Восьмирічний Іван із Броварів написав листа:

Любий солдате в мене немає тата, мій дідусь інвалід і окрім тебе нас з мамою нема кому захистити. Дякую тобі за те, що я можу гратися на майданчику їсти морозиво, дивитись мультики! Ми з мамою ніколи не забудемо того, що ви зараз робите!

Коли я виросту, я хочу бути таким же сильним як ви! Бо я дуже люблю Україну і буду її захищати! І свою маму! І бабусю с дідусем! І тебе! Дякую тобі за те, що ти зараз борешся за моє майбутнє! 
Обіцяю — я не підведу!
Слава Україні!