«языковой закон»-черговий силовий прийом Януковича

"Янукович в черговий раз продемонстрував, що вихід з будь-якої тупикової ситуації може знайти винятково в демонстрації грубої сили", - пише Віталій Портников у публікації, посилання на яку він розмістив на своїй сторінці в Facebook.

"Не можна сказати, що Віктор Янукович продовжив свою політичну кар'єру, підписавши один із самих скандальних законів у сучасній історії України. Поставивши підпис під документом, глава держави продемонстрував свою нездатність до маневру, до розуміння проблем більшості населення країни, що не голосували за нього на президентських виборах 2004 та 2010 року й не   дали голосів,  Партії Регіонів і її сателітам на останніх парламентських виборах. Янукович у черговий раз продемонстрував, що вихід з будь-якої тупикової ситуації - а історія із законом була саме тупиковою ситуацією - він може знайти винятково в демонстрації грубої сили.

Але, з іншого боку, президент підніс прекрасний подарунок і своїх супротивників, і своїм соратникам. Майбутня передвиборна кампанія стане боєм по мовному питанню, змаганням у демагогії й взаємних обвинуваченнях в "неповазі" і відсутності "реального" патріотизму. Тепер нічого придумувати не потрібно - ні партії влади, ні опозиції. Можливо, влада домагалася саме цього, коли саме  напередодні парламентських виборів запускала мовну провокацію. Але допомогла не тільки собі. Боротьба навколо "мовного" закону допоможе й опозиціонерам сховати відсутність яких-небудь реальних подань про майбутнє країни.

У цьому й складається головна проблема майбутніх виборів в український парламент. Так, владу потрібно міняти. Так, кращим виходом для України була б дострокова відставка Януковича - думаю, нікого не потрібно переконувати, що кожний новий день його перебування в посаді президента країни наближає державу до краху. Але що потім? Скасуємо "мовний" закон, що фіксує те, що так і не вдалося перебороти - фактичну відсутність українського не просто в значній частині країни, але у всіх містах- миллиониках? А далі?

Що далі - не знає й не розуміє ніхто. Ні "регионалы", ні опозиціонери. Скарбниця фактично порожня, кредитів Україні ніхто не дає, ціни на газ ніхто не знижує, інвестицій немає й - якщо не зміниться кримінальний режим - не передбачається. Держава впритул підходить до можливості відмови від виконання соціальних функцій, за яким може піти колапс того, що ще залишилося від правоохоронної системи. Але політики воліють із виборцями про все це не говорити. Вони спілкуються з нами як з дітьми - обіцяють поліпшити, підвищити й виплатити. Тепер - завдяки Януковичу - і це не потрібно робити. Можна просто обіцяти скасувати (захистити) "мовний" закон - і золотий ключик у нас у кишені.

Втім, якщо з нами так спілкуються - може бути, ми дійсно ще не виросли? І заслужили таке фактично неприкрите презирство до нас? Главі нашої власного - власної! - держави - наплювати на майбутнє української мови. Політикам набагато цікавіше займатися мітингами, аніж розрорбкою реальних програм запобігання кризі. Лідер опозиції у в'язниці - і ніхто не збирається переглядати политизваний вирок. 

Поклавши руку на серце: це дійсно та країна, у якій ми хочемо жити? І  чи може бути своєю така держава? Держава, яку ми давно перестали контролювати - але яка не перестала нас використовувати".