Чи стане во «свобода» українською націоналістичною партією?

Та забудемо про особисті образи – заради України можна пробачити й хамство. Випадково, на одній із чергових моїх поїздок по областях, в Харкові я зустрівся з патріотичним активом містa, котру організував наш Харківський керівник ТВУН, Олександр Денисенко, я мав нагоду зустріти серед інших давнього дописувача «Клича» і «Клича нації» доктора історичних наук, професора, голову «Просвіти» Харківщини Анатолія Кіндратенка. Обговорюючи поточні політичні питання, шановний професор запропонував редакції «Клич нації» співпрацю з молодіжною структурою «Патріот», котрою він курірує. Пропозиція була заманливою, бо це молодь, окрім того була обіцяна фінансова підтримка моєї газети. Звісно, що я насамперед захотів ознайомитися з програмними документами «Патріота». І я ознайомився. І бажання співпрацювати з такою структурою вмить пропала. Але не буду інтригувати, а лише процитую основні «перли» цих програмних документів:

«пункт 3. Початковими пріоритетами Великої України буде створення під єгідою Києва Центрально-Європейської Конфедерації (блоку країн, що розміщені в геополітичному трикутнику Балтика-Балкани-Кавказ), що забезпечить геополітичне домінування на Євро-азійському континенті через встановлення контролю над усіма важливими транспортними артеріями.

Пункт 4. Наступиним кроком буде долучення до цієї конфедерації Західно-Європейських країн, попередньо визволивши їх з під диктату демолібаралізму та фінансового капіталу.

Пункт 5. Включення до Європейської Конфедерації російської держави, впорядкованої на національних засадах(цікаво якої нації?, ред.), що дозволить зберегти українсько-європейське домінування на просторах Євроазії...»

газета «Клич нації» №3,. травень 2008 року, редакційна стаття «Обережно – політична провокація», редакційне дослідження скінхедизму в Україні.

Що тут важливо. Членом політради молодіжної структури «Патріот» є член політради ВО «Свобода» Андрій Ільєнко! Коментарі тут зайві, як і те чиї – тут вуха стирчать.

Наступне. Розуміючи те, що більшість рядових членів ВО «Свобода» є дійсно щирими патріотами України, тобто націоналістами, ми періодично надаємо шпальти свого друкованого органу і його електронного варіанту для цікавих авторів від «Свободи». Зокрема такого політолога, як Віталій Романенко із Бердянська та іншим. З приємністю помістили на веб-сайті інформацію про ініціативу Житомирської ОО ВО «Свобода» про намір встановити пам’ятний знак трагічної загибелі Сеника і Сціборського (автора «Націократія»), але відмовилися співати осанну в «довідці» про героїчні подвиги ОУН(м) підчас другої світової війни. Бо, як відомо, вся вона полягала в колабораціонізмі, відданій співпраці з націонал-соцалістами Німеччини, а дивізія СС «Галичина», котра творилася в 1943 році було взагалі ганебним явищим в нашій історії.

У своїй книзі «Туди, де в бій за волю» мельниківець «Макс» писав, що йому було прикро усвідомлювати справедливу ультимативну вимогу до мельниківців і бульбівців, або влитися в лави УПА революційної ОУН, або скласти зброю, бо інакше вони будуть знищені. Макс, до речі, був керівником старшинської школи в «Колкинській республіці». 

І в той час, коли ОУН-УПА вела визвольні бої на три фронти (проти фашистів, проти АКА, проти комуно-нацистів) мельниківці воювали проти антигітлерівської коаліції, а згодом драпали на Захід попереду німаків, де відсиділися, наживали статки, і спосетерігали як тут, в Україні, гине цвіт української нації, а вони відригуючи після ситного обіду, критикували Антибільшовицький Блок народів та Степана Бандеру, що не варто воювати,  а лише «вивчати історію».

І не дивно те, що нині мельниківська ОУН намагається видати себе за героїчну супер-потугу, котра виборювала (разом з фашистами) незалежність України, – дивно те, що ту маячню підтримує провід ВО «Свобода». Але от ще одні «вуха» стирчать з проводу цієї партії – член проводу Богдан Червак, один з очільників ОУН(м). Саме той Богдан Червак, який до кінця підтримував кандидата в президенти України, генерала КДБ Євгена Марчука, незважаючи на його наклепницьке інтерв’ю газеті «Сільські вісті» про «криниці засипані трупами вчительок-східнячок упівцями». Хоча хто-хто, а Євген Кирилович не міг не знати того, що то були «подвиги» псевдо-упівських відділів НКВД, котрі маскувалися під українських партизанів.

В 1999 році Житомирська ОО УКРП та її газета «Клич нації» до цього інтерв’ю теж підтримувала кандидата в Президенти Євгена Марчука. Але після нього, а також виявивши зв’язки Євгена Mарчука з Газпромом Росії, через Чорномирдіна та Дмитра Табачника, ми офіційно через газету відмовилися його підтримувати (стаття «Сім-сорок під балалайку», серпень 1999р., «Клич нації»). Богдан Червак, Роман Коваль (газета «Незборима нація»), Левко Лук’яненко, Петро Рубан та інші і далі йшли вперто з Євгеном Кириловичем до його програшного кінця.

Та не про мельниківців тут йдеться. Питання стоїть чи очиститься від отого політичного мотлоху, що уже відійшов у історичне небуття амбіційний лідер партії ВО «Свобода», враховуючи те, що чимало українців хочуть бачити в ньому лідера української націоналістичної партії, котра опиратиметься на такі речі: українська національна ідеологія націократизму Миколи Сціборського, національного солідаризму Осипа Бойдуника, консолідації нації за настановами Степана Бандери, дотримання вимог до лідера нації за Дмитром Донцовим. Зрештою, бути націоналістом не за словом, а чином, як наприклад, поступає той же свободівець, правозахисник адвокат Сидір Кизін. Хочеться вірити, що саме так станеться, та наразі стирчать довгі вуха сусідньої держави та її лозунг «Как нам обустроїть Россію...»

28 липня 2011року   

Голова ВГО «ТВУН» Іван Любас

http://klich.at.ua/publ/chi_stane_vo_svoboda_ukrajinskoju_nacionalistichnoju_partieju/1-1-0-810