Україна має рухатися білоруським шляхом ?

Президент Росії  Дмитро Медведєв заявив, що Україна має рухатися білоруським шляхом у розв’язанні газової проблеми. По суті – здавайте свою ГТС, вступайте в Митний союз, тоді про знижку на ціни й поговоримо. «Якщо говорити про майбутнє, то ми готові розглядати різні варіанти. Але я вам скажу прямо: хай Україна нас зацікавить, щоб нам було цікаво думати про таку співпрацю на майбутнє. У цьому випадку можна повернутися до обговорення в найбільш різних умовах роботи», – додав Медведєв.

Чи можливий для України білоруський шлях і як Янукович “зацікавлюватиме” Кремль, щоб добитися знижки на газ, ми запитали в експертів.

Борис Кушнірук, економіст:

ЗАЯВА МЕДВЕДЄВА – ДЕМОНСТРАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ЗНЕВАГИ ДО ЯНУКОВИЧА

Білоруський шлях для України неможливий апріорі. В Україні й у Білорусі – різні типи капіталізму. Білорусь пішла шляхом державного капіталізму, де фактично головним власником є держава і всім цим керує одна людина – президент. Цей бізнес опинився в складній ситуації внаслідок тієї політики, яку проводив Лукашенко. І на відміну від Європи, яка вимагала демократизації і була готова давати підтримку на цих умовах, Росія таких вимог не виставляла. Тому Лукашенку було значно легше піти шляхом здачі ГТС Росії – це зберігало його владу… У демократичній системі він би поступався всією владою, а це його абсолютно не влаштовувало. В України інша ситуація. Ми маємо олігархічну систему, де бал править великий капітал. І його інтереси в іншій площині, ніж інтереси Росії. Це не просто конкуренція на тих чи інших ринках – вони не хочуть залежати від когось, не хочуть мати старшого брата. Для них вступ у той самий Митний союз просто неможливий, тому що інтереси українського капіталу – в абсолютній більшості за межами Росії. Вступити в Митний союз, повністю не розірвавши зв’язків із СОТ, неможливо. Виходити з СОТ заради Митного союзу бізнес не готовий. Втрати від цього будуть значно більші, ніж дивіденди. Усі чудово розуміють, що інвестиції, що потрібні українській економіці, знаходяться не в Росії і не в Митному союзі. Навіть якщо теоретично якісь гроші Росія могла б дати Україні, технологій вона точно не дасть – усі вони перебувають у розвинених країнах. Заява Медведєва – це демонстрація публічної зневаги до Януковича і образи на нього, який не діє так, як хочеться Медведєву. Росія не звикла чути відмови. І сприймає це як оголошення війни, тим більше – від якогось там Януковича. Україна не “зацікавлюватиме” Медведєва тим, у чому він зацікавлений. Медвєдєв хоче ГТС, хоче під контроль ядерну галузь, хоче цілий ряд підприємств. Найкращим варіантом було б зараз порушити кримінальну справи щодо шахрайства з газом «РосУкрЕнерго». Це означало б, що Україна робить дуже жорсткий крок, бо йдеться про злочин, скоєний високопосадовцями Газпрому і Нафтогазу. Причому за участю Тимошенко і Путіна. Оце вже була б війна – або-або: або ми йдемо до кінця, і тоді Газпром матиме блідний вигляд в Європі, або ми знаходимо компроміс – і газ буде дешевий.

Богдан Соколовський, колишній уповноважений президента України з питань енергетичної безпеки:

Символічно прозвучала така заява на тлі переговорів Росії з Північною Кореєю. Білоруський шлях – не наш, він нам не підходить. Я це сприймаю як погрозу державі. Думаю, Янукович уже чинить опір. Він зрозумів після Харківських угод, що жодних поступок російській стороні робити не можна, і дружба шляхом поступок себе абсолютно не виправдала.Росія залякує. Але вона не досягне бажаного їй ефекту. У нас у народі є консенсус щодо європейських стандартів, і нам ніяк не по дорозі ні з Білоруссю, ані з Кореєю. Росіяни можуть собі говорити все, що хочуть. Влада в Україні не ризикне йти їм назустріч. Урешті-решт владі хочеться самій керувати, а не бути маріонетками. Треба бути пильними, але особливих страхів бути не повинно. Сьогодні гра зосереджена навколо ГТС. Оскільки Росія йде обхідними маршрутами, думаю, не буде великої біди, якщо Україна колись перестане бути газотранзитною державою. Хай Європа думає: чи їм вигідніші абсолютно не оправдані економічно Північний і Південний потоки, чи – транспортування газу через Україну. Якщо Україна займе таку позицію: ні – то ні, так – то так, тоді ми виграємо. Якщо будемо далі випрошувати – нічого з того не буде.

Олександр Гудима, народний депутат, міністр палива та енергетики опозиційного уряду:

У Росії зараз президентська кампанія. Й апетити в них непомірні. Після Харківських угод вони очікують від України чогось не менш значимого. Україну підштовхують до білоруського шляху. Білоруси завжди пливли в фарватері Росії.  Медведєв розуміє: якщо влада в Україні не хоче європейського шляху (як німці і французи в судах доводити Росії, що вона не має рації з такою високою ціною), а хоче домогтися дешевшого газу ціною незалежності, – то можна їй такі сигнали подавати. Тож нічого такого надзвичайного в цинічній заяві Медведєва ми не побачили.Білоруський шлях для Януковича і його команди є не такий легкий, як для Лукашенка. Бо на відміну від Лукашенка, який є диктатором, Янукович тільки хоче ним бути. Там у парламенті не було перешкод. А нам треба змінювати закон про трубопровідний транспорт. А в умовах прийняття чи неприйняття пенсійного закону такий біль на голову – це не просто. Ми сьогодні ще становимо для Європи якийсь інтерес своїм геополітичним положенням. І для неї важлива наша ГТС. Якби раптом сталося, що Янукович разом зі своїм підконтрольним парламентом віддав половину ГТС Росії, ми б у питаннях енергетичної безпеки і для Росії, і для Європи перестали б бути зовсім цікавими, ми були б абсолютним нулем і з нами б узагалі ніхто не рахувався.

Олександр Нарбут, експерт з енергетичних питань:

Керівники України в один голос заявили, що білоруський сценарій для України є неприпустимий. Зрозуміло, що під білоруським сценарієм російські керівники мають на увазі не тільки інтеграцію в Митний союз і передачу ГТС під контроль Росії, а й здачу принципових економічних і політичних позицій фактично під протекторат Москви. Чим міг би «зацікавити» український президент і його команда російських партнерів? Винесенням на переговори питань, які є «особливими» для російської сторони. Наприклад, щодо базування ЧФ РФ. Крім рамочної угоди, ще необхідно вирішувати питання технічні. Думаю, Україна може суттєво переглянути обсяг тієї інфраструктури, яка може бути передана у розпорядження ЧФ…

Харківські угоди з українського боку ніхто не оскаржував. Хоча я вважаю, що Конституційний суд міг би оцінити легітимність цих угод, якби було таке звернення від народних депутатів. Адже вони приймалися в умовах відомого протистояння у ВР і за відсутності значної кількості депутатів, чиї голоси були віддані за ратифікацію. Не тільки МЗС має висловлюватися з цього приводу. Міг би й президент чітко сказати: чи потребує він таких підказок і порад, чи імпонує йому білоруський сценарій з тими результатами, які ми бачимо в економічному розвитку Білорусі. Це і дефіцит певних товарів, і адміністративне стримування цін, і готовність Білорусі віддавати свої останні стратегічні активи за безцінь, аби тільки залатати пробоїну, яка виникла в цій моделі співробітництва.

Опитувала Анна Ященко

http://www.unian.net/ukr/news/news-453219.html