відправне значення має сукупний дохід сім'ї, який вираховується відповідно до урядової методики від 2002 року. До нього входить і дохід від земельної ділянки.
Проте найголовніше, що особа отримуватиме дохід, навіть не використовуючи ділянку. Відтак, реальні субсидії залежать від ілюзорних доходів на папері.
Наприклад, у Кіровоградській області норматив доходу громадянина на 2011 рік від земельного паю становить 195 гривень за гектар. Враховуючи, що середній розмір паю в Україні - близько 4 гектари, отримаємо дохід 780 гривень. Ця сума досить суттєва і може вплинути на отримання соціальної допомоги.
Як не прикро констатувати, але влада свідомо створює перешкоди для малозабезпечених сімей, які змушені обирати між землею та соціальними пільгами.
Однак справа ще не програна. Земельна реформа стосується переважної більшості українців, тож є надія, що парламентарі прислухаються до потреб народу і не врахують усі драконівські положення урядового законопроекту про ринок земель.
Водночас ми рекомендуємо обов'язково реалізувати гарантоване право власності на землю та оформити державний акт, інакше земельна ділянка селянина стане черговим подарунком якомусь можновладцю.
Слід обов'язково перевірити правильність оформлення акта. Навіть маленька помилка у прізвищі може створити суттєві труднощі при майбутньому продажу або здаванні в оренду земельної ділянки. Відтак, власникам варто невідкладно звернутися до компетентних органів для виправлення усіх неточностей.
 
Павло Петренко
http://www.epravda.com.ua/columns/2011/09/5/297005/