На одому із сайтів знайшов цю статтю.Ім"я автора з"ясувати не вдалось,але написане ним,зачепило.Автор наче заглядав в мої думки і виклав їх дохідливо та толерантно,без зневаги та образ.Отже прочитайте і ви.

                                                                 -----------------------------------------
    Я впевнений, що викладені нижче думки дуже поширені серед українців, але на тему наче накладено табу. Причину не важко зрозуміти, бо тема є делікатною - можна випадково зачепити гідність багатьох наших справжніх громадян, що конче не припустимо. Але я, як завжди, сподіваюсь на їхнє порозуміння, бо вважаю їх братами по розуму. І все ж, казати неприємне - все одно, що бути асенізатором. Ніхто не хоче. Що ж, тоді асенізатором буду я.  
 
Часто зустрічається ствердження, що, мовляв,  януковичі - суто українське явище. Ющенко, ніби то - приклад вартості українського патріотизму. А загальнозвісна розвинутість Донбасян - приклад (уявної) безвиході, в якій, ніби, є українство. Коли б це казали українці, то було б дуже-дуже дискусійним, але хоча б доречним. Проте, за моїм спостереженням, звичайно подібне стверджують ті, хто не асоціює себе з українством, а навіть навпаки, всіляко намагаються продемонструвати свою вищість за українство і вишукують доказ безперспективності Українського етносу, а тому і незалежності України. Звісно - тяжко їм не відчувати себе в Україні нациєй господ, як колись.  Мене ж дивує те, що нахабна нелогічність висловів тих вертухаїв за покликанням залишається непоміченою та невідплаченою. І справа не в тому, що це неприємно. Справа в шкідливих наслідках поширення подібної нісенітниці, якщо вона не зустрічає відсічі. Тому, йдеться тут зовсім не про відчуття і образи - виключно про впливи і їх джерело.
 
Якби Україна не була надто привабливою, всі руссскомірскіє зайди давно вже переїхали б до такої милої їм Росії. Якби українці не були таким добрим, европейські толерантним народом, а були би "зубатими"хоч на 1/3 від того, що демонструють тубільці колишніх "рєспублік" СРСР, ці зайди давно шукали б собі притулку на просторах нєоб*ятной Родіни. Але зараз вони вичікують, чи не вмре невдовзі, на їхнє щастя, ета проклятая Украіна. Ото б їм і запанувати знову. Ця публіка за закликом Родіни радо виконує зобов*язки пропагандистів, та й будь-яких шкідників в тилу врага - за наказом Родіни.
 
Оці господа нав*язують нам думку, що безглуздо винуватити Московію в будь-яких українських негараздах: " Всьо у хахлов Россія віновата!"; "Ваша Украіна уже 20 лєт нєзалєжная, а всьо на русскіх валітє, бєздарі.". І поширюється цей стандарт на НЕсвободу висловлювань ледь не всіма ЗМІ, адже належать ті ЗМІ, прямо чи не прямо, саме до Росії.
 
Я - про колоніальне сучасне. Чому Західна Україна перед Східною – як Франкфурт перед Самарою чи Чєлябінском? Завдяки европейській ментальній спадщині, збереженої українством (від часті - завдяки Австрії, Речі Посполитої, ВКЛ) і захисту вояками УПА. Західна Україна надто разюче відрізняється від змосковщеної Східної. На цьому порівнянні можна й припинитися - невже потрібні інші докази того, що українська ідентичність - це і є Европа, а стан Східної України - це ні що інше, як тінь Москви?
 
Зараз Україна, як лазер, має накопичити в собі величезну енергію опору, аби після "виборів" потужно продовжити нашу буржуазну = національно-визвольну Помаранчеву революцію. Ця енергія є формою впевненості українства в тому, що його культурна спадщина дозволить йому виконати еврореформацію країни. Вояк не буде ризикувати життям, якщо він не впевнений в меті, в тому, що його військо несе прогрес. На моє переконання, панове, ми маємо всіляко сприяти наповненню українських душ самоповагою, гордістю за належність до українства. Треба прямо вказувати на те, що чим менше в українському місті, чи області частка українства чи його впливливость, тим гірші там справи. І навпаки.
 
Пропаганда вселяє, що януковичі  - продукт українського суспільного розвитку, а не наслідок московської гебістської спєцопєрациі по ліквідації України. На жаль, багаті цьому вірять. Не питають себе: як така файно спланована, синхронізована і абсолютно успішна (без збоїв, без жодного викриття) вербовка тисяч впливовіших політиків та адміністраторів могла бути здійснена каліками з ПР чи ахмєткіними менегерами? Це – рівень величезної вишколеної мережі агентів розвідки. Гебня. Та сама гебня, за якою українській СБУ було заборонено стежити одразу після того, як посадовили Януковича на посаду президента.
 
Не дарма політтехнолог Ніконов, онук Молотова, рупор Путіна, сказав на Валдайському зборі путінських світових агентів в 2007 році, що Україна для Росії настільки важлива, що Росія ради (загарбання) України не зупиниться ні перед чим. Тобто, готова воювати за Україну.
 
Коли Януковича вибирали москвини з українськими паспортами та змосковщені українці, і про це всім звісно, чому українці сором*язливо ховають очи – «такий вже в нас народ…»? Ні, панове, не треба такої цнотливості, яку не тільки не цінують наші … опоненти, а ще й паразитують на неї! Адже така недоречна «доброта» призводить тільки до зневіреності во власному народі, до втрати енергії та віри в майбутнє. Речі треба називати власним ім*ям: НЕ український народ вибрав януковичів. Український народ на всіх виборах голосував за еврореформи, за партії европейського напрямку, принаймні, за їхніми деклараціями. Тобто, не треба  підігравати нашим ворогам та визнавати московські антиукраїнські заходи як вчинені українцями. Це - принципово!
 
  Але краще б було мені не писати цієї статті, якщо вона сприятиме чиїмось шовіністичним думкам, якщо хтось буде оцінювати конкретну, а не абстрактну, людину за її етнічним походженням, а не за вчинками.А взагалі, зрадників серед українців дуже багато.  І їх не можна виправдати тим, що їх корумпували москвини.  Без їхньої підлої участі не було б можливо змосковщити більшу частину України. Тому, увагу, насамперед, треба звертати на українців-перевертнів. Кожен випадок зради має мати наслідки. Жодної зради не залишати без відповідного покарання.
 
УПА, насамперед, карала зрадників. Без чистоти власних лав неможливо досягти будь-чого. Такий настрій зовсім не псує психіку людей, не робіть їх злими. Ті, хто в цьому сумнівається, нехай приїздять до Івано-Франківську – до центру українського націоналістичного та  повстанського руху, та подивляться на тамтешніх людей. Більш сердечних відкритих чудових людей мало де ще можна знайти в світі.
 
Зі святом, друзі! Україна незабаром буде незалежною, европейською.
За українську солідарність, за перемогу України!

(с)

P.S.Завдяки цій замітці відкрив для себе письменника Павла Штепа та його твір "Московство"  Книжка вийшла за кордоном ще в 1968 році,а таке враження,що написана лише вчора.
Пропоную всім,для кого Україна не байдужа,її прочитати.

                  

З Святом,  Українці!!! 

"Команда проффесіоналів" успішно працює. "Покращення життя" відчутне усюди.

Народний депутат від фракції «БЮТ-Батьківщина» Володимир Філенко сумнівається у тому, що фракція ВО «Батьківщини» у наступній Верховній Раді обійдеться без «тушок». Про це політик заявив в ефірі телеканалу ТВі.

«Люди, які потрапили у список, мають довіру лідерів і ефективно працюють у команді. Це нормально. Але є певні речі, які мене насторожують», - відзначив Філенко.

За його словами, він не упевнений у всіх нинішніх кандидатах від Об'єднаної опозиції.

«У мене є сумніви з цього приводу. Я не думаю, що люди з партійних офісів, яких сьогодні заводять до парламенту, зроблять щось краще, ніж робили ми. Зокрема, такі еталонні речі, як Майдан. Я страшенно буду сумувати, якщо серед них з'являться «тушки», - наголосив нардеп.

Волдночас Філенко зауважив, що існують дві версії, чому він не потрапив до виборчого списку опозиції: перша політик вже забагато був у парламенті й в опозиційних колах вирішили дати дорогу молодим, друга - опозиції потрібні фінансово заможні кандидати, які зможуть спонсорувати її діяльність.

«Хоча спочатку вимальовувалось, що я мав бути у прохідній частині списку й зосередитись на роботі у Харківській області. Я не тільки звідти родом, але й маю досвід проведення кількох успішних виборчих кампаній на Харківщині - зокрема, Арсена Авакова під час виборів мера Харкова», - уточнив парламентарій.

Нагадаємо, у квітні лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляла, що несе персональну відповідальність за кожного з опозиціонерів, які перейшли на бік правлячої коаліції.

Тимошенко висловила переконання, що сьогодні політики вже не мають права брати одноособову відповідальність за якість мажоритарних та партійних списків. «Ми можемо схибити і помилитися. Ми вже не раз підвели людей, які нам повірили. Хабарники, пристосуванці та «криси» - це, на жаль, наші «криси» (спеціально не перекладаю, бо саме - «криси», а не щури)», - зазначила вона.

Gazeta.ua

І де ж та відповідальність, що ВОНА несе?

Російська імперія не має історичних можливостей для існування, заявив екс-посол України в США Юрій Щербак.

«Як і всі імперії, які в минулому розпалися, Росія також розвалиться. Це невблаганний закон історії. Імперії, побудовані на пригніченні одних народів «імперським» шовіністичним народом, не мають великої перспективи і, врешті-решт, зникнуть. Те ж чекає і Росію », - сказав він в інтерв'ю газеті «День ».

«Ми вже бачили імперські судоми - війну на Кавказі - і розуміємо, що Росія не зможе існувати в такому форматі. Просто дивно, коли придумують євразійський вимір, не розуміючи, що відбувається в Центральній Азії. Узбекистан кинув виклик Росії; Казахстан, який ближче до Китаю, веде свою гру; на кордоні з Таджикистаном, яка вже майже випала з російської орбіти, утворилася діра, через яку в Росію хлинули наркотики з Афганістану. Росія не здатна створити жодного азіатського союзу, адже це абсолютно різні народи, цивілізації і орієнтації. Створення таких об'єднань - безперспективний шлях», - розмірковує Щербак.

«Російська імперія не має історичних можливостей для існування. Пройде 3, 5, 10, а то і 50 років (це не так багато в історичній перспективі), перш ніж вони розваляться », - прогнозує він.

«Величезна небезпека помилковості і ворожості російської імперської ідеології криється в претензії до України і Білорусі, як окремим народам, які мають право на розбудову власних держав. Росія категорично заперечує право на існування окремої української нації, держави, культури і мови. Вони не розуміють процесів, які тут відбуваються. Прикладом може служити приїзд і виступи Навального, який вважається в Росії опозиціонером і проголошує ліберальні ідеї, він продемонстрував, що нічого не розуміє у відносинах між Росією і Україною. Їхня стратегія побудована на ворожих акціях проти всього українського. Однак подібна тактика принесе колосальну поразку Росії. Навіть та, досить велика, частина українського суспільства, яка поблажливо ставилася до сусідів і була, фактично, проросійською врешті-решт зрозуміє, що це дуже небезпечний сусід - ворог всього українського», - вважає український дипломат.

«У той час як інші слов'яни: поляки, болгари, словаки - вже в Європейському Союзі і НАТО, ідея об'єднання трьох слов'янських народів здається божевільною. Прогресивні країни не хочуть мати нічого спільного із застарілою азіатсько-російською деспотичною моделлю розвитку. Головний російський імперіаліст - Путін - слухає Дугіна, який нав'язує йому ідеї ХVIII ст., і думає, що вони спрацюють в ХХІ. Росія пропонує безперспективний тупиковий варіант», - резюмував Щербак.

«Поєхалі»: мовний закон утворює бюджетну «діру» у 17 млрд грн і не захищає мови нацменшин

Перші дні застосування мовного закону засвідчили, що він загрожує консолідації національної ідентичності, створює фінансові проблеми для бізнесу і держави й не захищатиме мов меншин, яким справді загрожує зникнення  

8 серпня 2012 року, як і прогнозував Тиждень, президент підписав мовний закон. Зрештою, було б дивно, якби один із ініціаторів останнього його ветував. Понад те, попередні обіцянки вдосконалити документ у вересні швидко були дезавуйовані позбавленою будь-якої конкретики, а відтак і відповідальності в майбутньому заявою: «Мине час – ми з вами побачимо переваги та недоліки. Якщо буде необхідно внести деякі поправки до згаданого закону, ми це зробимо».

Водночас радники вкотре підкинули Януковичу як аргумент на користь закону маніпулятивний меседж, не підкріплений дійсністю. Гарант, зокрема, сказав, що завдяки йому «ми поступово рухаємося в бік Європейської хартії про мови», яка в його уявлені зводиться до «рівності мов», хоча насправді вона не ставить під сумнів ключове значення державної і не зрівнює її з регіональними чи мовами меншин, а тим більше не передбачає витіснення зі сфери публічного застосування, як це робить документ, який підписав президент. Прикметно, що роль так званої робочої групи з удосконалення мовного законодавства, за словами її керівника, міністра охорони здоров’я (!?) Раїси Богатирьової, тепер зводитиметься до «зняття напруження в суспільстві, яку викликало прийняття закону».

З набранням чинності документом, як, за інформацією джерел Тижня, і було заздалегідь заплановано політтехнологами ПР, уже почалося протиставлення «своїх по нутру» та «чужих» регіонів країни. На Південному Сході контрольовані ПР місцеві ради різного рівня – від міських до обласних (розгляд питання у ВР АРК відкладено) – ухвалюють рішення про надання російській статусу регіональної, а об’єднана опозиція вже звернулася до місцевих органів влади (насамперед тих, де має міцні позиції) щодо блокування виконання мовного закону на місцях.

Щоправда, у мешканців Південного Сходу, розчарованих правлінням «своїх» за ці два з половиною роки, вирішення правлячою партією неіснуючої проблеми «утисків російськомовних» ентузіазму не викликало. Частина з них усвідомлюють, що саме вони, а не парламентська опозиція в кінцевому підсумку мають стати «розведеними кошенятами», як місяць тому відверто висловився диригент парламентських кнопкодавів від влади Михайло Чечетов. Іншим російськомовним просто байдуже. Тож місцевій владі довелося влаштовувати «святкування», на які місцевих бюджетників мобілізовували переважно добровільно-примусовими методами.

Спроба повторити сценарій 2004 року з поділом країни на сорти для влади зараз може виявитися ще менш успішною, ніж тоді. По-перше, внаслідок більших темпів природного скорочення населення в базових електоральних регіонах його частка серед виборців зараз менша. По-друге, відбулося часткове оновлення поколінь, а серед молоді рівень підтримки ПР, як свідчать соціологічні опитування, є значно нижчим, аніж поміж людей старшого покоління.

Нарешті, у людей є база для порівняння: вони вже бачили так звану насильницьку українізацію за помаранчевих і усвідомлюють, що це лише страшилка, а розчарування та роздратування від реального «покращення» від Януковича і Ко має численні ілюстрації в їхньому повсякденному житті сьогодні. Інша річ, що ухваленням мовного закону, на думку експертів, правляча партія може спробувати пояснити «різке зростання підтримки відповідальної політичної сили», забезпечене зовсім іншими методами. Наприклад, тими, які в минулому гарантували більш ніж 100% «явку» на низці виборчих дільниць у «нутрових» регіонах, що за очікуваного цього року реального ігнорування мешканцями Донецької та Луганської областей виборів може мати вирішальний вплив на їхні результати.

Тим часом уже тепер стає зрозуміло, що в разі імплементації всіх норм мовного закону він суттєво ускладнить економічну діяльність. Поки що про значні додаткові витрати заявили кондитери та пивовари, які апелюють до ч. 3 ст. 26 закону, що передбачає маркування товарів та інструкції до їх використання регіональною мовою. Схожа ситуація і в низці інших галузей, насамперед продовольчій та фармацевтичній. Підприємці зазначають, що виконання вимог згаданого документа призведе до багатомільйонних збитків та великої кількості порушень у зв’язку з неконтрольованим переміщенням продукції з одного регіону в інший, а відтак сприятиме розвитку корупції й тиску на бізнес. Що, зрештою, позначиться на кінцевій ціні товарів.

Шоковані «ціною мовного питання» навіть у системі виконавчої влади: за підрахунками начальника відділу департаменту фінансів соціальної сфери Мінфіну Валентини Брусилової, виконання закону потягне за собою додаткові бюджетні витрати в 17 млрд грн. Якщо його чітко дотримуватися, необхідно забезпечити державні та комунальні установи перекладачами з регіональних мов, відкрити додаткові класи та групи для меншин, які згідно з документом претендуватимуть на «регіональність», а також курси для чиновників, яких він зобов’язує відповідати регіональною мовою, якщо нею звертаються. Заміни потребуватимуть дорожні знаки, таблички з назвами вулиць.

Треба буде розробити та передрукувати формуляри і документацію регіональними мовами. Сергій Тігіпко, наприклад, уже демонстративно заявляв, що виконувати такі закони його міністерство не збирається, оскільки в державі й без того бракує коштів на соціальні видатки.Суттєві проблеми можуть виникнути і в ЦВК під час нинішньої виборчої кампанії. Комітет виборців уже звернув увагу на той факт, що кандидати в депутати можуть ініціювати публікацію інформаційних плакатів на дільницях із власною програмою кількома мовами відповідно до Закону «Про основи державної мовної політики» і Центрвиборчком буде зобов’язаний виконати цю вимогу.

Тож, вочевидь, під приводом технічних і фінансових проблем у випадку мов, котрим справді загрожує зникнення (захист яких і є предметом регулювання Європейської хартії регіональних мов), зазначений закон не виконуватиметься, натомість використовуватиметься для консервації наявного антиконституційного стану, коли українська все ще не функціонує як єдина державна мова. Будуть скасовані законодавчо визначені норми про її застосування в рекламі, телерадіоефірі, кінопрокаті, що існували раніше й обмежували засилля російськомовного продукту в країні.

Голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Володимир Манжосов уже заявив, що відповідно до Закону «Про засади державної мовної політики» буде скасовано в бланку ліцензій графу «мови». Тобто йдеться про процеси, за яких обмеження сфери вживання все ще єдиної державної може відбуватися без додаткових прямих видатків або ж, навпаки, з економією для імпортерів того самого російського продукту.

Коли батьки не виявлятимуть активної позиції із захисту української мови, посилиться русифікація освітнього простору, будуть призупинені або загальмовані об’єктивні процеси українізації низки великих міст. Аргументуючи необхідність надання російській статусу регіональної на засіданні міськради Одеси 13 серпня, відомий своїми антиукраїнськими поглядами мер Олексій Костусєв апелював до того, що 89% одеситів вважають за краще спілкуватися, писати і читати російською.

Проте, діставши право вибору мови навчання, за інформацією заступника начальника управління освіти Одеської міськради Вікторії Іщенко, 52% батьків цьогорічних першокласників міста написали заяви про те, щоб їхні діти займалися в школі українською. Це ознака того, що російським націоналістам на кшталт тих, які контролюють владу в Одесі, мовний закон Колесніченка – Ківалова потрібен, щоб заблокувати природний процес повернення зрусифікованих у Російській імперії/СРСР українців Південно-Східної України до своєї рідної мови. Водночас вибір батьків може свідчити й про те, що вони не пов’язують майбутнє країни з цією владою і тією мовною політикою, яку вона нав’язує, очікують повернення до нормального стану справ, коли українська буде повноцінною і єдиною державною мовою.

Довгострокові ж перспективи документа, який має чимало ознак порушення Конституції, залишаються сумнівними. Навіть президентський радник Марина Ставнійчук вказала на те, що його «ухвалення відбулося з грубим порушенням вимог ст. 47, 116–122, 130 Закону «Про Регламент Верховної Ради», а значна частина положень не узгоджуються з відповідними положеннями Конституції та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейської хартії регіональних мов і мов меншин». Крім того, документ суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року. Це політичне рішення (закон про мову) може повторити долю закону про вивішування на 9 Травня червоних прапорів (скасований КСУ), однак для цього потрібне формування певних передумов, зокрема розуміння Партією регіонів неможливості утримуватися при владі за рахунок підтримки радикально проросійського електорату. Але з огляду на тенденції останнього часу такий сценарій видається малоймовірним.

Натомість у разі зміни політичної кон’юнктури й усвідомлення реалістичності зміни влади більшість КСУ в обмін на певні гарантії для переважної частини суддів, які не тісно пов’язані з командою нинішнього президента, може почати ухвалювати рішення відповідно до Конституції, а відтак скасувати мовний закон. Причому такий варіант виявиться оптимальним і для деяких нинішніх лідерів опозиції, які з технологічних причин не бажатимуть бути причетними до голосування за «обмеження прав меншин», що фігурують у мовному документі.

Джерело : УТ

Лесь Подерв’янський

Під час товариського матчу з футболу між збірними України та Чехії уболівальники розгорнули кілька банерів на підтримку української мови.

Матч проходив на "Арена-Львів". Він завершився нічиєю 0:0.

«Взанала, що внук голосував за «Регіони» - переписала хату на кота»

Милиция заверяет, что преследует человека за его злоупотребления в прошлом.

Автор рекламы с бабушкой и котом, создавший плакат, агитирующий против Партии Регионов, находится в уголовном розыске в связи с прошлой деятельностью. Как удалось установить СМИ, автором рекламного плаката с изображением пенсионерки с котом и надписью «Взанала, що внук голосував за «Регіони» - переписала хату на кота» является общественный деятель и оппозиционный председатель Елизаветовского сельсовета Днепропетровской области Максим Голосной.

По данным следователя по особо важным делам в УВД Днепропетровской области Демьянишина, Голосной разыскивается за свои действия на посту главы сельского совета.Сам Голосной сообщил журналистам, что директор «РА Апельсин», которое является владельцем рекламной площади, Наталью после телефонного разговора с высокопоставленным чиновником увезли в реанимацию.

Также общественный активист передал СМИ свое послание. Вот оно:

«На текущий момент я официально якобы во всеукраинском розыске, основания для которого мой адвокат больше месяца не может прояснить: в доступе к документам отказывают, обжаловать постановление нет возможности. Также я зарегистрирован как кандидат в депутаты по 30-му округу, но я четко осознаю, что шансы у меня в текущей ситуации призрачные… Это скорее протест против «выборов без выбора», которые нам сегодня пытаются навязать.

На своей предвыборной кампании (если это можно так назвать), на своем примере я хочу наглядно показать отношение власти к реальным, а не «потешным» оппозиционерам, кризис общества и ту беду, в которой сегодня оказалась Украина. Алчность, беспринципность, жестокость и трусость местных «царьков», сила которых держится только на их капиталах и наёмниках из силовых структур. И в тоже время, что даже один человек может им противостоять и что-то изменить, а консолидированное общество – и подавно смахнуть этот мусор на помойку истории. И пример с нашим билбордом показателен. Вы посмотрите, у Партии Регионов – сотни плоскостей только в нашем городе, с которых она вещает о наступившей стабильности и благополучии. У нас – всего ОДИН, с которого мы хоть и с юмором, но говорим правду. И за него уже пострадали и подвеглись опасности жизни нескольких человек! Посмотрите, какая реакция на единственный баннер – немедленно сорвать, заклеять, запугать! Неужели они думают, что люди и без этого не узнают правду? Это позор, позор на всю Украину!»

Взято с источника: http://www.aif.ua/politic/news/51017