Герой Вадим Колесніченко .

Олександр Михельсон.

"Не потрібно натужно святкувати те, чого немає". Так народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко сказав про День Незалежності України. Хто як, а я схиляюся перед хоробрістю цієї непересічної людини.

"На сьогодні в Україні є важливіші пріоритети – боротьба з бідністю, розв'язання соціальних проблем... Незалежність нічого не принесла, тільки двадцять ркоів проїдалось те, що отримали від СРСР", – висловився пан Колесніченко в рамках експертного опитування щодо скасування військового параду на День Незалежності (опитування проводилось Дніпропетровським філіалом Інституту Горшеніна). Пан Колесніченко – героїчна людина, від сьогодні я не втомлюватимусь це повторювати. Подумайте самі. Вся країна, незалежно від політичних поглядів і ставлення до української державності, прекрасно розуміє, про кого говорить депутат Колесніченко. Хто конкретно двадцять років "проїдав" не лише те, що залишилось від СРСР, а й те, що, хай там як, створювалось протягом цих років українським народом? Може, це не однопартійці відчайдушного депутата витискали й продовжують витискати останні соки з власних співгромадян, отримуючи надприбутки за рахунок низьких зарплат і відмови від модернізації створених тим самісіньким СРСР заводів? Може, це не вони, за даними абсолютно всіх рейтингів, розбагатіли за два попередні роки, протягом яких решта українців побіднішала? І ясно ж, чому розбагатіли: гроші з наших кишень у буквальному розумінні слова перетекли до їхніх. Може, це не вони (не лише вони, але в тому числі) всі ці двадцять років паразитують на газових схемах, заганяяючи абсолютно кожного з нас в усе глибшу боргову яму? Не вони сьогодні купують своїм діткам модні автомобілі, а собі – будують палаци, водночас умовляючи решту громадян "затягнути паски", бо в країні, розумієте, криза? Може, не вождь і лідер самого Колесніченка – Віктор Федорович Янукович – схвально приймає виділення з державного бюджету сотень мільйонів гривень на "реставрацію" своїх дач та будівництво вертолітних майданчиків? Це відомо всій країні, повторюся. І треба мати неабияку сміливість, щоб, як пан Колесніченко, так прозоро на це натякнути. Ще й із якою тонкою іронією: мовляв, "пріоритети" України – це "боротьба з бідністю"... Ні, я аплодую цьому персонажу. І просто з мовчазним захватом приймаю його відверте визнання того факту, що ніякої незалежності в України немає. Дійсно, яка може бути незалежність, коли те, що зветься народом, де-факто перебуває під окупацією купки клептоманів. За час нинішньої влади я ще не бачив відвертішого й хоробрішого визнання бандитської суті цього режиму (а разом і його попередників). І, звернімо увагу, визнав це представник "владної" партії! Колесніченко – справжній герой. Закарбуймо його слова в серцях наших. ;)