Жертви "Синьогори": Президенту-резиденція, селянам-резервація.

На ремонт "Синьогори" витратили вже понад 60 мiльйонiв гривень. Видається, Вiктор Федорович забажав вибити зi стiн дачi навiть дух Вiктора Ющенка. Дорогi меблi горять, вишукана плитка здирається i трощиться -- а державнi кошти тануть...

"Як на мене, то хай би вже i Ющенкiв дух, i дух Януковича звiдси пропав. Не треба нам тої резиденцiї, лише клопоти вiд такого сусiдства, -- нарiкає Катерина Фуфалько з Гути. -- Ми через тих президентiв не маємо де подiтися на власнiй землi. Усе купили, обгородили..."

Жодних переваг "сусiди Президента" не мають. Село й досi без газу! "А навiщо їм про нас думати? У них тепло", -- зiтхають селяни. Досi вони палили дровами. Однак тепер пiти в лiс по сухе гiлля  неможливо, бо за селом -- охорона i шлагбаум, а навколо все колючим дротом обгороджено. Лiс давно купили. Тож дрова тепер селянам слiд купувати.

"Пам'ятаю, як ми колись той лiс своїми руками садили. Одна бригада 30 гектарiв засадила. А було таких бригад п'ять. А тепер що? За машину дров 2 тисячi вiддай. Ми його посадили, а тепер купувати маємо! Головне, самi до верху завантаженi лiсовози ганяють. Усе найкраще вирубують. Олiгархам треба дачi будувати", -- нарiкають гутяни.

Дерев'янi котеджi тепер у модi. Тож поряд зi старенькими напiврозваленими хатами селян красуються триповерховi дачi високопосадовцiв. "Хоч би людям вiдходи з вирубаного лiсу залишали, але ж нi! -- обурюється Катерина Фуфалько. -- Нема для людей нiчого! Усе палять або в прiрву скидають".

Є ще одна гостра проблема в селi -- рiчка пiдмиває береги, тож дорога просто змивається. Про укрiплення нiхто не дбає. "А що їм до того? -- знизує плечима селянка.-- До бази нову дорогу поклали, а про цю й забули! По нiй трактори, вантажiвки їздять. I вже згадуванi лiсовози. Порозбивали шлях, та так i лишили. Колишнiй директор обiцяв вiдремонтувати. Уже новий директор прийшов, а дороги нема".

Недавно керiвництво резиденцiї вирiшило помiняти високовольтну електролiнiю до президентської дачi. Для економiї коштiв вирiшили "йти навпростець" -- по людських городах. I не заважає їм нi нескошена трава, нi не викопана картопля. "Пруть по городах, як танки. Аж серце розривається", -- майже плаче панi Катерина.

... При дорозi стоїть похилена старенька хата. Старе прогниле дерево ледь тримається купи. Здається, хатина розвалиться вiд найпершого вiтру. У сусiдньому ж городi красується новий супермодний котедж "олiгарха зi сходу".

Далi -- лiс. Але по ягоди чи гриби йти не можна. Усе обгороджено колючим дротом. Там -- головна дача. Дача Президента...

Оксана ВОЛЧИНСЬКА, Експрес